Рухли́ві ка́мені (англ. Sailing stones) — геологічний феномен, виявлений на поверхні висохлого озера в Долині Смерті, США. Камені поволі рухаються глинястим дном висохлого озера, про що свідчать довгі сліди, які залишаються за ними. Камені пересуваються самостійно без допомоги живих істот, проте ніхто ніколи не бачив і не фіксував переміщення на камеру. Подібні рухи каменів були помічені в декількох інших місцях, проте за числом і довжиною слідів Рейстрек-Плая значно виділяється з-поміж інших.
Опис
Більшість з каменів потрапляють на дно висохлого озера з доломітового пагорба 260 м заввишки, розташованого у південній частині Рейстрек-Плая. Вага каменів доходить до декількох сотень кілограмів. Сліди, що тягнуться за ними, мають довжину кількох десятків метрів, ширину від 8 до 30 см і глибину менш як 2,5.
Камені приходять в рух всього один раз за два або три роки, причому більша частина слідів зберігається 3–4 роки. Камені з грубою нижньою поверхнею залишають пряміші сліди, а камені, що лежать на плоскій стороні, блукають з одного боку в інший. Іноді камені перевертаються, що відбивається на розмірі їх сліду. Передбачається, що для спонтанного руху каменів необхідне виконання кількох умов:
- Зволожена, але ще не залита водою, поверхня
- Прошарок глини
- Сильні пориви вітру як ініціювальна сила
- Сильний постійний вітер для продовження руху
Історія дослідження
До початку 20 століття явище пояснювалося надприродними силами, потім в період становлення електромагнетизму виникло припущення про дію магнітних полів, яке, загалом, нічого не пояснювало.
У 1948 році геологи Джим Макалістер і Аллен Агню нанесли на карту розташування каменів і відзначили їхні сліди. Трохи згодом співробітники Служби національних парків США склали детальний опис місця, а журнал «Life» опублікував фотографії з Рейстрек-Плая, після чого почалися спекуляції на тему того, що примушує камені рухатися. Більшість гіпотез сходилися на тому, що вітер при вологій поверхні дна озера принаймні частково пояснює явище. Деякі дослідники, як геолог Джордж Стенлі з Мічиганського університету, що у 1955 році опублікував роботу на цю тему, не вірять, що місцевий вітер в змозі пересунути камені, вага яких сягає сотень кілограмів. Вони запропонували теорію, згідно з якою в ході сезонного затоплення висохлого озера на воді утворюється крижина, що сприяє руху каменів.
Дослідження Шарпа і Кері
У травні 1972 року, Роберт Шарп (Robert Sharp, Каліфорнійський технологічний інститут) і Дуайт Кері (Dwight Carey, Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі почали програму моніторингу переміщення каменів. Тридцять каменів з відносно свіжими слідами було марковано, а їхнє розташування було відмічене кілками. За 7 років, впродовж яких фіксувалося положення каменів, учені створили модель, згідно з якою в дощовий сезон в південній частині озера скупчується вода, що розповсюджується вітром по дну висохлого озера, змочуючи його поверхню. В результаті твердий глинястий ґрунт сильно розмокає, і коефіцієнт тертя різко знижується, що дозволяє вітру зрушити з місця навіть один з найбільших каменів (який отримав ім'я Karen), який важив близько 320 кілограмів.
Також було перевірено гіпотези переміщення за допомогою льоду. Вода, що розповсюджується під впливом вітру, ночами може вкриватися крижаною кіркою, і розташовані на шляху води камені вмерзатимуть в шар льоду. Лід навколо каменя міг збільшувати з вітром і допомагати переміщати камені уздовж потоків води. В експерименті навколо каменя шириною 7,5 см і вагою 0,5 кг було створено загороду діаметром 1,7 м. Відстань між стовпчиками варіювалася від 64 до 76 см. Якщо навколо каменів утворювався б шар льоду, то при русі він міг зачепитися за стовпчик загороди і уповільнити рух або змінити траєкторію, що відбилося б на сліді від каменя. Проте подібних ефектів не спостерігалося — в першу зиму камінь пройшов поряд з стовпчиком, перемістившись за обгороджену територію на 8,5 м у напрямі північного заходу. Наступного разу всередину загороди було поміщено 2 важчі камені — один з них через п'ять років перемістився в тому ж напрямі, що і перший, проте його компаньйон за період досліджень не зрушився з місця. Цей факт свідчив про те, що якщо крижана кірка має вплив на рух каменів, то вона повинна бути мала.
Десять з маркованих каменів зрушилися в першу зиму досліджень, причому камінь A (який називали Mary Ann) проповз 64,5 м. Було відмічено, що багато каменів також пересувалися в наступні два зимові періоди, а влітку та в інші зими камені стояли на місці. Під кінець досліджень (через 7 років) всього два з 30 спостережуваних каменів не поміняли свого місця розташування. Розмір найменшого з каменів (Nancy) становив 6,5 см в діаметрі, причому цей камінь перемістився на максимальну сумарну відстань 262 м і на максимальну відстань за одну зиму — 201 м. Наймасивніший камінь, переміщення якого було зафіксовано, важив 36 кг.
Подальші дослідження
1993 року Пола Мессіна (Paula Messina, Університет штату Каліфорнія в Сан-Хосе) захистила дисертацію на тему рухомих каменів, в якій було показано, що в цілому камені не рухалися паралельно. На думку дослідниці, це підтверджує те, що лід ніяк не сприяє руху. Після вивчення змін координат 162 каменів (які проводилися з допомогою GPS), було визначено, що на переміщення каменів не впливають ні їхній розмір, ні їхня форма. Виявилось, що характер руху у великій мірі визначається положенням валуна на Рейстрек-Плая. Згідно зі створеною моделлю, вітер над озером поводиться дуже складним чином, в центрі озера навіть утворюючи вихор.
