Класифікована інформація

Класифіко́вана інформа́ція — це термін, який використовується у законодавстві країн−членів НАТО відносно частини вразливої інформації.

Типовий класифікований документ. 13-а сторінка доповіді АНБ про , частково декласифіковану і опубліковану в Липні 2003.

Термін англ. classified використовується у словосполученнях «класифікована інформація», «класифіковані матеріали», «класифіковані об'єкти» тощо.

З позицій інформаційної безпеки вся інформація у світі поділяється на загальнодоступну і ту, доступ до якої з тих чи інших причин обмежується. В українській національній практиці така інформація має назву «інформація з обмеженим доступом». В англомовній традиції їй відповідає поняття (SENSITIVE), тобто інформація, яка вразлива до загроз, що виникають у зв'язку з несанкціонованим доступом до неї, і тому потребує захисту або хоча б обмеження доступу до неї. Саме таке визначення прийнято в НАТО і країнах − членах Альянсу.

Етимологія

У вітчизняних джерелах зустрічаються терміни «конфіденційна інформація», «засекречена інформація», «таємна інформація». З позицій етимології «конфіденційний» походить від лат. confidentia − довіра і в сучасній українській мові означає «довірчий, той, що не підлягає розголошенню, секретний». Слово «секрет» походить від фр. secret − «таємниця». Лінгвістичний аналіз свідчить про рівнозначність понять «конфіденційна інформація», «засекречена інформація» та «секретна інформація». Однак, у правовій науці поняття таємниці та конфіденційності не збігаються, бо «секрет» та «таємниця» означає певний правовий режим цієї інформації, а конфіденційність безпосередньо такого режиму не передбачає.

Співвідношення понять класифікована/конфіденційна інформація

У лінгвістичній практиці існує традиція перекладати термін «класифікована(classified) інформація» як «таємна» або «засекречена» Але коли йдеться про класифіковану інформацію як про , то такий переклад не може вважатися коректним. Коли інформацію в законодавчих актах про захист інформації називають класифікованою, то в першу чергу мають на увазі, що над нею були здійснені певні дії:

• визначено її правовий статус;
• у залежності від ступеню збитків, які можуть виникнути при її розголошенні,
• визначено клас;
• призначені засоби захисту;
• визначено об'єкти та суб'єкти, коло осіб і їх відповідальність.

Тобто інформація уповноваженими особами класифікована, на законних підставах внесена до певного реєстру і саме тому підлягає захисту від розголошення. При цьому мається на увазі, що охорона класифікованої інформації різних рівнів вимагає залучення різних обсягів людських, матеріальних, фінансових ресурсів, які визначаються в залежності від ступеню ризику виникнення певного розміру шкоди.

Саме з цього витікає категорія «класифікована інформація», тобто така інформація, для охорони якої мають бути залучені ресурси, які залежать від класу інформації, наданого їй у законодавчому порядку.

Таким чином, в основі поняття «класифікована інформація» в НАТО лежить класифікація її за ступенем можливих збитків, що пов'язані з її розголошенням та втратою. Це спонукає до розуміння співмірності збитків та витрат, які пов'язані з охороною інформації, з одного боку, та ризиком виникнення шкоди від її розголошення та втрати — з другого як концептуальну основу інформаційної безпеки в країнах НАТО. Класифікація інформації в усякому разі пов'язана з віднесенням її до певних реєстрів.

Нормативне регулювання

Основні положення політики безпеки НАТО, в т.ч. щодо класифікованої інформації, викладені у документі СМ(2002)49 «Безпека в межах організації Північноатлантичного договору».

Ступені безпеки Кл.І.

Згідно з цим документом класифікована інформація має такі ступені безпеки:

• COSMIC TOP SECRET (CTS),
• NATO SECRET (NS),
• NATO CONFIDENTIAL (NC),
• NATO RESTRICTED (NR).

НАТО також захищає некласифіковану, але вразливу інформацію (UNCLASSIFIED BUT Sensitive), для якої не визначено ступеню збитків, пов'язаних з її розголошенням та втратою і яка не належить до таємних реєстрів. Тож її теж слід віднести до інформації з обмеженим доступом.

Тобто НАТО має п'ять рівнів захисту інформації з обмеженим доступом. Аналіз законодавчих актів країн − членів НАТО свідчить, що у власному внутрішньодержавному законодавстві використовують не більш як три рівні класифікації для інформації, що становить державну таємницю, зараховуючи інформацію з грифом, що відповідає рівню RESTRICTED до розряду офіційної, службової та громадської (public) таємниці.

Примітки

1. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 жовтня 2012. Процитовано 1 грудня 2010.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Джерела

• The Associated Press (Bucharest, Romania), "NATO Officials Want Romania to Exclude Some Former Communists from Intelligence Positions, " March 20, 2002. http://cio.gov/Documents/computer.html^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• The Canadian government published the revised agreement, «Agreement between the Parties to the North Atlantic Treaty for the Security of Information» as Canada Treaty Series, document 1998/56.
• Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку: Монографія Національного інституту стратегічних досліджень і Національного інституту українсько–російських відносин. – К.: НІСД, 1999. – 273 с.

Посилання

• Державна таємниця [ 17 Листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — .