У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Церква Успіння

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: .

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква Успіння Пресвятої Богородиці.

Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії (пол. Katedra Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny) — римо-католицький кафедральний собор Одеси, головний собор Одесько-Сімферопольської дієцезії. Собор присвячений Внебовзяттю Пресвятої Діви Марії.

lon_sec = lat_dir = region = lon_dir = lat_sec = lat_min = CoordScale = скасований = lon_min =
Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії Katedra Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny

46°28′49″ пн. ш. 30°44′21″ сх. д. / 46.4803972° пн. ш. 30.7392333° сх. д. / 46.4803972; 30.7392333Координати: 46°28′49″ пн. ш. 30°44′21″ сх. д. / 46.4803972° пн. ш. 30.7392333° сх. д. / 46.4803972; 30.7392333
Країна	Україна
Місто	Одеса
Адреса	вул. Європейська, 33
Конфесія	Римо-Католицька Церква в Україні
Єпископство	Одесько-Сімферопольська дієцезія
Тип	^d
Стиль	Романсько-готичний
Автор проєкту	Франческо Моранді
Дата заснування	1844
Початок будівництва	1847


Статус	Пам'ятка культурної спадщини України
Стан	цілком задовільний
Сайт	[1]
Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії (Україна)

Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Будівництво храму було розпочато у 1847 році за проектом архітектора (Francesco Morandi). Проект був допрацьований і завершений польським архітектором Феліксом Гонсьоровським, який і завершив розбудову.

Храм консекрував (посвятив) 16 серпня 1853 року єпископ . В честь посвячення храму доктор Рено подарував ікону Божої Матері — оригінал роботи відомого флорентійського художника XVII століття Карло Дольче. Крім того, Ольга Потоцька подарувала храму копію картини Рафаеля «Вознесіння Пресвятої Богородиці», виконану у вигляді ікони художником Фішером. За заповітом Михайла Микулича собору передали 12 мармурових фігур апостолів італійської роботи, а також 4 фігури євангелістів. Папа Пій IX подарував собору мармурову хрестильню. Художники Дюссельдорфа подарували 14 картин Хресної Дороги на честь консекрації храму. У соборі було 120 дубових лавок, шість великих бронзових люстр. Ліворуч від входу до храму висів образ Святого Роха — захисника від епідемій, а також срібне панікадило із написом французькою «В пам'ять про чуму 1812 року», у якому горів вічний вогонь.

У 1935 році комуністична влада закрила собор і відкрила в ньому болгарсько-німецький клуб. Деякі цінні речі вдалось зберегти, оскільки їх перенесли до Костелу Святого Петра: ікону Внебовзяття Пресвятої Богородиці, 14 картин Хресної Дороги, мармурову хрестильню, декілька рядів лавок, сповідальню. На початку німецько-радянської війни німці повернули католицькій громаді собор. Але в 1949 році його знову відібрали в людей, колони знесли, мармур розбили, всередині збудували декілька поверхів — храм перебудували на спортивну залу.

У 1980—1990-х роках розпочався рух за повернення громаді храму. 9 серпня 1991 року отець-прелат Тадеуш Хоппе отримав ключі від будівлі храму. З того часу храм відновлювався настоятелями собору — отцями Ігнатієм Риндзьонкою, Яном Домбалем і Віктором Щавінським. Були відновлені меморіальні дошки на місцях поховань О. Ланжерона і В. Липського. У 2003 році з церкви Св. Петра повернули ікону Внебовзяття Пресвятої Богородиці, зображення Хресної Дороги, хрестильницю.

Структура храму

Храм розрахований на приблизно 2000 віруючих, побудований у формі хреста. Фронтони та вікна дзвіниці виконані у готичному стилі, а подвійні напівкруглі вікна та напівколони, а також восьмикутний купол — у романському стилі. Зовні стиль можна назвати сумішшю романського і готичного. До собору вели три входи, над центральним входом розташований орган.

Статуя Святого Папи Мартина I ліворуч від входу до собору
Статуя Святого Папи Івана Павла II праворуч від входу до собору
Купол храму
Балкон перед органом

Поховання у соборі

У побічних навах розташовані два білих мармурових надгробки: одеського міського голови Олександра Ланжерона та отця Георгія Разутовича. В лівій наві поховані тираспольський єпископ Вікентій Липський і канонік Франц-Ксаверій Климашевський. За панування комуністів місця поховання священиків і графа Ланжерона були перетворені на ями для стрибків в довжину.

Могила єпископа Вікентія Липського
Могила міського голови Луї Олександр Андро де Ланжерон

Джерела

Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії у сестринських Вікіпроєктах
	Портал
	Портал
	Проєкт
	Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії у Вікісховищі^?

http://cathedral.od.ua/ [ 21 вересня 2016 у Wayback Machine.]
http://look-at-odessa-ua.blogspot.com/2013/04/blog-post.html [ 26 квітня 2014 у Wayback Machine.]

Примітки

. Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 4 червня 2020.

[1] . Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 4 червня 2020.