Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Карл XIV Юхан (швед. Karl Johan XIV; 26 січня 1763 — 8 березня 1844) — маршал Франції, король Швеції (як Карл XIV Юхан) та Норвегії (як Карл III) з 1818 до 1844 року. Засновник королівської династії Бернадотів.
| Карл XIV Юхан Бернадот швед. Karl XIV. Johan фр. Charles XIV Jean de Suède фр. Jean-Baptiste Bernadotte | |||
 | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 5 лютого 1818 — 8 березня 1844 | |||
| Коронація: | 11 травня 1818 | ||
| Попередник: | Карл XIII | ||
| Наступник: | Оскар I | ||
| |||
| 5 лютого 1818 — 8 березня 1844 | |||
| (під іменем Карл III) | |||
| Коронація: | 7 вересня 1818 | ||
| Попередник: | Карл XIII | ||
| Наступник: | Оскар I | ||
| Ім'я при народженні: | фр. Jean Bernadotte | ||
| Народження: | 26 січня 1763[1][2][…] По, Королівство Франція[4][1] | ||
| Смерть: | 8 березня 1844[1][5][…] (81 рік) Королівський палац, Швеція[1] | ||
| Причина смерті: | інсульт | ||
| Поховання: | d[6] | ||
| Країна: | Франція і Швеція | ||
| Релігія: | лютеранство і католицтво | ||
| Рід: | Бернадоти | ||
| Батько: | d[1] | ||
| Мати: | d[1] | ||
| Шлюб: | Дезіре Кларі[1] | ||
| Діти: | Оскар I | ||
| Автограф: |  | ||
| Нагороди: | |||
| | |||
Життєпис
Молоді роки
Жан-Баті́ст Жюль Бернадо́т (фр. Jean-Baptiste Jules Bernadotte) народився в місті По на півдні Франції в заможній родині правника відомства королівських адвокатів. Навчався в школі монахів-бенедиктинців, після чого вчився на адвоката.
У 1780 полишив навчання та записався в Королівський морський полк. До 1782 служив на острові Корсика, коли захворів на малярію. З 1784 вже служив у місті Гренобль у званні сержанта. У 1788 відзначився при придушені невдоволеного населення. З 1789 його полк перевели до міста Марсель.
Участь у війнах Французької Республіки та Наполеона Бонапарта
Революцію зустрів у Марселі. Його полк перейменували в 60-й піхотний та вивели з міста.
У 1792 вже лейтенант 36-го піхотного полку, що розташовувався в Бретані. Того ж року його перевели до Рейнської армії Кюстіна. 10 серпня 1792 скинуто французьку монархію, а вже в 1793 став капітаном, через декілька тижнів — полковником.
У 1792-1794 узяв участь у війнах з Австрією та Пруссією. Військова кар'єра стрімко змінилася після битви при Флерюсі (26 червня 1794), під час якої він бився в рядах Самбро-Мааської армії. Тут виявив талант полководця, що відмітив його безпосередній начальник — дивізійний генерал Клебер — присвоївши звання бригадного генерала. Через декілька місяців отримав найвище звання республіканської Франції — дивізійного генерала.
У 1794-1796 продовжив битися в Самбро-Мааській армії, де також проявив неабиякі військові здібності. У 1797 Бернадота на чолі 20-тисячної армії спрямували на допомогу Наполеону Бонапарту в Італію. Відразу між ними почалися тертя та суперництво. Тим не менш Бернадот розбив австрійців при Тальяменто та захопив фортецю . Незабаром Бонапарт призначив Бернадота губернатором провінції Фріулі, а в серпні доручив відвезти прапори, захоплені в австрійців, до Парижа. Тут Бернадот встановив тісні контакти з членами Директорії — тодішнього уряду Франції.
Проте вже в жовтні повернувся до Італії, де знову мав конфлікт з Бонапартом. Щоб вирішити цю проблему Наполеон порадив Директорії призначити Бернадота повноважним посланцем у Відень, що й було зроблено. Але дипломатична місія Бернадота виявилася невдалою й у 1798 той повернувся до Парижа.
Тут він познайомився з братом Наполеона Бонапарта — , іншими політичними діячами.
17 серпня одружився з Дезіре Кларі. Хоча він не взяв участь у заколоті 18 брюмера 1799, після затвердження Наполеона як першого консула почав з ним співпрацювати. Став членом Державної ради — головного дорадчого органа, а з 1 серпня 1800 очолив Західну армію в Бретані. Проте конфлікти з Бонапартом продовжувалися. У 1802–1804 узяв участь у заколотах проти Бонапарта, але не поніс за це покарання.
