Канатна дорога Тейде

Канатна дорога Тейде (ісп. Teleférico del Teide) — пасажирська канатна дорога у Національному парку Тейде на острові Тенерифе (Канарські острови); найвища канатна дорога в Іспанії.

Канатна дорога Тейде
Дата створення / заснування	1971
Країна	Іспанія
Адміністративна одиниця	Ла-Оротава
Розташований на природоохороній території	Тейде і ^d
У межах природно-географічного об'єкта	Тенерифе
Дата офіційного відкриття	18 липня 1971
Дата/час прийняття в експлуатацію	2 серпня 1971^[1]
Офіційний сайт
Канатна дорога Тейде у Вікісховищі

Координати: 28°16′12″ пн. ш. 16°38′20″ зх. д. / 28.27000000002777824° пн. ш. 16.63900000002777801° зх. д. / 28.27000000002777824; -16.63900000002777801

Нижня станція розташована на висоті 2 356 м над рівнем моря, а верхня — на вулкані Тейде на висоті 3 555 м. Канатна дорога обладнана двома кабінами, розрахованих на 44 пасажира, а час підйому складає близько 8 хвилин.

Канатна дорога була відкрита 18 липня 1971 року; у період з 1999 по 2007 роки була модернізована обладнанням австрійсько-швейцарської компанії .

Історія

Передісторія

Протягом історії були висунуті різні ідеї і пропозиції побудувати канатну дорогу, яка б полегшила підйом для відвідувачів на вулкан Тейде. Тим не менш, єдиний проект, який був зрештою реалізований, належав Андресу де Арройо-і-Гонсалес де Чавесу (1883—1968). Під час своєї поїздки у Німеччину і Швейцарію в 1929 році, він був здивований кількістю канатних доріг в регіонах, які він відвідав і вражаючими видами, які відкривалися із верхніх станцій. Після повернення він невпинно працював, аби побудувати канатну дорогу на Тейде, щоб усі відвідувачі змогли легко піднятися на вершину і звідти насолоджуватися краєвидами.

Проєкт

У 1930 році інженер шляхів і сполучень Хосе Очоа Бенхумеа (1894—1965) створив початковий проєкт спорудження канатної дороги. Це була система типу підвісного фунікулера, розділеного на два прольоти. Перший проліт пов'язував гору Маху́а із горою Фрі́я і мав дві підвісні кабіни, розраховані на 35 пасажирів, що рухались у протилежному напрямку. На другому прольоті до останнього майданчика рухалась тільки одна кабіна місткістю 15 пасажирів.

У 1960 році був доопрацьований остаточний проект, в основу якого ліг оригінальний проект Очоа. У цьому остаточному проекті базовий майданчик був перенесений з гори Махуа на теперішнє місце, через що були виграні значні кошти, призначені на будівництво однієї опорної вежі і на покупку великої кількості тросу. Остаточний проект був розроблений під керівництвом інженера шляхів і сполучень Мігеля Пінтор Домінго і промислового інженера Франсіско Трухільйо Армаса.

Розташування

Було вибрано таке місце розташування канатної дороги, щоб оптимально використовувати крутизну схилу для зручного розміщення опорних веж, простягнувши пряму лінію з першого базового майданчика до середнього, який був обраний саме тому, що перебував на твердій стабільній скелі. Окрім цього, саме таке розташування дозволяло доїжджати до останнього майданчика без спорудження опорних веж.

Будівництво і відкриття

Опорна вежа

У квітні 1962 року розпочалось будівництво канатної дороги зі зміцнення першого базового майданчика для подальшого зведення на ньому конструкцій. Ця робота була закінчена в 1963 році, і було визначено точне місце розташування майданчиків і чотирьох опорних веж, що підтримують троси.

4 вересня 1963 року розпочалося спорудження дороги, яка веде до першого майданчика. Всього спорудження канатної дороги тривало 8 років, а роботи були завершені 27 липня 1971 року відкриттям її першого прольоту. Найскладніший період робіт припав на зимовий період, оскільки через низькі температури і сніг працювати можна було тільки на першому майданчику. Спочатку всі матеріали доставлялися на віслюках або на плечах самих робітників до тих пір, поки не був встановлений підйомний кран, і до того ж, в 1967 році почала працювати додаткова підвісна дорога, що значно полегшило працю робітників. Спорудження опор і цементування здійснювало підприємство Entrecanales y Tabora S.A., а установку канатної дороги — італійське підприємство Ceretti e Tanfani S.A.

Урочисте відкриття канатної дороги відбулось 18 липня 1971 року, а 2 серпня було перевезено перших пасажирів.

Модернізація

У період з 1999 по 2007 роки була проведена модернізація дороги обладнанням австрійської компанії , були замінені старі кабіни новими, розробленими з урахуванням аеродинамічних характеристик і з більш сучасним дизайном. Також були замінені троси і всі чотири опорні вежі. Така реконструкція була викликана зростанням потреб туристів. Також були замінені машини-підйомники і електростанція. Зазнала змін і система безпеки.

Опис

Канатна дорога зв'язує дві станції: нижня станція розташована на висоті 2 356 м над рівнем моря, а верхня — на вулкані Тейде на висоті 3 555 м. Канатна дорога обладнана двома кабінами, розрахованих на 44 пасажира, а час підйому складає близько 8 хвилин.

Нижня станція облаштована паркінгом на 220 машиномісць. Гірська туристична база має зону відпочинку, кафе і ресторан типу буфет з видом на Національний парк Тейде, а також є магазин і громадські туалети.

На верхній станції розташовані невеликий холл з туалетами і громадським телефоном.

Галерея

• Нижня станція
• Верхня станція
• Майданчик на верхній станції
• Кабіна канатної дороги

Примітки

1. https://www.volcanoteide.com/en/teide_cable_car/history_of_the_cable_car

Посилання

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Канатна дорога Тейде
• Офіційний сайт (англ.) (ісп.) (нім.) (рос.)