Антон Антонович Керсновський (1907–1944) — унікальний воєнний історик та філософ, російський монархіст. Автор «Філософія війни» та «Історія Російської Армії» (в 4-х томах).
Керсновський Антон Антонович | |
---|---|
Народився | 23 червня 1907 Цепілова, Бессарабська губернія, Російська імперія |
Помер | 24 червня 1944 (37 років) Париж, Франція ·туберкульоз[1] |
Діяльність | письменник, публіцист, історик, військовослужбовець |
Знання мов | російська |
Роки активності | з 1927 |
Брати, сестри | Керсновська, Єфросинія Антонівна |
Автограф | |
|
Біографія
Народився 23 червня 1907 року в селі Цепілова, поблизу Сорок, у Бессарабії (Молдавії), придбаному ще дідом — Антоном Антоновичем Керсновським, полковником у відставці, геодезистом та інженером.
Батько письменника, також Антон Антонович, юрист-криміналіст, слідчий Одеської Судової Палати. Мати, Олександра Олексіївна, викладала в гімназії іноземні мови. Родина мешкала в Одесі. Революція та Громадянська війна покликали до життя Антона — воєнного філософа і водночас філософа війни. Антон юнаком пішов у Добровольчу армію, вважаючи, що правда саме на її боці.
Згодом Керсновські, пройшовши через розлуку, митарства та приниження, перебралися до рідного села, що відійшло у складі Бессарабії до Румунії, зайнялися фермерством. Батько А.Керсновського помер у 1936/1939 році, мати й сестра з приєднанням Бессарабії були «розкуркулені» в 1940 році.
Доля самого А. А. Керсновського склалася незвично — велично і трагічно. Антон вирушив до Відня, де закінчив Консульську Академію. Чимало почерпнувши під час спілкування з посольськими секретарями, аташе, журналістами та офіцерами європейських країн, з часом філософ вирушив до Франції, до університету міста Діжон. Потому прослухав курс у Сен-Сірській воєнній школі, де систематизував та збагатив власні знання воєнної історії та теорії, яким присвятив життя, вивчив особливості найсильніших на тоді армій світу. У другій половині 1920-х років Антон Керсновський осів у Парижі. Маючи блискучу освіту, вільно володіючи кількома мовами, маючи приємну зовнішність, він міг розраховувати на значну кар'єру в багатьох царинах. Однак у душі він уже сотворив вівтар зруйнованої більшовиками Вітчизни, служінню якому він і присвятив решту свого недовгого життя. Із усіх перспектив у Парижі він обрав найважчий шлях, присвятивши себе духовному відродженню монархічної Росії та її армії, за що в еміграції не платили. Тому-то Антону Антоновичу доводилося давати приватні уроки. Дійшло до того, що вночі філософ розносив пошту, аби мати можливість вдень працювати над своїми філософсько-іторичними книгами (із кількох десятків їх до нас дійшли лише кілька). У матеріальному плані А. А. Керсновський обирав мінімум: часто відмовляв собі в найелементарнішому, жив у кімнаті на горищі.
Основну частину часу філософ, що висунув гіпотезу про те, що війна у світі триває перманентно (на 13 років війни припадає в середньому 1 рік миру), проводив в паризьких архівах, бібліотеках та за власним письмовим столом, що як і стілець, складався зі звичайного ящика. Вся біла еміграція була вражена винятковими працездатністю і наполегливістю Керсновського в слідуванні до мети. Він полюбляв підкреслювати: «Бог ледацюгам не в поміч». Якось він сказав: «У нас є значний національний недолік — ми палко беремося за справу, але коли вона затягується, холонемо до неї». До 1941 року Антон Антонович співпрацював з низкою емігрантських газет та журналів, однак через їх злидні часто не отримував гонорарів. Керсновського вирізняли також незалежність суджень і поведінки, гранична прямота висловлювань. Ці якості, разом із максималізмом характеру, ускладнювали і так не легке його життя. Так, коли справа стосувалася принципів, був він різким не тільки по відношенню до ідейних своїх ворогів «лжелібералів», а й до білих «вождів еміграції». Неодноразово він публічно ставав за честь того чи іншого офіцера. Конфлікти, праця та сухоти, «успадковані» від Громадянської війни, підточували здоров'я митця.
Попри це, незадовго до нападу Німеччини на Францію, Керсновського призвали до лав армії і направили на фронт. «Журно й несправедливо вмирати на чужині — і за чужину, коли я хотів бути корисним своїй Батьківщині…» — написав він в останньому листі до рідних у лютому 1940 року. Через три місяці родичі отримали повідомлення про його загибель у боях під Деммартеном. Звістка виявилася помилковою: насправді Антона Антоновича тяжко поранено. Демобілізований, майже без засобів до існування, смертельно хворий, він залишився в окупованому Парижі і продовжив працю з узагальнення досвіду воєн. 24 червня 1944 року Керсновський залишив цю землю. Того ж дня, не переживши смерті чоловіка, здійснила суїцид і його дружина Галина Вікторівна Керсновська.