У 1802 став сенатором Франції, а з травня 1803 — губернатором Ганновера. З оголошенням Бонапарта імператором Франції Наполеоном I у 1804 Бернадот став маршалом Франції.
У 1805 узяв участь у битві при Аустерліці, де зумів добре проявити себе. У 1806 він також успішно воював у Голландії. Тут він захопив шведських полонених, яких відпустив на волю. Це зробило маршала популярним у Швеції. З 1807 став губернатором ганзейських міст. Тут він познайомився з політикою балтійських країн, став відомим у цих державах. У 1809 узяв активну участь у битві при Ваграмі з Австрією.
Король Швеції
У 1809 Швеція програла війну Росії й втратила Фінляндію. Внаслідок цього відбувся переворот, який допоміг Карлу XIII стати королем Швеції. Між тим шведське панство почало шукати спадкоємця трону й звернулася до Наполеона. Незабаром — у 1810 — риксдаг (за згодою з Наполеоном) оголосив Жана-Батіста Бернадота принцом та спадкоємцем трону. Він прийняв лютеранство та нове ім'я — Карл Юхан.
У 1812 приєднався до антинаполеонівської коаліції.
У 1813 взяв участь у битві народів при Лейпцизі, а у 1814 змусив Данію відмовитися від Норвегії на користь Швеції. Внаслідок війни з Норвегією 1814 року закріпив її за собою.
У 1818 став королем Швеції та Норвегії Карлом XIV Юханом. Він багато зробив для розвитку освіти, сільського господарства, зміцнення фінансів, відновлення престижу країни.
Особливим напрямком у діяльності короля були стосунки із Норвегією. Шведи розглядали унію як компенсацію за втрату Фінляндії. Норвегія — як раніше Фінляндія — мала злитися зі Швецією і стати складовою частиною єдиної держави. Норвежці, навпаки, вбачали в унії перший крок на шляху до незалежності, чого вони дедалі наполегливо вимагали протягом останніх років перед вступом до унії. Це їхнє прагнення відбилося в Ейдсволльській конституції та у виборах власного короля 17 травня 1814. Звичайно, їм довелося погодитися на унію, але за однієї умови: король Швеції мав визнати Ейдсволльську конституцію і поважати автономний статус Норвегії в унії. Таке становище, що склалося ще в 1814, залишалося практично незмінним протягом усього існування унії. Коли шведи, прагнучи об'єднати дві країни в одне ціле, намагалися різними шляхами зміцнити зв'язки між ними, їхні зусилля постійно наштовхувалися на запеклий опір. Норвежці рішуче відкидали все, що могло порушити їхню національну автономію, гарантовану договорами про унію. Спільний король був тією ланкою, що зв'язувала Норвегію зі Швецією. Тому кожна спроба зміцнити королівську владу означала також зміцнення унії. Становище короля та його повноваження в Норвегії були тим питанням, навколо якого в 1820-х спалахувало найбільше конфліктів, пов'язаних з унією.
Згідно з Ейдсволльською конституцію, норвезький парламент (стортинг) мав більше повноважень, ніж будь-який інший, за винятком парламентів Великої Британії та США. Стортинг міг пропонувати й запроваджувати нові закони, незважаючи навіть на королівське вето.
Так, у 1821 всупереч волі Карла XIV Юхана стортинг скасував аристократію в Норвегії й не відступився від своєї ухвали й тоді, коли король намагався накласти абсолютне вето, погрожуючи вдатися до військової сили. Опір був таким одностайним, що король мусив відступити. Відтоді авторитет стортингу став надійним захистом для норвежців проти будь-якої спроби короля унії, тобто, короля Швеції, злити дві країни в одну.
Зовнішня політика була спрямована на підтримку гарних стосунків з Великою Британією та Росією, що забезпечило Швеції мирне існування. Наступником Карла Юхана став його син — Оскар.
