Карлос Павон

Карлос Павон (ісп. Carlos Pavón, нар. 9 жовтня 1973, Ель-Прогресо) — гондураський футболіст, що грав на позиції нападника.

Карлос Павон
Карлос Павон
Особисті дані
Повне ім'я	Карлос Альберто Павон Пламмер
Народження	9 жовтня 1973(1973-10-09) (50 років)
	Ель-Прогресо, Гондурас
Зріст	182 см
Вага	79 кг
Прізвисько	La Sombra Voladora^[1]
Громадянство	Гондурас
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1992–1994  ? (?) 1994–1995 «Толука» 17 (7) 1995 11 (4) 1996 «Реал Вальядолід» 9 (0) 1996–1997 20 (14) 1997–1998 «Некакса» 29 (7) 1998–2000 «Атлетіко Селая» 57 (34) 2000–2001 «Монаркас» 28 (13) 2001–2002 «Удінезе» 7 (1) 2002–2003 «Наполі» 13 (0) 2003  ? (?) 2004 «Монаркас» 16 (6) 2004 «Депортіво Калі» 14 (3) 2005 «Крус Асуль» 13 (3) 2005 34 (19) 2006 20 (15) 2007 «Лос-Анджелес Гелаксі» 18 (3) 2008–2009 21 (11) 2009 «Некакса» 9 (0) 2009–2013  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1993–2010 Гондурас 101 (57)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Рекордсмен збірної Гондурасу за кількістю забитих голів (57). Двічі визнавався (2000, 2007). У 2001 році номінувався на звання «Гравець року ФІФА», набравши один голос.

У ЗМІ його іноді називають «живою легендою футболу Гондурасу».

Клубна кар'єра

Народився 9 жовтня 1973 року в місті Ель-Прогресо. Вихованець футбольної школи клубу . Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1992 року в основній команді того ж клубу, в якій провів два сезони, вигравши з командою чемпіонат та національний кубок.

1994 року Карлос переїхав до Мексики, де грав за «Толуку», створивши дует форвардів з . Після року виступів відправився в , де провів півроку і перейшов до іспанського клубу «Реал Вальядолід». У новій команді Павно програв конкуренцію хорватському форварду Алену Петернацу і до кінця сезону так і не забив жодного гола.

У 1996 році повернувся в Мексику, де він підписав контракт з , після чого грав за інші мексиканські клуби «Некакса», «Атлетіко Селая» та «Монаркас», але за жоден з них не грав занадто довго. У сезоні 1998/99 виступаючи за «Атлетіко Селая» Карлос забив 26 голів в 31 зустрічах, в той час як під час сезону 2000/01 забив 13 голів в 28 матчах за «Монаркас».

Хороша ефективність нападника дозволила йому влітку 2001 року знову відправитись до Європи і стати гравцем італійського «Удінезе». Там гондуресець служив у резерві, поступаючись місцем на полі Давіду Ді Мікеле, Вінченцо Яквінті і Сіябонга Номвете, через що до кінця року зіграв лише 7 матчів в лізі і забив 1 гол 26 серпня в грі з «Торіно». У січні 2002 року Павон переїхав до «Наполі» з Серії В, але і тут закріпитись не зумів, так і не забивши жодного гола, а на початку 2003 року він повернувся в Гондурас і підписав контракт зі своїм першим клубом кар'єрі .

У подальшому захищав кольори клубів «Монаркас», «Депортіво Калі», «Крус Асуль», та знову .

19 червня 2007 року Павон рушив до США, ставши гравцем «Лос-Анджелес Гелаксі». 19 серпня забив два голи у матчі МЛС «Нью-Йорк Ред Буллз» (4:5) з передач Девіда Бекхема. Проте після закінчення сезону Карлос знову повернувся до , в 2009 році, провів кілька місяців у мексиканській «Некаксі».

Завершив професійну ігрову кар'єру в рідному клубі після Клаусури 2012, щоб стати помічником головного тренера в клубі, а також футбольним коментатором.

Виступи за збірну

1993 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Гондурасу. У її складі він вигравав медалі тільки з Кубків націй Центральної Америки: два «золота» (, ) і дві «бронзи» (, ). Коли команда досягала успіхів на Золотих кубках КОНКАКАФ і Кубку Америки 2001 року, Павона в складі з різних причин не було. Натомість на Золотих кубках КОНКАКАФ 1993, 1998, 2000 і 2007 років, коли Павон брав участь у турнірах, гондурасці не спромоглися виграти медаль, хоча Павон і зміг на останньому турнірі з п'ятьма голами стати найкращим бомбардиром турніру.

Як один з трьох «джокерів» (гравців, яким понад 23 роки) Павон брав участь у Олімпійських іграх 2008 року, де гондурасці, не забивши жодного голу, програли всі матчі в групі.

В рамках відбору до чемпіонату світу 2010 року у ПАР Павон брав участь лише у фінальному раунді зони КОНКАКАФ, де в 9 матчах він відзначився 7 разів, зігравши важливу роль в попаданні команди на світову першість. На самому чемпіонаті світу Карлос провів на полі лише перші 60 хвилин у грі з Чилі, що стало його останнім появою у футболці національної команди.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 18 років, провів у формі головної команди країни 101 матч, забивши 57 голів.

Досягнення

• : 1993/94, 2003/04 (Апертура), 2006/07 (Клаусура), 2010/11 (Апертура)
• Чемпіонат Мексики: 2000/01 (Інв'єрно)
• Володар : 1992
• Переможець Кубка центральноамериканських націй: ,
• Переможець Центральноамериканських ігор:

Особисті досягнення

• : 2000, 2009
• Найкращий бомбардир в історії збірної Гондурасу: 57 голів
• Найкращий бомбардир Золотого кубка КОНКАКАФ: 2007 (5 голів)
• Член символічної збірної Золотого кубка КОНКАКАФ: 2000, 2007
• Член символічної збірної Кубка націй Центральної Америки:
• Найкращий бомбардир : 2006/07 (Клаусура, 15 голів)

Примітки

1. Olympedia — 2006.
   d:Track:Q95606922
2. Carlos Alberto Pavón — Century of International Appearances [ 19 січня 2013 у Wayback Machine.] — RSSSF
3. . Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 14 лютого 2017.
4. . Архів оригіналу за 19 червня 2007. Процитовано 14 лютого 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
5. Necaxa ficha al hondureño Carlos Pavón [ 28 лютого 2009 у Wayback Machine.] — FIFA (ісп.)
6. Carlos Pavón también es comentarista deportivo [ 20 лютого 2013 у Wayback Machine.] — La Tribuna (ісп.)

Посилання

• Карлос Павон на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• на сайті ФІФА (англ.)