Кано Ейно

Кано Ейно (1631 — 1697) — японський художник, мистецтвознавець, письменник початку періоду Едо.

Кано Ейно
狩野山雪
«
Народився	1631(1631) Кіото
Помер	1697 Кіото
Поховання	^d
Підданство	Японія
Діяльність	художник
Відомий завдяки	художник
Alma mater	школа Кано
Напрямок	Школа Кано
Батько	Кано Сансецу
Мати	донька Кано Санраку
Діти	^d
Медіафайли у Вікісховищі

Життя та творчість

Син Кано Сансецу, голови художньої школи Кіото-Кано (Кйо-ґано)), і доньки Кано Санраку. Народився 1631 року в кіото. Здобув мистецьку освіту під орудою батька. 1651 року після смерті Сансецу став головою школи Кіото-Кано. загалом продовжив традиції попередників, втім в малюванні не досяг значних успіхів. найвідомішими роботами є декілька ширм і ферски в монастирі Енґйо-дзі в Хімедзі, а також сувій «100 хлопців». В результаті після його смерті 1697 року відбувся занепад школи Кіото-Кано. Ще у 1684 році став буддистським ченцем. Учнем Кано Ейно був Нісікава Сукенобу.

Уславився переважно своєю працею «Історія японського живопису» («Хонтьо Ґасі»). Вона вважається першим значним мистецькознавчим дослідженням з японського живопису. Є важливим джерелом, оскільки внійпредставно більшеніж 400 японських художників з давніх часів. Завершив роботу у 1678 року. Друкована версія в скороченому варіанті вийшла 1691 року, повна — 1693 року. Загальний обсяг становив 6 томів.

Джерела

• Laurance P. Roberts: Kanō Einō. In: A Dictionary of Japanese Artists. Weatherhill, 1976. .
• Tazawa, Yutaka: Kanō Einō. In: Biographical Dictionary of Japanese Art. Kodansha International, 1981. .