Нагороди
Нагороди Швеції
- Орден Карла XIII, великий хрест
- Орден Полярної зірки, великий хрест
- Орден Серафимів, великий хрест
- Орден Меча, великий хрест
- Орден Вази, великий хрест
Нагороди Пруссії
- Орден Чорного орла (7 квітня 1805)
- Орден Червоного орла, великий хрест (7 квітня 1805)
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Великий хрест Залізного хреста (осінь 1813)
Нагороди Саксонії
- Військовий орден Святого Генріха, великий хрест (1809)
- Орден Рутової корони (1832)
Нагороди Російської імперії
- Орден Андрія Первозванного (30 серпня 1812)
- Орден Святого Олександра Невського (30 серпня 1812)
- Орден Святої Анни 1-го ступеня
- Орден Святого Георгія 1-го ступеня (30 серпня 1813)
Нагороди Бадена
- Орден Вірності (Баден) (1830)
- Орден Церінгенського лева, великий хрест (1830)
Нагороди інших країн
- Орден Почесного легіону, великий хрест (Перша Французька імперія) (2 лютого 1805)
- Орден Корони Італії, великий хрест
- Орден Святого Губерта (Королівство Баварія) (1805)
- Орден Золотого руна (Іспанія) (1822)
- Військовий орден Марії Терезії, великий хрест (Австрійська імперія)
- Орден Вежі й Меча, великий хрест (Португалія)
У масовій культурі
Існує міф, що у Карла було політичне татуювання, зроблене коли він був солдатом. Уперше історія про татуювання з текстом "Хай живе республіка!" з'являється в п'єсі "Le Camarade de Lit", поставленій 1833 року в Парижі. У 1844 році цей анекдот набуває розвитку в газеті La Presse, де йдеться про текст "Свобода, рівність або смерть!" У 1880 році газета L'Événement уже згадує гасло "Смерть королям!"
Примітки
- Karl XIV Johan — 1917.
- Sten C.O. Carlsson Encyclopædia Britannica
- Norsk biografisk leksikon — Kunnskapsforlaget. — ISSN 2464-1502
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118560174 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Hovförsamlingens kyrkoarkiv, Död- och begravningsböcker, SE/SSA/0007/F I/1 (1766-1853), bildid: C0054458_00283
- Olsson M. Riddarholmskyrkan - inventories and graves — 1937. — С. 459.
- КАРЛ XIV Юхан [ 21 липня 2020 у Wayback Machine.] «Універсальний словник-енциклопедія»
- Йорґен Вейбулль. Коротка історія Швеції. [ 25 липня 2020 у Wayback Machine.] — Стокгольм: Шведський інститут, 1997. — 163 с.
- . www.faktoider.nu. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 23 квітня 2019.
- Виконт Шарль де Лоене (Дельфіна де Жираден). Courrier de Paris : ( )[]. — La Presse. — С. 2.
- Le Sphinx. Menus propos : ( )[]. — L'Événement. — № 2925. — С. 2.
Література
- Р. А. Кривонос. Бернадотт Шарль Жан Батист // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
- В. Ю. Константинов. Російсько-шведський союзний договір 1812 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с.
- Alan Palmer: Bernadotte: Napoleon's marshal, Sweden's king, 1990
- Dunbar Plunket Barton: The amazing career of Bernadotte, 1930
- Lord Russell of Liverpool: Bernadotte: Marshal of France & King of Sweden, 1981
- Jean-Marc Olivier: «Bernadotte Revisited, or the Complexity of a Long Reign (1810—1944)», in Nordic Historical Review, n°2, 2006.
- Карл XIV Иоанн // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Посилання
- (англ.)
