Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Карпов звання Карпов Володимир ВасильовичВладимир Васильевич КарповКар

Карпов Володимир Васильович

Карпов Володимир Васильович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Карпов.

Карпов Володимир Васильович
Владимир Васильевич Карпов
image
Карпов Володимир
Народився28 липня 1922(1922-07-28)[1][2]
Оренбург, Російська СФРР
Помер18 січня 2010(2010-01-18) (87 років)
Москва, Росія
ПохованняТроєкуровське кладовище
Країнаimage СРСР
image Росія
Діяльністьписьменник
публіцист
Alma materЛітературний інститут імені Горького
Мова творівросійська
Жанрпубліцистика
ЧленствоСП СРСР і ЦК КПРС
ПартіяКПРС
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
image
image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image image
image

d

Званняimage Старший лейтенант
image Карпов Володимир Васильович у Вікісховищі

Володимир Васильович Карпов (рос. Владимир Васильевич Карпов; 28 липня 1922(19220728), Оренбург — 18 січня 2010, Москва) — російський радянський письменник, публіцист і громадський діяч. Автор романів, повістей, оповідань та досліджень про Другу світову війну, зокрема про співпрацю НКВД та Гестапо з 1938 року. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1986—1988 роках. Член ЦК КПРС у 1988—1991 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Народний депутат СРСР (1989—1991). Герой Радянського Союзу (4.06.1944)

Життєпис

Володимир Карпов народився в Оренбурзі 28 липня 1922, жив і навчався в школі в Ташкенті.

З 1939 року служив у Червоній армії. Навчався в Ташкентському піхотному училищі РСЧА (1939—1941). Був чемпіоном Узбекистану і республік Середньої Азії з боксу в середній вазі.

У квітні 1941 року, будучи курсантом, за доносом був репресований. У 1942 році під час Німецько-радянської війни у складі штрафної роти 629 стрілецького полку 134 стрілецької дивізії воював на Калінінському фронті. У лютому 1943 року за проявлену хоробрість у боях з нього було знято судимість. У тому ж році прийнятий до лав комуністичної партії. Надалі був командиром взводу розвідників, за виявлену мужність отримав медаль «За відвагу». Отримав звання старшого лейтенанта. Брав участь у захопленні 79 «язиків». Член ВКП(б) з 1943 року.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 червня 1944 В. В. Карпову присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У 1944 році після лікування тяжкого поранення став слухачем Вищої розвідувальної школи Генерального штабу. У 1945 році опублікував свої перші літературні твори.

У 1947 році закінчив Військову академію ім. М. В. Фрунзе, в 1948 році — Вищі офіцерські курси Генерального штабу Радянської армії, а в 1954 році — вечірнє відділення Літературного інституту ім. М.Горького.

Працював викладачем Вищих офіцерських курсів, старшим офіцером Генерального штабу, помічником начальника воєнного училища. Прослужив понад 10 років в Середній Азії в Туркестанському військовому окрузі. Був командиром полку (Памір, Каракуми) і начальником штабу дивізії (Кушка). З 1962 року — член Спілки письменників СРСР.

Після виходу у відставку з військової служби з 1965 по 1968 рік працював заступником головного редактора Державного комітету Ради міністрів Узбецької РСР із друку та був заступником голови правління Спілки письменників Узбецької РСР. У 1968—1972 роках — на літературно-творчій роботі.

У 1972—1979 роках — 1-й заступник головного редактора журналу «Октябрь». У 1979—1981 роках — 1-й заступник головного редактора, в 1981—1986 роках — головний редактор журналу «Новый Мир».

З 1986 по січень 1991 року був першим секретарем правління Спілки письменників СРСР.

Помер 18 січня 2010 року. Похований на Троєкуровському цвинтарі Москви.

Нагороди та премії

Деякі твори

  • «Двадцять чотири години з життя розвідника» (1960);
  • «Командири сивіють рано» (1965);
  • «Маршальський жезл» (1970);
  • «Взяти живим!» (1974), роман
  • «Не мечем єдиним» (1979), роман
  • «Полководець» (1984) — документальна повість про генерала Петрова;
  • «Маршал Жуков, його соратники і противники в роки війни і миру», у 2 томах, (1989);
  • "Маршал Жуков. Опала "(1994);
  • «Розстріляні маршали» (1999).
  • «Генералісимус», у 2 томах, (2002) — біографія Сталіна
  • «Маршал Баграмян» Ми багато пережили в тиші після війни "(2006)

Примітки

  1. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  2. Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 154–157. —
    d:Track:Q124467367d:Track:Q124518167d:Track:Q4421639

