Астан Миколайович Кесаєв ос Къесати Къалай фурт Астан 11 вересня 1914 Дігора 16 січня 1977 Севастополь радянський офіцер

Астан Миколайович Кесаєв (ос. Къесати Къалай фурт Астан; 11 вересня 1914, Дігора — 16 січня 1977, Севастополь) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командир підводного човна «М-117» 8-го дивізіону підводних човнів Чорноморського флоту, капітан-лейтенант.

Астан Миколайович Кесаєв

ос. Къесати Къалай фурт Астан

Народження

11 вересня 1914
Дігора

Смерть

16 січня 1977 (62 роки)
Севастополь

Поховання

Країна

Освіта

Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова

Роки служби

1933—1970

Партія

КПРС

Звання

Капітан 1-го рангу

Війни / битви

Німецько-радянська війна

Нагороди



		Медаль «За бойові заслуги»

Біографія

Народився 11 вересня 1914 року в селі Дігорі (з 1964 року і нині — місто Республіки Північна Осетія — Аланія) в сім'ї службовця. Осетин. Закінчив 7 класів, робітфак в Москві.

У Військово-морському флоті з 1933 року. У 1937 році закінчив Військово-морське училище імені М. В. Фрунзе, в 1940 році — Вищі спеціальні курси командного складу Червонопрапорного навчального загону підводного плавання імені С. М. Кірова. Член ВКП(б) з 1939 року.

Проходив військову службу на Чорноморському флоті:

З вересня 1937 року по грудень 1939 року — командир штурманської бойової частини (БЧ-1) підводного човна «А-3»;
З жовтня 1940 року по лютий 1941 року — помічник командира підводного човна «Щ-206»;
З лютого 1941 року — командир підводного човна «М-117».

До початку радянсько-німецької війни «М-117» перебувала в складі окремого дивізіону підводних човнів у місті Миколаєві на добудові, була переведена в Севастополь, а потім у Очамчірі (Абхазія). У листопаді 1941 року підводний човен «М-117» включений до складу 8-го дивізіону підводних човнів Чорноморського флоту. Під командуванням капітана-лейтенанта Кесаєва А. М. підводний човен ніс дозорну службу, висаджував розвідувальні групи, здійснювала пошук і атакував ворожі кораблі на комунікаціях противника, зриваючи його перевезення військових вантажів між Кримом і західними чорноморськими портами, а також евакуацію відступаючих з Кримського узбережжя радянських військ.

У бойових походах Астан Кесаєв проявляв виняткові відвагу і мужність. Не раз його підводний човен піддавалася бомбардуванням і атакам фашистських літаків, але завдяки вмілому маневруванню і морським хитрощам командира екіпажу човна завжди вдавалося втекти з-під ударів ворога. За 11 місяців 1943 року «М-117» здійснив сім бойових походів, потопив п'ять ворожих транспортів і дві самохідні баржі загальною водотоннажністю 20 200 тонн.

За період війни А. М. Кесаєв здійснив чотирнадцять бойових походів, провів десять торпедних атак, потопивши шість транспортів і три десантні баржі противника.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1944 року за вміле командування підводним човном, зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому геройство і мужність капітану-лейтенанту Кесаєву Астану Миколайовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3810). У липні 1944 року підводний човен «М-117» нагороджений орденом Червоного Прапора.

Після відвоювання Криму, з лютого 1945 року А. М. Кесаєв на посаді командира Охорони рейдів у Сочі, він же старший морський начальник міста Сочі. На цій посаді він і зустрів День Перемоги.

З березня 1946 року по грудень 1947 року — командир Охорони рейдів в Піцунді, він же старший морський начальник міста Піцунди, з грудня 1947 по грудень 1949 року — старший офіцер розпорядчо-стройового відділення Відділу пристрою служби, з грудня 1949 року по грудень 1950 року — заступник начальника організаційно-планового відділу мінно-торпедного управління Чорноморського флоту.

У 1953 році А. М. Кесаєв, якому 15 липня 1952 року було присвоєно військове звання капітана 1-го рангу, закінчив Військово-морську академію імені К. Є. Ворошилова.

З листопада 1953 по грудень 1958 року — начальник кафедри 2-го Вищого військово-морського училища підводного плавання, а потім по червень 1970 року — начальник кафедри Севастопольського вищого військово-морського інженерного училища. З червня 1970 року у відставці. Жив у Севастополі. Помер 16 січня 1977 року. Похований на кладовищі Комунарів в Севастополі.

Нагороди

Нагороджений орденом Леніна (31 травня 1944), трьома орденами Червоного Прапора (26 травня 1943, 24 березня 1944, 5 листопада 1954), орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (7 грудня 1943), Червоної Зірки (20 червня 1949), медаллю «За бойові заслуги»(3 листопада 1944), іншими медалями.

Пам'ять

Ім'ям Героя названі вулиці в містах Дігорі та Орджонікідзе (нині Владикавказ), риболовно-морозильний траулер і школа, в якій він вчився. У Севастополі, в якому А. М. Кесаєв воював і служив після війни, є .

Мармурова дошка з іменем Астана Кесаєва встановлена на пам'ятнику «Відвазі, мужності і стійкості підводників Чорноморського флоту» в Балаклаві.

Література

«Морской сборник», 2005, № 10;
Витязи черноморских глубин. Симферополь, 1978;
Герои боёв за Крым. — Симферополь: Таврия, 1972;
Герои Советского Союза Военно-Морского Флота. 1937—1945. — М.: Воениздат, 1977;
Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987;
Ларина В. И. Их именами названы улицы. 2-е изд., доп. Орджоникидзе, 1979;
Муриев Д. З. Осетии отважные сыны. — Орджоникидзе: Северо-Осетинское изд., 1974.