Кара-Богаз-Гол

Ка́ра-Бога́з-Гол (туркм. Garabogazköl, дослівно — «озеро чорної протоки») — озеро на заході Туркменістану. Площа 18 000 км².

Кара-Богаз-Гол туркм. Garabogazköl Aylagy
41°21′06″ пн. ш. 53°35′42″ сх. д. / 41.351930555583329863° пн. ш. 53.59523055558332771° сх. д. / 41.351930555583329863; 53.59523055558332771Координати: 41°21′06″ пн. ш. 53°35′42″ сх. д. / 41.351930555583329863° пн. ш. 53.59523055558332771° сх. д. / 41.351930555583329863; 53.59523055558332771
Розташування
Країна	Туркменістан^[1],  Російська імперія і  СРСР
Регіон	Балканський велаят
Геологічні дані
Тип	затока
Частина від	Каспійське море
Розміри
Площа поверхні	18 400 км²
Висота	−33 м
Глибина макс.	3,5 м
Довжина	193 км
Ширина	154 км
Берегова лінія	730 км
Об'єм	128 800 000 000 кубічний метр
Вода
Солоність	350 ‰
Басейн
Інше
Кара-Богаз-Гол (Туркменістан)
Кара-Богаз-Гол у Вікісховищі

На берегах озера знаходиться басейн соляного осадонакопичення.

До 1980 року — затока-лагуна Каспійського моря, що з'єднувалася з ним вузькою (до 200 м) протокою. У 1980 році протока перекрита глухою дамбою, у результаті чого озеро обміліло, солоність підвищилася (понад 310 ‰). У 1984 році для підтримки мінімально необхідного рівня розсолу була побудована водопропускна споруда. Через високу випаровуваність площа водного дзеркала сильно змінюється в залежності від сезону.

Етимологія

Назва озера може перекладатись з туркменської мови як «Озеро чорної пащі (горла)» або як «Озеро чорної протоки» (слово bogaz має два значення).

Промислове значення

Промислова сировина представлена відкладеннями солей (галіт, глауберит, астраханіт, епсоміт і інш.), поверхневою ропою затоки (солоність понад 300 %) і підземними розсолами (запаси останніх 16 км³). Крім сольової й гідромінеральної сировини, відомі родовища нерудних будматеріалів (крейди, доломіту, гіпсу і інш.). Донні відклади затоки представлені олігоценовими глинами, послідовно перекритими 4 горизонтами мулу і солі. Найбільший — другий соляний горизонт (потужність солі до 10 м). Є одним із найбільших родовищ мірабіліту.

Див. також

• Список найсолоніших водойм

Примітки

1. GeoNames — 2005.
   d:Track:Q830106

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — .