Кацнельсон Зиновій Борисович

Зіновій Борисович (Борухович) Кацнельсон (24 листопада 1892(18921124), місто Бобруйськ, тепер Білорусь — розстріляний 10 березня 1938, місто Москва) — високопоставлений співробітник радянських спецслужб ЧК-ОГПУ-НКВД. Комісар державної безпеки 2-го рангу (26.11.1935). Член ЦК КП(б)У в 1934—1937 роках.

Кацнельсон Зиновій Борисович
рос. Зиновий Кацнельсон
Народився	24 листопада 1892(1892-11-24)^[1] Бобруйськ, Мінська губернія, Російська імперія
Помер	10 березня 1938(1938-03-10)^[1] (45 років) Московська область, РРФСР, СРСР
Поховання	Розстрільний полігон «Комунарка»
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	Єврей
Знання мов	російська
Військове звання	комісар державної безпеки 2-го рангу
Партія	ВКП(б) (1938)
Нагороди
Нагороди орден Червоного Прапора (14.12.1927) знак «Почесний працівник ВНК—ДПУ (V)» № 39 (1922) знак «Почесний працівник ВНК—ДПУ (XV)» (20.12.1932) Примітки Who led the NKVD d:Track:Q125566566 Микола Воротиленко (7.11.2013). . narodna.pravda.com.ua. Архів оригіналу за 25 травня 2015. Процитовано 25 травня 2015. Посилання Кацнельсон на сайті «Меморіал» [ 5 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос.) Кацнельсон на сайті «Хронос» [ 26 лютого 2013 у Wayback Machine.](рос.) Кацнельсон на сайті «protivpytok.org» [ 6 серпня 2016 у Wayback Machine.](рос.) Шаповал Ю.І., Пристайко В.І., Золотарьов В.А. ЧК – ГПУ – НКВД в Україні: особи, факти, документи. – К.: Абрис, 1997. – с.143-186; с. 486. Петров Н.В., Скоркин К.В. Кто руководил НКВД 1934 – 1941. – М.: Звенья, 1999. – с.228. Золотарьов В.А. ЧК-ДПУ-НКВС на Харківщині: люди та долі (1919 – 1941). – Харків: Фоліо, 2003. – с. 123-159. Воронов В.Ю., Шишкин А.И. НКВД СССР: Структура, руководящий состав, форма одежды, знаки различия 1934 – 1937 гг. – М.:ООО Издательский дом «Русская разведка», 2005. – с.265-266. Скоркин К.В. Обречены проиграть. (Власть и оппозиция 1922 -1934). – М.: ВивидАрт, 2011. – С. 812-813. Тумшис М.А., Золотарёв В.А. Евреи в НКВД СССР. 1936-1938. Опыт биографического словаря — 2-е изд., испр. и доп. – М., Университет Дмитрия Пожарского, 2017. – с. 345-346.