Михайло Анатолійович Кержаков рос Михаил Анатольевич Кержаков нар 28 січня 1987 Кінгісепп російський футболіст воротар к

Михайло Анатолійович Кержаков (рос. Михаил Анатольевич Кержаков, нар. 28 січня 1987, Кінгісепп) — російський футболіст, воротар клубу «Зеніт».

Михайло Кержаков

Особисті дані

Народження

28 січня 1987 (37 років)

Кінгісепп, СРСР

Зріст

191 см

Вага

82 кг

Громадянство

Росія

Позиція

воротар

Інформація про клуб

Поточний клуб

«Зеніт»

Номер

41

Юнацькі клуби

«Зеніт»

Професіональні клуби*

Роки	Клуб	І (г)
2004–2010	«Зеніт»	0	(0)
2008	→ «Волга» (Ульяновськ)	21	(-28)
2009	→ «Волгар-Газпром»	17	(-16)
2010	→ «Аланія»	16	(-22)
2011–2013	«Волга» (Н. Новгород)	31	(-39)
2013–2015	«Анжі»	55	(-54)
2015–	«Зеніт»	36	(-26)
2015–2018	→ «Зеніт»	14	(-18)
2017	→ «Оренбург»	5	(-11)

Національна збірна**

Роки	Збірна	І (г)
2007–2008	Росія U-21	3	(-2)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 24 січня 2021.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 24 січня 2021.

Михайло Кержаков у Вікісховищі

Клубна кар'єра

Ранні роки

Народився 28 січня 1987 року в місті Кінгісепп. Спочатку займався різними видами спорту, зокрема кікбоксингом і карате. У віці 7 років пішов у футбольну секцію Василя Івановича Бутакова. У футбольній школі «Зеніт», де вже навчався брат Олександр, Михайло став воротарем.

«Зеніт» та оренди

Зі школи був узятий в дубль «Зеніту» з літа 2004 року, де незабаром став першим воротарем. У 2008 році був орендований «Волгою» (Ульяновськ), в якій того року взяв участь у 21 матчі Першого дивізіону ПФЛ, але не врятував команду від вильоту до третього за рівнем дивізіону країни.

Наступний сезон знову провів в оренді — у клубі «Волгар-Газпром» (Астрахань), з яким раніше «Зеніт» підписав договір про співпрацю. Тут Кержаков теж провів один сезон, зігравши 17 ігор Першого дивізіону ПФЛ.

Михайло Кержаков під час виступів за «Аланію». 2010 рік.

У 2010 році був орендований владикавказькою «Аланією», і умови оренди не забороняли йому грати проти «Зеніту». Гравець і сам був зацікавлений у цій угоді, оскільки шансів пробитися в основу, після появи у складі «Зеніту» білоруса Юрія Жевнова, у нього не залишилося. 25 квітня 2010 року відбувся його дебют у Прем'єр-лізі в матчі з «Ростовом», який закінчився перемогою «Аланії» 1:0. 10 травня 2010 «Аланія» приймала московський «Спартак» і розгромила його з рахунком 5:2. Кержаков відстояв весь матч, а на 90-й хвилині парирував одинадцятиметровий удар у виконанні . У матчі другому колі в Москві він також не дозволив відзначитися . 1 листопада в гостьовому матчі з «Зенітом» (0:3) пропустив два м'ячі від свого старшого брата Олександра Кержакова. після повернення з оренди не став укладати новий договір з «Зенітом».

«Волга» та «Анжі»

27 грудня 2010 року у статусі вільного агента перейшов у «Волгу» з Нижнього Новгорода, підписавши контракт на 2 роки. 22 жовтня 2012 року в матчі з «Крилами Рад» (1:0) відбив пенальті на 87 хвилині. Загалом у Нижньому Новгороді за два сезони він провів 31 матч у Прем'єр-лізі.

19 червня 2013 року став гравцем «Анжі», уклавши з махачкалінським клубом довгострокову угоду. За підсумками першого сезону 2013/14 Кержаков з командою вилетів з Прем'єр-ліги, але наступного посів 2 місце і повернувся до елітного дивізіону. За два роки в Махачкалі він провів 23 матчі у вищому та 32 у другому дивізіоні.

Повернення в «Зеніт»

16 червня 2015 року було оголошено, що Кержаков повернувся в «Зеніт», контракт був розрахований на 4 роки. Дебютував у складі клубу 23 вересня в гостьовому матчі 1/16 фіналу Кубка Росії проти тверської «Волги» (3:0). 29 вересня відіграв домашній матч Ліги чемпіонів проти «Гента» (2:1). 3 жовтня дебютував у чемпіонаті Росії, відстоявши домашню гру з «Ростовом» на «нуль» У чемпіонаті 2016/17 дебютував у домашньому матчі 5 туру проти «Амкара» (3:0), у цій же грі вперше зіграв разом з братом Олександром у складі «Зеніту».

10 лютого 2017 року перейшов до клубу Прем'єр-ліги «Оренбург» на правах оренди до кінця сезону.. Зігравши у 5 матчах, він не зумів допомогти команді зберегти прописку в еліті. Після закінчення оренди повернувся в петербурзький клуб, де знову був запасним воротарем.

В кінці сезону 2019/20 основний воротар пітерців Андрій Луньов отримав травму і Кержаков став першим номером команди, вигравши чемпіонський титул, а потім і Суперкубок Росії, після чого залишився основним воротарем і у сезоні 2020/21. Станом на 24 січня 2021 року відіграв за санкт-петербурзьку команду 36 матчів в національному чемпіонаті.

Виступи за збірну

Протягом 2007—2008 років залучався до складу молодіжної збірної Росії. На молодіжному рівні зіграв у 3 офіційних матчах і пропустив 2 голи.

Титули і досягнення

Чемпіон Росії (5):

«Зеніт»: 2018–19, 2019–20, 2020–21, 2021–22, 2022–23

Володар Кубка Росії (1):

«Зеніт»: 2019–20

Володар Суперкубка Росії (6):

«Зеніт»: 2015, 2016, 2020, 2021, 2022, 2023

Особисте життя

Батьки — Анатолій Рафаїлович, в минулому футболіст, грав у другій радянській лізі за «Хімік» (Дзержинськ), і Тетяна Веніамінівна. Брат — Олександр Кержаков, також професіональний футболіст, найкращий бомбардир в історії російського футболу. Є син Іван.

Примітки

. Архів оригіналу за 6 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.
. Архів оригіналу за 10 Серпня 2019. Процитовано 27 Січня 2021.
. Архів оригіналу за 7 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.
. Архів оригіналу за 14 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.
. Архів оригіналу за 13 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.
. Архів оригіналу за 28 Квітня 2010. Процитовано 27 Січня 2021.
. Архів оригіналу за 10 Серпня 2019. Процитовано 27 Січня 2021.
«А чего его жалеть?». Александр Кержаков не пощадил родного брата, забив в его ворота два гола^{[недоступне посилання з вересня 2019]}
. Архів оригіналу за 6 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.
. Архів оригіналу за 29 грудня 2010. Процитовано 27 січня 2021.
. Архів оригіналу за 10 Серпня 2019. Процитовано 27 Січня 2021.
. Архів оригіналу за 13 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.
. Архів оригіналу за 4 Лютого 2016. Процитовано 27 Січня 2021.
. Архів оригіналу за 13 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.
. Архів оригіналу за 14 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.
. Russian Premier League. 5 липня 2020. Архів оригіналу за 1 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.
(Russian) . Russian Premier League. 7 серпня 2020. Архів оригіналу за 1 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.

Посилання

Кержаков Михайло Анатолійович на сайті УЄФА (англ.) (фр.) (нім.) (рос.) (італ.) (ісп.) (порт.)
Кержаков Михайло Анатолійович на сайті transfermarkt.com (англ.)
Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
Кержаков Михайло Анатолійович на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)

[1] . Архів оригіналу за 6 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.

[2] . Архів оригіналу за 10 Серпня 2019. Процитовано 27 Січня 2021.

[3] . Архів оригіналу за 7 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.

[4] . Архів оригіналу за 14 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.

[5] . Архів оригіналу за 13 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.

[6] . Архів оригіналу за 28 Квітня 2010. Процитовано 27 Січня 2021.

[7] . Архів оригіналу за 10 Серпня 2019. Процитовано 27 Січня 2021.

[8] «А чего его жалеть?». Александр Кержаков не пощадил родного брата, забив в его ворота два гола^{[недоступне посилання з вересня 2019]}

[9] . Архів оригіналу за 6 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.

[10] . Архів оригіналу за 29 грудня 2010. Процитовано 27 січня 2021.

[11] . Архів оригіналу за 10 Серпня 2019. Процитовано 27 Січня 2021.

[12] . Архів оригіналу за 13 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.

[13] . Архів оригіналу за 4 Лютого 2016. Процитовано 27 Січня 2021.

[14] . Архів оригіналу за 13 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.

[15] . Архів оригіналу за 14 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.

[16] . Russian Premier League. 5 липня 2020. Архів оригіналу за 1 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.

[17] (Russian) . Russian Premier League. 7 серпня 2020. Архів оригіналу за 1 Лютого 2021. Процитовано 27 Січня 2021.