Карта зоряного неба

Карта зоряного неба або Атлас зоряного неба — проєкція небесної сфери на площину. На карті вказується положення зірок, сузір'їв та інших астрономічних об'єктів. Зараз такі карти використовуються для наведення телескопа у потрібну ділянку неба, для відшукуванняя об'єктів за їхніми координатами тощо. Розрізняють графічні та фотографічні зоряні карти. У 1922 році зібрання астрономів усього світу «поділило» небо на 88 сузір'їв і провело між ними чіткі межі.

Карта зоряного неба XVII століття голландського картографа Фредеріка де Віта.

Історія

Перші зображення, які можна вважати прообразами карт зоряного неба люди почали робити ще в палеоліті.

Небесну карту віком близько 2500 років було знайдено археологами наприкінці 2023 року у фортеці на вершині пагорба Кастельєрі ді Рупінпікколо в італійській провінції Трієст. За повідомленням видання Arkeonews, на один з двох знайдених круглих каменів діаметром близько 50 сантиметрів нанесено зображення 29 зірок, 28 з яких дійсно видимі й в наш час.

Див. також

• Дуньхуанська карта зоряного неба

Примітки

1. Знайдено кроманьйонську карту сузір'я Оріона. 22.01.2003, 15:28
2. A 2,500-year-old celestial map carved on the surface of a circular stone found in Italy. // By Leman Altuntaş. 25 December 2023
3. Небесна карта віком 2500 років: в Італії знайдено кам'яні диски з зірками та сонцем (фото). // Автор: Ася Небор-Николайчук. 26.12.2023, 22:54

Посилання

• Карта зоряного неба. Безкоштовна програма, яка підтримує більше 30 мов, у тому числі українську. [ 5 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• Іван Климишин. Карта зоряного неба
• Складання карт неба. Колись і тепер [ 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.]

Література

• Атлас зоряного неба : навчальний посібник / Іван Антонович Климишин.– Львів : Вища школа, 1985.– 94,[12] с.