Автор праць
А. А. Керсновський, проте, залишився жити у своїх творах (уже розпочато їх переклад і на українську мову). Як публіцист дебютував А. А. Керсновський 20 березня 1927 року в белградському щотижневику «Російський військовий вісник» (надалі, з 1928-го — «Царський вісник») статтею «Про американську артилерію». До 1940 року на сторінках цього видання Антон Керсновський опублікував понад півтисячу (!) матеріалів. «Озброєння Італії», «Сутність французької військової реформи», «Німецька кінна дивізія воєнного часу», «Організація панцерних сил Червоної армії», «Японська армія» — ось назви деяких із них.
Але головними його творами були і залишаться «Філософія війни» (1939) та «Історія Російської Армії» (1933—1938). У першій із книг означено, чим є війна і чому війни триватимуть завжди — викладено чітку філософську концепцію воєн, в якій А.Керсновський протиставляє власну концепцію війни домінуючій, на його погляд, концепції війни від Клаузевіца-Леніна (за сценарієм яких, на думку філософа, і відбувалися останні дві великі світові війни). «ІРА» — лаконічний (всього чотири томики на відміну від десятків томів офіційних академічних істориків) нарис з історії російської армії, в якому простежується і українська історія. Оскільки ледь не половина всіх воєн за останні три століття велися на території України; в яких мешканці України брали участь у тих чи інших з армій, але переважно в армії російських імператорів.
Примітки
- Об авторе «Истории Русской армии»
- . Архів оригіналу за 30 Січня 2012. Процитовано 11 Січня 2012.
Посилання
- Антон Антонович Керсновський [ 7 Березня 2007 у Wayback Machine.]
- Михайло Смолін. Антон Керсновський — поет Імператорської армії [ 18 Червня 2008 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Anton Antonovich Kersnovskij 1907 1944 unikalnij voyennij istorik ta filosof rosijskij monarhist Avtor Filosofiya vijni ta Istoriya Rosijskoyi Armiyi v 4 h tomah Kersnovskij Anton AntonovichNarodivsya23 chervnya 1907 1907 06 23 Cepilova Bessarabska guberniya Rosijska imperiyaPomer24 chervnya 1944 1944 06 24 37 rokiv Parizh Franciya tuberkuloz 1 Diyalnistpismennik publicist istorik vijskovosluzhbovecZnannya movrosijskaRoki aktivnostiz 1927Brati sestriKersnovska Yefrosiniya AntonivnaAvtograf Mediafajli u VikishovishiBiografiyaNarodivsya 23 chervnya 1907 roku v seli Cepilova poblizu Sorok u Bessarabiyi Moldaviyi pridbanomu she didom Antonom Antonovichem Kersnovskim polkovnikom u vidstavci geodezistom ta inzhenerom Batko pismennika takozh Anton Antonovich yurist kriminalist slidchij Odeskoyi Sudovoyi Palati Mati Oleksandra Oleksiyivna vikladala v gimnaziyi inozemni movi Rodina meshkala v Odesi Revolyuciya ta Gromadyanska vijna poklikali do zhittya Antona voyennogo filosofa i vodnochas filosofa vijni Anton yunakom pishov u Dobrovolchu armiyu vvazhayuchi sho pravda same na yiyi boci Zgodom Kersnovski projshovshi cherez rozluku mitarstva ta prinizhennya perebralisya do ridnogo sela sho vidijshlo u skladi Bessarabiyi do Rumuniyi zajnyalisya fermerstvom Batko A Kersnovskogo pomer u 1936 1939 roci mati j sestra z priyednannyam Bessarabiyi buli rozkurkuleni v 1940 roci Dolya samogo A A Kersnovskogo sklalasya nezvichno velichno i tragichno Anton virushiv do Vidnya de zakinchiv Konsulsku Akademiyu Chimalo pocherpnuvshi pid chas spilkuvannya z posolskimi sekretaryami atashe zhurnalistami ta oficerami yevropejskih krayin z chasom filosof virushiv do Franciyi do universitetu mista Dizhon Potomu prosluhav kurs u Sen Sirskij voyennij shkoli de sistematizuvav ta zbagativ vlasni znannya voyennoyi istoriyi ta teoriyi yakim prisvyativ zhittya vivchiv osoblivosti najsilnishih na todi armij svitu U drugij polovini 1920 h rokiv Anton Kersnovskij osiv u Parizhi Mayuchi bliskuchu osvitu vilno volodiyuchi kilkoma movami mayuchi priyemnu zovnishnist vin mig rozrahovuvati na znachnu kar yeru v bagatoh carinah Odnak u dushi vin uzhe sotvoriv vivtar zrujnovanoyi bilshovikami Vitchizni sluzhinnyu yakomu vin i prisvyativ reshtu svogo nedovgogo zhittya Iz usih perspektiv u Parizhi vin obrav najvazhchij shlyah prisvyativshi sebe duhovnomu