Посилання

  • Владимир Васильевич Карпов. «Хронос». Биографический указатель. [ 5 грудня 2009 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Karpov zvannya Karpov Volodimir VasilovichVladimir Vasilevich KarpovKarpov VolodimirNarodivsya28 lipnya 1922 1922 07 28 1 2 Orenburg Rosijska SFRRPomer18 sichnya 2010 2010 01 18 87 rokiv Moskva RosiyaPohovannyaTroyekurovske kladovisheKrayina SRSR RosiyaDiyalnistpismennik publicistAlma materLiteraturnij institut imeni GorkogoMova tvorivrosijskaZhanrpublicistikaChlenstvoSP SRSR i CK KPRSPartiyaKPRSUchasniknimecko radyanska vijnaNagorodidZvannya Starshij lejtenant Karpov Volodimir Vasilovich u Vikishovishi Volodimir Vasilovich Karpov ros Vladimir Vasilevich Karpov 28 lipnya 1922 19220728 Orenburg 18 sichnya 2010 Moskva rosijskij radyanskij pismennik publicist i gromadskij diyach Avtor romaniv povistej opovidan ta doslidzhen pro Drugu svitovu vijnu zokrema pro spivpracyu NKVD ta Gestapo z 1938 roku Kandidat u chleni CK KPRS u 1986 1988 rokah Chlen CK KPRS u 1988 1991 rokah Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 11 go sklikannya Narodnij deputat SRSR 1989 1991 Geroj Radyanskogo Soyuzu 4 06 1944 ZhittyepisVolodimir Karpov narodivsya v Orenburzi 28 lipnya 1922 zhiv i navchavsya v shkoli v Tashkenti Z 1939 roku sluzhiv u Chervonij armiyi Navchavsya v Tashkentskomu pihotnomu uchilishi RSChA 1939 1941 Buv chempionom Uzbekistanu i respublik Serednoyi Aziyi z boksu v serednij vazi U kvitni 1941 roku buduchi kursantom za donosom buv represovanij U 1942 roci pid chas Nimecko radyanskoyi vijni u skladi shtrafnoyi roti 629 strileckogo polku 134 strileckoyi diviziyi voyuvav na Kalininskomu fronti U lyutomu 1943 roku za proyavlenu horobrist u boyah z nogo bulo znyato sudimist U tomu zh roci prijnyatij do lav komunistichnoyi partiyi Nadali buv komandirom vzvodu rozvidnikiv za viyavlenu muzhnist otrimav medal Za vidvagu Otrimav zvannya starshogo lejtenanta Brav uchast u zahoplenni 79 yazikiv Chlen VKP b z 1943 roku Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 4 chervnya 1944 V V Karpovu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu U 1944 roci pislya likuvannya tyazhkogo poranennya stav sluhachem Vishoyi rozviduvalnoyi shkoli Generalnogo shtabu U 1945 roci opublikuvav svoyi pershi literaturni tvori U 1947 roci zakinchiv Vijskovu akademiyu im M V Frunze v 1948 roci Vishi oficerski kursi Generalnogo shtabu Radyanskoyi armiyi a v 1954 roci vechirnye viddilennya Literaturnogo institutu im M Gorkogo Pracyuvav vikladachem Vishih oficerskih kursiv starshim oficerom Generalnogo shtabu pomichnikom nachalnika voyennogo uchilisha Prosluzhiv ponad 10 rokiv v Serednij Aziyi v Turkestanskomu vijskovomu okruzi Buv komandirom polku Pamir Karakumi i nachalnikom shtabu diviziyi Kushka Z 1962 roku chlen Spilki pismennikiv SRSR Pislya vihodu u vidstavku z vijskovoyi sluzhbi z 1965 po 1968 rik pracyuvav zastupnikom golovnogo redaktora Derzhavnogo komitetu Radi ministriv Uzbeckoyi RSR iz druku ta buv zastupnikom golovi pravlinnya Spilki pismennikiv Uzbeckoyi RSR U 1968 1972 rokah na literaturno tvorchij roboti U 1972 1979 rokah 1 j zastupnik golovnogo redaktora zhurnalu Oktyabr U 1979 1981 rokah 1 j zastupnik golovnogo redaktora v 1981 1986 rokah golovnij redaktor zhurnalu Novyj Mir Z 1986 po sichen 1991 roku buv pershim sekretarem pravlinnya Spilki pismennikiv SRSR Pomer 18 sichnya 2010 roku Pohovanij na Troyekurovskomu cvintari Moskvi Nagorodi ta premiyiGeroj Radyanskogo Soyuzu 4 06 1944 dva ordeni Lenina Orden Zhovtnevoyi revolyuciyi Orden Chervonogo Prapora Orden Vitchiznyanoyi vijni I stupenya Orden Trudovogo Chervonogo Prapora dva ordeni Chervonoyi Zirki medali Pochesnij gromadyanin mista Tashkent i mista Smolensk Derzhavna premiya Uzbeckoyi RSR 1970 premiya im O O Fadyeyeva 1975 premiya Ministerstva oboroni SRSR 1977 za roman Vzyati zhivim Derzhavna premiya SRSR 1986 za povist Polkovodec Deyaki tvori Dvadcyat chotiri godini z zhittya rozvidnika 1960 Komandiri siviyut rano 1965 Marshalskij zhezl 1970 Vzyati zhivim 1974 roman Ne mechem yedinim 1979 roman Polkovodec 1984 dokumentalna povist pro generala Petrova Marshal Zhukov jogo soratniki i protivniki v roki vijni i miru u 2 tomah 1989 Marshal Zhukov Opala 1994 Rozstrilyani marshali 1999 Generalisimus u 2 tomah 2002 biografiya Stalina Marshal Bagramyan Mi bagato perezhili v tishi pislya vijni 2006 PrimitkiSNAC 2010 d Track Q29861311 Russkaya literatura XX veka Prozaiki poety dramaturgi pod red N N Skatov 2005 S 154 157 ISBN 5 94848 262 6 d Track Q124467367d Track Q124518167d Track Q4421639PosilannyaVladimir Vasilevich Karpov Hronos Biograficheskij ukazatel 5 grudnya 2009 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