| Попередник Карл XIII |  | Король Швеції 1818-1844 | | Наступник Оскар I |
| Попередник Карл II |  | Король Норвегії 1818-1844 | | Наступник Оскар I |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Karl XIV Yuhan shved Karl Johan XIV 26 sichnya 1763 8 bereznya 1844 marshal Franciyi korol Shveciyi yak Karl XIV Yuhan ta Norvegiyi yak Karl III z 1818 do 1844 roku Zasnovnik korolivskoyi dinastiyi Bernadotiv Karl XIV Yuhan Bernadot shved Karl XIV Johan fr Charles XIV Jean de Suede fr Jean Baptiste Bernadotte Prapor Korol Shveciyi 5 lyutogo 1818 8 bereznya 1844 Koronaciya 11 travnya 1818 Poperednik Karl XIII Nastupnik Oskar I Prapor Korol Norvegiyi 5 lyutogo 1818 8 bereznya 1844 pid imenem Karl III Koronaciya 7 veresnya 1818 Poperednik Karl XIII Nastupnik Oskar I Im ya pri narodzhenni fr Jean BernadotteNarodzhennya 26 sichnya 1763 1763 01 26 1 2 Po Korolivstvo Franciya 4 1 Smert 8 bereznya 1844 1844 03 08 1 5 81 rik Korolivskij palac Shveciya 1 Prichina smerti insultPohovannya d 6 Krayina Franciya i ShveciyaReligiya lyuteranstvo i katolictvoRid BernadotiBatko d 1 Mati d 1 Shlyub Dezire Klari 1 Diti Oskar I Avtograf Nagorodi Marshal Imperiyi d 19 travnya 1804 marshal Franciyi imena naneseni na Triumfalnu arku Mediafajli b u VikishovishiZhittyepisMolodi roki Zhan Bati st Zhyul Bernado t fr Jean Baptiste Jules Bernadotte narodivsya v misti Po na pivdni Franciyi v zamozhnij rodini pravnika vidomstva korolivskih advokativ Navchavsya v shkoli monahiv benediktinciv pislya chogo vchivsya na advokata U 1780 polishiv navchannya ta zapisavsya v Korolivskij morskij polk Do 1782 sluzhiv na ostrovi Korsika koli zahvoriv na malyariyu Z 1784 vzhe sluzhiv u misti Grenobl u zvanni serzhanta U 1788 vidznachivsya pri pridusheni nevdovolenogo naselennya Z 1789 jogo polk pereveli do mista Marsel Uchast u vijnah Francuzkoyi Respubliki ta Napoleona Bonaparta Revolyuciyu zustriv u Marseli Jogo polk perejmenuvali v 60 j pihotnij ta viveli z mista U 1792 vzhe lejtenant 36 go pihotnogo polku sho roztashovuvavsya v Bretani Togo zh roku jogo pereveli do Rejnskoyi armiyi Kyustina 10 serpnya 1792 skinuto francuzku monarhiyu a vzhe v 1793 stav kapitanom cherez dekilka tizhniv polkovnikom U 1792 1794 uzyav uchast u vijnah z Avstriyeyu ta Prussiyeyu Vijskova kar yera strimko zminilasya pislya bitvi pri Fleryusi 26 chervnya 1794 pid chas yakoyi vin bivsya v ryadah Sambro Maaskoyi armiyi Tut viyaviv talant polkovodcya sho vidmitiv jogo bezposerednij nachalnik divizijnij general Kleber prisvoyivshi zvannya brigadnogo generala Cherez dekilka misyaciv otrimav najvishe zvannya respublikanskoyi Franciyi divizijnogo generala U 1794 1796 prodovzhiv bitisya v Sambro Maaskij armiyi de takozh proyaviv neabiyaki vijskovi zdibnosti U 1797 Bernadota na choli 20 tisyachnoyi armiyi spryamuvali na dopomogu Napoleonu Bonapartu v Italiyu Vidrazu mizh nimi pochalisya tertya ta supernictvo Tim ne mensh Bernadot rozbiv avstrijciv pri Talyamento ta zahopiv fortecyu Nezabarom Bonapart priznachiv Bernadota gubernatorom provinciyi Friuli a v serpni doruchiv vidvezti prapori zahopleni v avstrijciv do Parizha Tut Bernadot vstanoviv tisni kontakti z chlenami Direktoriyi todishnogo uryadu Franciyi Dezire Klari Prote vzhe v zhovtni povernuvsya do Italiyi de znovu mav konflikt z Bonapartom Shob virishiti cyu problemu Napoleon poradiv Direktoriyi priznachiti Bernadota povnovazhnim poslancem u Viden sho j bulo zrobleno Ale diplomatichna misiya Bernadota viyavilasya nevdaloyu j u 1798 toj povernuvsya do Parizha Tut vin poznajomivsya z bratom Napoleona Bonaparta inshimi politichnimi diyachami 17 serpnya odruzhivsya z Dezire Klari Hocha vin ne vzyav uchast u zakoloti 