vidrodzhennyu monarhichnoyi Rosiyi ta yiyi armiyi za sho v emigraciyi ne platili Tomu to Antonu Antonovichu dovodilosya davati privatni uroki Dijshlo do togo sho vnochi filosof roznosiv poshtu abi mati mozhlivist vden pracyuvati nad svoyimi filosofsko itorichnimi knigami iz kilkoh desyatkiv yih do nas dijshli lishe kilka U materialnomu plani A A Kersnovskij obirav minimum chasto vidmovlyav sobi v najelementarnishomu zhiv u kimnati na gorishi Osnovnu chastinu chasu filosof sho visunuv gipotezu pro te sho vijna u sviti trivaye permanentno na 13 rokiv vijni pripadaye v serednomu 1 rik miru provodiv v parizkih arhivah bibliotekah ta za vlasnim pismovim stolom sho yak i stilec skladavsya zi zvichajnogo yashika Vsya bila emigraciya bula vrazhena vinyatkovimi pracezdatnistyu i napoleglivistyu Kersnovskogo v sliduvanni do meti Vin polyublyav pidkreslyuvati Bog ledacyugam ne v pomich Yakos vin skazav U nas ye znachnij nacionalnij nedolik mi palko beremosya za spravu ale koli vona zatyaguyetsya holonemo do neyi Do 1941 roku Anton Antonovich spivpracyuvav z nizkoyu emigrantskih gazet ta zhurnaliv odnak cherez yih zlidni chasto ne otrimuvav gonorariv Kersnovskogo viriznyali takozh nezalezhnist sudzhen i povedinki granichna pryamota vislovlyuvan Ci yakosti razom iz maksimalizmom harakteru uskladnyuvali i tak ne legke jogo zhittya Tak koli sprava stosuvalasya principiv buv vin rizkim ne tilki po vidnoshennyu do idejnih svoyih vorogiv lzheliberaliv a j do bilih vozhdiv emigraciyi Neodnorazovo vin publichno stavav za chest togo chi inshogo oficera Konflikti pracya ta suhoti uspadkovani vid Gromadyanskoyi vijni pidtochuvali zdorov ya mitcya Popri ce nezadovgo do napadu Nimechchini na Franciyu Kersnovskogo prizvali do lav armiyi i napravili na front Zhurno j nespravedlivo vmirati na chuzhini i za chuzhinu koli ya hotiv buti korisnim svoyij Batkivshini napisav vin v ostannomu listi do ridnih u lyutomu 1940 roku Cherez tri misyaci rodichi otrimali povidomlennya pro jogo zagibel u boyah pid Demmartenom Zvistka viyavilasya pomilkovoyu naspravdi Antona Antonovicha tyazhko poraneno Demobilizovanij majzhe bez zasobiv do isnuvannya smertelno hvorij vin zalishivsya v okupovanomu Parizhi i prodovzhiv pracyu z uzagalnennya dosvidu voyen 24 chervnya 1944 roku Kersnovskij zalishiv cyu zemlyu Togo zh dnya ne perezhivshi smerti cholovika zdijsnila suyicid i jogo druzhina Galina Viktorivna Kersnovska Avtor pracA A Kersnovskij prote zalishivsya zhiti u svoyih tvorah uzhe rozpochato yih pereklad i na ukrayinsku movu Yak publicist debyutuvav A A Kersnovskij 20 bereznya 1927 roku v belgradskomu shotizhneviku Rosijskij vijskovij visnik nadali z 1928 go Carskij visnik statteyu Pro amerikansku artileriyu Do 1940 roku na storinkah cogo vidannya Anton Kersnovskij opublikuvav ponad pivtisyachu materialiv Ozbroyennya Italiyi Sutnist francuzkoyi vijskovoyi reformi Nimecka kinna diviziya voyennogo chasu Organizaciya pancernih sil Chervonoyi armiyi Yaponska armiya os nazvi deyakih iz nih Ale golovnimi jogo tvorami buli i zalishatsya Filosofiya vijni 1939 ta Istoriya Rosijskoyi Armiyi 1933 1938 U pershij iz knig oznacheno chim ye vijna i chomu vijni trivatimut zavzhdi vikladeno chitku filosofsku koncepciyu voyen v yakij A Kersnovskij protistavlyaye vlasnu koncepciyu vijni dominuyuchij na jogo poglyad koncepciyi vijni vid Klauzevica Lenina za scenariyem yakih na dumku filosofa i vidbuvalisya ostanni dvi veliki svitovi vijni IRA lakonichnij vsogo chotiri tomiki na vidminu vid desyatkiv tomiv oficijnih akademichnih istorikiv naris z istoriyi rosijskoyi armiyi v yakomu prostezhuyetsya i ukrayinska istoriya Oskilki led ne polovina vsih voyen za ostanni tri stolittya velisya na teritoriyi Ukrayini v yakih meshkanci Ukrayini brali uchast u tih chi inshih z armij ale perevazhno v armiyi rosijskih imperatoriv PrimitkiOb avtore Istorii Russkoj armii Arhiv originalu za 30 Sichnya 2012 Procitovano 11 Sichnya 2012 PosilannyaAnton Antonovich Kersnovskij 7 Bereznya 2007 u Wayback Machine Mihajlo Smolin Anton Kersnovskij poet Imperatorskoyi armiyi 18 Chervnya 2008 u Wayback Machine