Кераміка Ізніка — вид декоративно-ужиткового мистецтва, пов'язаний із виробництвом широкого спектра художніх та утилітарних керамічних виробів у турецькому місті Ізнік (переважно османського періоду).
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2ZFdzdmRHaDFiV0l2T0M4NE9DOGxSREFsUVRJbFJEQWxRakFsUkRFbE9EQWxSREVsT1RZbFJEQWxRa0lsUkRBbFFrRWxSREFsUWpCZkpVUXdKVUkzWHlWRU1TVTRNQ1ZFTUNWQ1JTVkVNQ1ZDTnlWRU1DVkNRU1ZFTUNWQ1JTVkVNQ1ZDUmlWRU1DVkNSU1ZFTUNWQ1FWOGxSREFsT1RBbFJEQWxRa0VsUkRBbFFrRWxSREFsUWpVbFJERWxPREFsUkRBbFFrTWxSREFsUWpBbFJEQWxRa1FsUkRFbE9ERWxSREVsT0VNbFJEQWxRa0VsUkRBbFFrVWxSREVsT1RkZkpVUXhKVGcwSlVRd0pVSkZKVVF4SlRnd0pVUXhKVGd5SlVRd0pVSTFKVVF4SlRnMkpVUXhKVGsyTGw4bFJEQWxPVFVsUkRBbFFrRWxSREVsT0RFbFJEQWxRa1lsUkRBbFFrVWxSREFsUWpjbFJEQWxRamdsUkRFbE9EWWxSREVsT1RZbFJERWxPRVpmSlVRd0pUa3hKVVF4SlRrMkpVUXdKVUpDSlVRd0pVSXpKVVF3SlVKRkpVUXhKVGd3SlVRd0pVSkZKVVF3SlVJMExTVkVNQ1U1TkNWRU1DVkNSQ1ZFTVNVNU5pVkVNU1U0TVNWRU1TVTRNaVZFTVNVNE1DVkVNQ1ZDUlNWRU1DVkNNaVZFTVNVNE1TVkVNU1U0UXlWRU1DVkNRU1ZFTUNWQ1JTVkVNQ1ZDTXlWRU1DVkNSVjhsUkRBbFFrRWxSREVsT0RBbFJEQWxRakFsUkRFbE9UUWxSREFsUWpjbFJEQWxRa1FsUkRBbFFqQWxSREFsUWpJbFJERWxPRGNsUkRBbFFrVWxSREFsUWpNbFJEQWxRa1ZmSlVRd0pVSkRKVVF4SlRnekpVUXdKVUkzSlVRd0pVSTFKVVF4SlRoRkxtcHdaeTh5TWpCd2VDMTBhSFZ0WW01aGFXd3VhbkJuLmpwZw==.jpg)
Історія
Керамічне виробництво в Ізніку (колишнє візантійське місто Нікея) склалося принаймні в останній чверті XV століття.
Становлення великого керамічного центру в Ізніку відповідало, перш за все, потребам монументального зодчества — оформлення інтер'єрів мечетей і палаців швидко зростаючих міст Османської держави, і, в першу чергу, Стамбула. У період найвищого підйому і розквіту Османської держави, її швидкого територіального розширення і відповідного зростання багатства її еліти, нечисленні керамічні майстерні Малої Азії вже не могли забезпечити всезростаючий попит на кахлі. Об'єктивними факторами розвитку великого виробництва кераміки, насамперед, будівельної, в Ізнику були:
- наявність потужної сировинної бази (високоякісної білої глини);
- постійно зростаючий попит на подібні вироби;
- відносна близькість до столиці — головного замовника і споживача продукції.
В результаті у майстернях Ізника була опрацьована технологія виготовлення керамічної продукції з м'якої силікатної формувальної маси білого або рожевого кольору, покритої прозорою безбарвною свинцево-лужною поливою.
Відмінною рисою цієї області ремесла стало формування і розвиток мистецтва мініатюрного живопису на керамічних виробах, що дозволили перейти до побудови панно і сюжетних творів, прикрасити численні мечеті і палаци. Класичним прикладом палацового інтер'єру є комплекс Топкапи в Стамбулі, що втілив кращі традиції і стилі художньої кераміки Ізника.
Будівельна кераміка швидко завоювала панівне положення в керамічному виробництві — по відношенню до неї на державному рівні проводилася політика протекціонізму. Посуд, таким чином, розглядався як побічний вид виробів. Тим не менш, він призначався для вжитку у середовищі вищих кіл османського суспільства і носив елітарний характер.