18 bryumera 1799 pislya zatverdzhennya Napoleona yak pershogo konsula pochav z nim spivpracyuvati Stav chlenom Derzhavnoyi radi golovnogo doradchogo organa a z 1 serpnya 1800 ocholiv Zahidnu armiyu v Bretani Prote konflikti z Bonapartom prodovzhuvalisya U 1802 1804 uzyav uchast u zakolotah proti Bonaparta ale ne ponis za ce pokarannya U 1802 stav senatorom Franciyi a z travnya 1803 gubernatorom Gannovera Z ogoloshennyam Bonaparta imperatorom Franciyi Napoleonom I u 1804 Bernadot stav marshalom Franciyi U 1805 uzyav uchast u bitvi pri Austerlici de zumiv dobre proyaviti sebe U 1806 vin takozh uspishno voyuvav u Gollandiyi Tut vin zahopiv shvedskih polonenih yakih vidpustiv na volyu Ce zrobilo marshala populyarnim u Shveciyi Z 1807 stav gubernatorom ganzejskih mist Tut vin poznajomivsya z politikoyu baltijskih krayin stav vidomim u cih derzhavah U 1809 uzyav aktivnu uchast u bitvi pri Vagrami z Avstriyeyu Korol Shveciyi Karl Yuhan kronprinc Shveciyi U 1809 Shveciya prograla vijnu Rosiyi j vtratila Finlyandiyu Vnaslidok cogo vidbuvsya perevorot yakij dopomig Karlu XIII stati korolem Shveciyi Mizh tim shvedske panstvo pochalo shukati spadkoyemcya tronu j zvernulasya do Napoleona Nezabarom u 1810 riksdag za zgodoyu z Napoleonom ogolosiv Zhana Batista Bernadota princom ta spadkoyemcem tronu Vin prijnyav lyuteranstvo ta nove im ya Karl Yuhan U 1812 priyednavsya do antinapoleonivskoyi koaliciyi U 1813 vzyav uchast u bitvi narodiv pri Lejpcizi a u 1814 zmusiv Daniyu vidmovitisya vid Norvegiyi na korist Shveciyi Vnaslidok vijni z Norvegiyeyu 1814 roku zakripiv yiyi za soboyu U 1818 stav korolem Shveciyi ta Norvegiyi Karlom XIV Yuhanom Vin bagato zrobiv dlya rozvitku osviti silskogo gospodarstva zmicnennya finansiv vidnovlennya prestizhu krayini Osoblivim napryamkom u diyalnosti korolya buli stosunki iz Norvegiyeyu Shvedi rozglyadali uniyu yak kompensaciyu za vtratu Finlyandiyi Norvegiya yak ranishe Finlyandiya mala zlitisya zi Shveciyeyu i stati skladovoyu chastinoyu yedinoyi derzhavi Norvezhci navpaki vbachali v uniyi pershij krok na shlyahu do nezalezhnosti chogo voni dedali napoleglivo vimagali protyagom ostannih rokiv pered vstupom do uniyi Ce yihnye pragnennya vidbilosya v Ejdsvollskij konstituciyi ta u viborah vlasnogo korolya 17 travnya 1814 Zvichajno yim dovelosya pogoditisya na uniyu ale za odniyeyi umovi korol Shveciyi mav viznati Ejdsvollsku konstituciyu i povazhati avtonomnij status Norvegiyi v uniyi Take stanovishe sho sklalosya she v 1814 zalishalosya praktichno nezminnim protyagom usogo isnuvannya uniyi Koli shvedi pragnuchi ob yednati dvi krayini v odne cile namagalisya riznimi shlyahami zmicniti zv yazki mizh nimi yihni zusillya postijno nashtovhuvalisya na zapeklij opir Norvezhci rishuche vidkidali vse sho moglo porushiti yihnyu nacionalnu avtonomiyu garantovanu dogovorami pro uniyu Spilnij korol buv tiyeyu lankoyu sho zv yazuvala Norvegiyu zi Shveciyeyu Tomu kozhna sproba zmicniti korolivsku vladu oznachala takozh zmicnennya uniyi Stanovishe korolya ta jogo povnovazhennya v Norvegiyi buli tim pitannyam navkolo yakogo v 1820 h spalahuvalo najbilshe konfliktiv pov yazanih z uniyeyu Zgidno z Ejdsvollskoyu konstituciyu norvezkij parlament storting mav bilshe povnovazhen nizh bud yakij inshij za vinyatkom parlamentiv Velikoyi Britaniyi ta SShA Storting mig proponuvati j zaprovadzhuvati novi zakoni nezvazhayuchi navit na korolivske veto Tak u 1821 vsuperech voli Karla XIV Yuhana storting skasuvav aristokratiyu v Norvegiyi j ne vidstupivsya vid svoyeyi uhvali j todi koli korol namagavsya naklasti absolyutne veto pogrozhuyuchi vdatisya do vijskovoyi sili Opir buv takim odnostajnim sho korol musiv vidstupiti Vidtodi avtoritet stortingu stav nadijnim zahistom dlya norvezhciv proti bud yakoyi sprobi korolya uniyi tobto korolya Shveciyi zliti dvi krayini v odnu Zovnishnya politika bula spryamovana na pidtrimku garnih stosunkiv z Velikoyu Britaniyeyu ta Rosiyeyu sho zabezpechilo Shveciyi mirne isnuvannya Nastupnikom Karla Yuhana stav jogo sin Oskar NagorodiNagorodi Shveciyi Orden Karla XIII velikij hrest Orden Polyarnoyi zirki velikij hrest Orden Serafimiv velikij hrest Orden Mecha velikij hrest Orden Vazi velikij hrest Nagorodi Prussiyi Orden Chornogo orla 7 kvitnya 1805 Orden Chervonogo orla velikij hrest 7 kvitnya 1805 Zaliznij hrest 2 go i 1 go klasu Velikij hrest Zaliznogo hresta osin 1813 Nagorodi Saksoniyi Vijskovij orden Svyatogo Genriha velikij hrest 1809 Orden Rutovoyi koroni 1832 Nagorodi Rosijskoyi imperiyi Orden Andriya Pervozvannogo 30 serpnya 1812 Orden Svyatogo Oleksandra Nevskogo 30 serpnya 1812 Orden Svyatoyi Anni 1 go stupenya Orden Svyatogo Georgiya 1 go stupenya 30 serpnya 1813 Nagorodi Badena Orden Virnosti Baden 1830 Orden Ceringenskogo leva velikij hrest 1830 Nagorodi inshih krayin Orden Pochesnogo legionu velikij hrest Persha Francuzka imperiya 2 lyutogo 1805 Orden Koroni Italiyi velikij hrest Orden Svyatogo Guberta Korolivstvo Bavariya 1805 Orden Zolotogo runa Ispaniya 1822 Vijskovij orden Mariyi Tereziyi velikij hrest Avstrijska imperiya Orden Vezhi j Mecha velikij hrest Portugaliya U masovij kulturiIsnuye mif sho u Karla bulo politichne tatuyuvannya zroblene koli vin buv soldatom Upershe istoriya pro tatuyuvannya z tekstom Haj zhive respublika z yavlyayetsya v p yesi Le Camarade de Lit postavlenij 1833 roku v Parizhi U 1844 roci cej anekdot nabuvaye rozvitku v gazeti La Presse de jdetsya pro tekst Svoboda rivnist abo smert U 1880 roci gazeta L Evenement uzhe zgaduye gaslo Smert korolyam PrimitkiKarl XIV Johan 1917 d Track Q379406d Track Q1724971 Sten C O Carlsson Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 Norsk biografisk leksikon Kunnskapsforlaget ISSN 2464 1502 d Track Q746368d Track Q1563206d Track Q266603 Deutsche Nationalbibliothek Record 118560174 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Hovforsamlingens kyrkoarkiv Dod och begravningsbocker SE SSA 0007 F I 1 1766 1853 bildid C0054458 00283 d Track Q64166606d Track Q10478639 Olsson M Riddarholmskyrkan inventories and graves 1937 S 459 d Track Q61765464d Track Q61723518d Track Q6027483 KARL XIV Yuhan 21 lipnya 2020 u Wayback Machine Universalnij slovnik enciklopediya Jorgen Vejbull Korotka istoriya Shveciyi 25 lipnya 2020 u Wayback Machine Stokgolm Shvedskij institut 1997 163 s ISBN 91 520 0504 6 www faktoider nu Arhiv originalu za 13 kvitnya 2019 Procitovano 23 kvitnya 2019 Vikont Sharl de Loene Delfina de Zhiraden Courrier de Paris La Presse S 2 Le Sphinx Menus propos L Evenement 2925 S 2 LiteraturaR A Krivonos Bernadott Sharl Zhan Batist Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760s ISBN 966 316 039 X V Yu Konstantinov Rosijsko shvedskij soyuznij dogovir 1812 Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 812s ISBN 966 316 045 4 Alan Palmer Bernadotte Napoleon s marshal Sweden s king 1990 Dunbar Plunket Barton The amazing career of Bernadotte 1930 Lord Russell of Liverpool Bernadotte Marshal of France amp King of Sweden 1981 Jean Marc Olivier Bernadotte Revisited or the Complexity of a Long Reign 1810 1944 in Nordic Historical Review n 2 2006 Karl XIV Ioann Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 ros doref Posilannya angl Poperednik Karl XIII Korol Shveciyi 1818 1844 Nastupnik Oskar I Poperednik Karl II Korol Norvegiyi 1818 1844 Nastupnik Oskar I