Камо но Тьомей

Камо но Тьомей (яп. 鴨長明, かものちょうめい; 1155 (?) — 27 липня 1216) — японський аристократ, поет, письменник і музикант кінця періоду Хей'ан — початку періоду Камакура.

Камо но Тьомей 鴨長明
яп. 鴨長明
Уявний портрет Тьомея (19 століття)
Ім'я при народженні	Камо Наґаакіра
Народився	1155 (?) Кіото, Японія
Помер	27 липня 1216(1216-07-27) Кіото, Японія
Країна	Японія
Діяльність	поет, письменник
Мова творів	японська, китайська
Жанр	вака
Magnum opus	Ходзьокі
Конфесія	буддизм
Рід	^d
Родичі	^d
Камо но Тьомей у Вікісховищі

Короткі відомості

Тьомей народився близько 1155 року у Кіото, у сім'ї , головного священника столичного синтоїстького святилища Сімоґамо. У юності хлопець навчався японської поезії вака у Сюн'е, сина поета Мінамото но Тосійорі, а також грі на біві у митця Накахара но Аріясу. У 30 років Тьомей був ушанований почестю написати один вірш до Імператорської збірки (1187) і був прийнятий до кола придворних поетів. З 1200 року він став регулярно брати участь у поетичних змаганнях столичної аристократії, на яких шліфував свою майстерність.

У 1201 році екс-Імператор Ґо-Тоба відновив Центр японської поезії, до якого одним зі службовців було призначено Тьомея. Завдяки цьому останній отримав нагоду співпрацювати із відомими поетами того часу, такими як Фудзівара но Тейка і Фудзівара но Ієтака. Тьомей працював у центрі з раннього ранку до пізньої ночі, тому його заповзятість була помічена екс-Імператором, який спробував влаштувати його на батькову посаду священника святилища Камо. Однак родичі поета, на чолі з Камо но Сукекане, виступили проти і не допустили реалізації цього задуму. Через це 1207 року 50-річний Тьомей впав у відчай і прийняв чернечий постриг. Після цього він усамітнився у місцевості Охара на півночі столиці, а згодом, за протекцією свого знайомого , оселився у монастирі Хокайдзі, в місцевості Хіно, на півдні столиці. Там він звів для себе квадратну келію, в якій жив до своєї смерті 27 липня 1216 року.

За час перебування у Хіно Тьомею вдалося відвідати Камакуру і побувати на аудієнції з сьоґуном Мінамото но Санетомо, а також написати один з шедеврів японської літератури «Записки з келії». Окрім них він встиг упорядкувати поетичну збірку «Безіменні записки» (1211), оповідання на буддистську тематику у (1215). Перу поета також належала авторська поетична антологія «Збірка Камо Тьомея» (1181) і 10 віршів Імператорської антології «Нової збірки старих і нових японських пісень» (1205).

Українські переклади

На українську мову Степаном Левинським перекладено поему «Ґоджьокі: (Хатина буддійського самітника)».

Примітки

1. Світське ім'я — Камо Наґаакіра, черенече і'мя — Ренїн (蓮胤).
2. Аністратенко та Бондаренко, 2011, с. 88.
3. яп. 千載和歌集.
4. яп. 和歌所.
5. яп. 鴨長明集.
6. яп. 新古今和歌集.
7. Годжокі: (Хатина буддійського самітника): [Поема] / Перекл. С. Левинський // Ми. — 1934. — Кн. II. — С. 101—123.
8. Чужомовне письменство на сторінках західноукраїнської періодики (1914—1939): Бібліографічний покажчик. За загальною редакцією: Ольга Лучук, Тарас Лучук; Науковий редактор Роксоляна Зорівчак; Редколегія: Б. Якимович (голова) та ін. — Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. — 194 с.

Джерела та література

• Аністратенко, Л.; Бондаренко, І. (2011). Японські поети: Біографічний словник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго. с. 368.
• Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.

• 方丈記 ; 徒然草（日本古典文學大系　30）/ 鴨長明著; 西尾實校注. 東京: 岩波書店, 1957.
• 鴨長明 : 閑居の人（日本の作家 17） / 三木紀人著. 東京: 新典社, 1984.
• 鴨長明全集 / 鴨長明著; 大曾根章介, 久保田淳編. 東京: 貴重本刊行会, 2000.
• Камо-но Темэй. Записки из кельи / Перевод со старояпонского Н. Конрада. «Классическая японская проза XI—XIV вв.»— М.: Худож.лит., 1988. [ 13 травня 2009 у Wayback Machine.]