Типологія
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2ZFdzdmRHaDFiV0l2Wmk5bVl5OGxSREFsT1VFbFJEQWxRalVsUkRFbE9EQWxSREFsUWpBbFJEQWxRa01sUkRFbE9UWWxSREVsT0RjbFJEQWxRa1FsUkRFbE9UWmZKVVF3SlVJeUpVUXdKVUk0SlVReEpUZ3dKVVF3SlVKRkpVUXdKVUl4SlVRd0pVSTRYeVZFTUNVNE5pVkVNQ1ZDTnlWRU1DVkNSQ1ZFTUNWQ09DVkVNQ1ZDUVNWRU1TVTRNeTVxY0djdk16QXdjSGd0SlVRd0pUbEJKVVF3SlVJMUpVUXhKVGd3SlVRd0pVSXdKVVF3SlVKREpVUXhKVGsySlVReEpUZzNKVVF3SlVKRUpVUXhKVGsyWHlWRU1DVkNNaVZFTUNWQ09DVkVNU1U0TUNWRU1DVkNSU1ZFTUNWQ01TVkVNQ1ZDT0Y4bFJEQWxPRFlsUkRBbFFqY2xSREFsUWtRbFJEQWxRamdsUkRBbFFrRWxSREVsT0RNdWFuQm4uanBn.jpg)
Дослідник турецької кераміки А. Лейн виділяє три типологічні зразки ізникської кераміки, пов'язані з її хронологічним розвитком.
- Ізнік І («Авраам із Кютах'ї», 1490—1525). Переважає синьо-біла кольорова гама, відчутним є середньоазійські та китайські впливи.
- Ізнік ІІ («Дамаск», 1525—1525). Розширюється кольорове виконання — додаються оливково-зелений, світло-рожевий, пурпуровий, коричневий і сірий кольори. Зображення стають крупними і потужними, містять троянди, тюльпани, гвоздики, гранати, перисті листки і дерева. Широко вживаються (арабески).
- Ізник ІІІ («Родос», 1525—1700). Вирізнялася дуже високою якістю продукції, з використанням поливи і підполив'яного розпису по білій глині. Тут інтенсивно використовується чорний контур зображень, у той же час вводяться яскраві мідно-зелений, ультрамариново-блакитний і томатно-червоний кольори. Часто використовуються зображення всіх видів анімалістичних мотивів, фантастичних істот, таких як гарпії і (дракони), кораблі та інші плавальні засоби, а також геометричні мотиви.
Остаточно мануфактура припинила існування в кінці XVIII століття. У сучасній Туреччині керамічний центр Ізника і його майстерні працюють за тими ж технологіям, що і середньовічні майстри, значною мірою насичуючи туристичну галузь турецької економіки.
Імпорти кераміки
Кераміка Ізніка поширювалась як по території Османської імперії, так і далеко за її межами. В Єгипті і Північній Африці набули використовувались кахлі Ізника. Основним пунктом ввезення ізникських виробів в Італію була Венеція, де осідала значна частка імпорту. Крім того, турецькі та італійські купці завозили посуд в Англію, Голландію та Німеччину. Більшого поширення ця кераміка, здебільшого, посуд, набула в османських провінціях на території сучасних Румунії, Болгарії та Угорщини. У Криму, Приазов'ї і на Кавказі знахідки ізникського посуду також є частими. Імпортувалася така кераміка й до Москви.
Зразки ізнікського посуду були знайдені у Києві на території Михайлівського Золотоверхого монастиря та інших монастирських будівель неподалік Печерської лаври, де вона була у вжитку представників вищих верств духовенства.
Примітки
- Беляева С. А., Фиалко Е. Е. Керамика Изника конца XV—XVI вв. из раскопок Нижнего двора Аккерманской крепости // Поливная керамика Средиземноморья и Причерноморья X—XVIII вв. = Glazed Pottery of the Mediterranean and the Black Sea Region, 10th–18th Centuries / Ин-т археологии им. А. Х. Халикова, Акад. наук Респ. Татарстан, Ун-т высш. антрополог. шк. ; под ред.: С. Г. Бочарова [и др.]; обл.: Д. А. Топал. — Казань: Б. и. ; Кишинев: Stratum Plus: Университет «Высшая антропологическая школа», 2017 — Т.2. Поливная керамика Средиземноморья и Причерноморья X—XVIII вв. — С. 562—564.
- Чміль Л. Турецька кераміка XVI—XVIII ст. з території Михайлівського Золотоверхого монастиря // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. Часи Козацькі. — 2005. — 14. — С. 60—64.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кераміка |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кахлі |
Посилання
- Iznik classics [ 9 січня 2022 у Wayback Machine.] (англ.)
- İznik Vakfı Güncel [ 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (тур.) (англ.)
Література
- Миллер Ю. А. 1972. Художественная керамика Турции. — Ленинград: Аврора. — 184 с. [ 15 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет