Григорій Матвійович Капуста (народився у с. Прогної (сучасне с. (Геройське) Херсонської області) у середині ХІХ ст. — помер імовірно у 1920-тих роках) — український підприємець, власник солепромислів та великої кількості земель на Кінбурнській косі.
З біографії
Походив із давнього козацького роду. Цей рід бере початок з (Івана Карповича Капусти), батько якого служив осавулом у війську Богдана Хмельницького.
У період Руїни (друга половина XVII ст.) Іван опинився на Січі і був відряджений кошовим отаманом на Кінбурн, де працював наглядачем на рибних промислах та соляних озерах. Добре освічений, він легко опанував татарську мову і часто виконував роль тлумача у співвідносинах із чиновниками кримського хана.
За бездоганну службу отримав від кошового право на оренду соляного озера. Одружився з місцевою дівчиною, яка добре розумілася на рибальстві. Так почалося становлення родини на Кінбурнській землі.
Онуки Івана — Ілля та Григорій — брали участь у Кінбурнській битві 1787 р., спорядивши власне судно.
Матвій Григорович Капуста та його сини Григорій, Антон та Іван продовжили справу свого пра-прадіда Івана й на початку ХХ ст. були найбагатшою родиною на півострові. Мали два торговельних судна, економію, добре розвинене тваринницьке господарство, напрямами якого були вівчарство і конярство. Однак головним джерелом прибутку залишався соляний промисел, власниками якого вони були.
У родині з великою пошаною ставилися до освіти. У 1904 році Григорій Матвійович Капуста на власні кошти збудував школу, якою опікувався до кінця свого життя. У 1896 р. сприяв відкриттю двокласної церковно-приходської школи у с. Василівка, де першою вчителькою стала його донька Ганна Григорівна. Був церковним старостою. За власний кошт збудував у с. Прогної собор Казанської Божої Матері, освячений 17 жовтня 1900 року.
На початку 1920 року його було заарештовано радянською владою. Після арешту тримали в храмі, сильно били, потім закривавленого посадили на баркас і десь вивезли. Був період громадянської війни, влада часто змінювалась, тож з'ясувати подальшу його долю важко.
До кінця 30-х років ХХ ст. було репресовано більшість нащадків козацького роду. Нині на Кінбурні немає мешканців із прізвищем Капуста, але чимало топонімів свідчать про діяльність родини на півострові — Капустяний сарай, озеро Капустяне, Млинове озеро, Панська сага.
Література
- Любов Твердовська. Історичними стежками Кінбурнської коси. — Миколаїв, 2015. — 100 с. з іл.
- Твердовська Л П. Хроніки землі Кінбурнської/ Любов Твердовська.- Миколаїв: СПД Румянцева Г. В., 2019—108 с.
- Литвин М. Мемуари до історії Південної Русі. — Дніпропетровськ: Січ, 2005.
- Аркас М. Історія України-Русі. — Маяк: Одеса, 1994.
- Ярова М.П. З-під пилу віків: Роман. – Київ-Херсон: «Просвіта», 2011. – 188 с. Посилання на джерело [ 20 вересня 2021 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет