Карл Зіґфрід Ріттер фон Георг нім Carl Siegfried Ritter von Georg 27 серпня 1886 26 вересня 1957 Кельн німецький морськи

Срібний німецький хрест	Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами	Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
	Залізний хрест 1-го класу	Залізний хрест 2-го класу
Ганзейський хрест (Гамбург)	Орден «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія)	Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)	Військовий орден Максиміліана Йозефа	Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Нагрудний знак підводника

Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Третій з шести дітей промисловця і баварського королівського комерційного радника Вільгельма Бальтазара Георга і його дружини Рози. В 1905 році поступив на службу кадетом в кайзерліхмаріне. Учасник першої світової війни, з січня 1916 року служив у підводному флоті. За бойові заслуги відзначений численними нагородами. Всього за час бойових дій Георг потопив 76 кораблів загальною водотоннажністю 111 415 брт і пошкодив 7 кораблів (19 675 брт). Після війни продовжив службу в рейхсмаріне, однак 28 серпня 1920 року звільнений у зв'язку з участю в Каппському заколоті. Після звільнення певний час був командиром батальйону 3-ї морської бригади фон Левенфельда. Британська влада звинуватила Георга у воєнних злочинах, однак у 1923 році зняла звинувачення.

З 1925 року — власник компанії v. Georg & Co в Гамбурзі, в 1928 році вступив у Спілку вільних підприємців. З 1933 року — член правління компанії Adlerwerke, з 1937 року — також член Спілки металургів (Франкфурт-на-Майні). 1 травня 1933 року вступив у НСДАП (партійний квиток №3 279 693), 30 січня 1938 року — в СС (членський номер 291 154).

27 серпня 1939 року призваний на службу в крігсмаріне, з 11 вересня 1939 року — керівник групи озброєнь головного управління відділу будівництва військових кораблів ОКМ. Також з 1 квітня по 1 серпня 1943 року — начальник морського спецштабу «Італія» рейхсміністерства озброєнь і військової промисловості. 28 квітня 1945 року відправлений у відставку. 8 травня 1945 року взятий у полон, звільнений 19 грудня 1947 року. Після звільнення і до самої смерті був партнером і виконавчим диреткором континентальної компанії в Кельні, яка займалась металургією і виробництвом хімічної продукції.

Звання

Мосрький кадет (1 квітня 1905)
Фенріх-цур-зее (7 квітня 1906)
Лейтенант-цур-зее (28 вересня 1908)
Оберлейтенант-цур-зее (27 січня 1911)
Капітан-лейтенант (19 квітня 1916)
Оберштурмфюрер СС (30 січня 1938)
Гауптштурмфюрер СС (30 січня 1939)
Корветтен-капітан (1 червня 1940)
Фрегаттен-капітан (1 липня 1942)

Нагороди

Орден Корони (Пруссія) 4-го класу
Залізний хрест 2-го і 1-го класу
Ганзейський Хрест (Гамбург)
Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами (15 грудня 1915)
Лицарський хрест королівського ордена дому Гогенцоллернів з мечами (18 серпня 1917)
Pour le Mérite (24 квітня 1918)
Лицарський хрест військового ордена Максиміліана Йозефа (Королівство Баварія) (25 квітня 1918)
Нагрудний знак підводника
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Почесний хрест ветерана війни з мечами
Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
Німецький хрест в сріблі (15 лютого 1945)

Примітки

. uboat.net. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 31 травня 2019.

Література

Rudolf von Kramer und Otto Freiherr von Waldenfels: VIRTUTI PRO PATRIA – Der königlich bayerische Militär-Max-Joseph-Orden Kriegstaten und Ehrenbuch 1914–1918, Selbstverlag des königlich bayerischen Militär-Max-Joseph-Ordens, München 1966.
Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs Band 1: A–G, Biblio Verlag Osnabrück 1999, ISBN 3-7648-2505-7, S. 477–478.
Rangliste der Kaiserlich Deutschen Marine, Hrsg.: Marinekabinett, Ernst Siegfried Mittler und Sohn, Berlin 1918, S. 42

[:0-1] . uboat.net. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 31 травня 2019.