1995 року дослідницька група під керівництвом професора Джона Рейда відзначила високу схожість слідів зими 1992–93 року зі слідами кінця 1980-х. Було показано, що принаймні деякі камені рухалися з льодовим потоком, причому ширина потоку була близько 800 м, про що свідчили характерні сліди, зроблені тонким шаром льоду. Також було визначено, що граничний шар, в якому вітер сповільнюється через контакт із землею, на таких поверхнях може бути всього 5 см, що означає можливість дії вітрів (швидкість яких взимку доходить до 145 км/год) навіть на зовсім невисокі камені.
Теорії, яка пояснювала б, чому камені, що стоять поряд, можуть пересуватися в різних напрямках, а деякі стоять на місці, поки немає. Також незрозуміло, чому камені «розкидані» по всьому дну озера, тоді як регулярні вітри переміщали б їх до одного з його країв.
Посилання
- Офіційний сайт Рейстрек-Плая [ 19 серпня 2010 у Wayback Machine.]. (англ.)
- (рос.)
- Messina, P., 1998, Department of Earth and Environmental Sciences, City University of New York, New York. University Microfilms, Incorporated, 1998 (англ.)
- (англ.)
- (англ.)
- Moving Rocks of Death Valley’s Racetrack Playa [ 17 березня 2009 у Wayback Machine.] — відео у підтримку теорії вмерзання в кригу
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Камені, що рухаються |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ruhli vi ka meni angl Sailing stones geologichnij fenomen viyavlenij na poverhni visohlogo ozera v Dolini Smerti SShA Kameni povoli ruhayutsya glinyastim dnom visohlogo ozera pro sho svidchat dovgi slidi yaki zalishayutsya za nimi Kameni peresuvayutsya samostijno bez dopomogi zhivih istot prote nihto nikoli ne bachiv i ne fiksuvav peremishennya na kameru Podibni ruhi kameniv buli pomicheni v dekilkoh inshih miscyah prote za chislom i dovzhinoyu slidiv Rejstrek Playa znachno vidilyayetsya z pomizh inshih Kamin sho ruhayetsyaOpisKameni inodi zminyuyut napryamok svogo ruhu Bilshist z kameniv potraplyayut na dno visohlogo ozera z dolomitovogo pagorba 260 m zavvishki roztashovanogo u pivdennij chastini Rejstrek Playa Vaga kameniv dohodit do dekilkoh soten kilogramiv Slidi sho tyagnutsya za nimi mayut dovzhinu kilkoh desyatkiv metriv shirinu vid 8 do 30 sm i glibinu mensh yak 2 5 Kameni prihodyat v ruh vsogo odin raz za dva abo tri roki prichomu bilsha chastina slidiv zberigayetsya 3 4 roki Kameni z gruboyu nizhnoyu poverhneyu zalishayut pryamishi slidi a kameni sho lezhat na ploskij storoni blukayut z odnogo boku v inshij Inodi kameni perevertayutsya sho vidbivayetsya na rozmiri yih slidu Peredbachayetsya sho dlya spontannogo ruhu kameniv neobhidne vikonannya kilkoh umov Zvolozhena ale she ne zalita vodoyu poverhnya Prosharok glini Silni porivi vitru yak iniciyuvalna sila Silnij postijnij viter dlya prodovzhennya ruhuIstoriya doslidzhennyaDo pochatku 20 stolittya yavishe poyasnyuvalosya nadprirodnimi silami potim v period stanovlennya elektromagnetizmu viniklo pripushennya pro diyu magnitnih poliv yake zagalom nichogo ne poyasnyuvalo U 1948 roci geologi Dzhim Makalister i Allen Agnyu nanesli na kartu roztashuvannya kameniv i vidznachili yihni slidi Trohi zgodom spivrobitniki Sluzhbi nacionalnih parkiv SShA sklali detalnij opis miscya a zhurnal Life opublikuvav fotografiyi z Rejstrek Playa pislya chogo pochalisya spekulyaciyi na temu togo sho primushuye kameni ruhatisya Bilshist gipotez shodilisya na tomu sho viter pri vologij poverhni dna ozera prinajmni chastkovo poyasnyuye yavishe Deyaki doslidniki yak geolog Dzhordzh Stenli z Michiganskogo universitetu sho u 1955 roci opublikuvav robotu na cyu temu ne viryat sho miscevij viter v zmozi peresunuti kameni vaga yakih syagaye soten kilogramiv Voni zaproponuvali teoriyu zgidno z yakoyu v hodi sezonnogo zatoplennya visohlogo ozera na vodi utvoryuyetsya krizhina sho spriyaye ruhu kameniv Doslidzhennya Sharpa i Keri Kameni sho lezhat na visohlomu dni ozera U travni 1972 roku Robert Sharp Robert Sharp Kalifornijskij tehnologichnij institut i Duajt Keri Dwight Carey Kalifornijskij universitet v Los Andzhelesi pochali programu monitoringu peremishennya kameniv Tridcyat kameniv z vidnosno svizhimi slidami bulo markovano a yihnye roztashuvannya bulo vidmichene kilkami Za 7 rokiv vprodovzh yakih fiksuvalosya polozhennya kameniv ucheni stvorili model zgidno z yakoyu v doshovij sezon v pivdennij chastini ozera skupchuyetsya voda sho rozpovsyudzhuyetsya vitrom po dnu visohlogo ozera zmochuyuchi jogo poverhnyu V rezultati tverdij glinyastij grunt silno rozmokaye i koeficiyent tertya rizko znizhuyetsya sho dozvolyaye vitru zrushiti z miscya navit odin z najbilshih kameniv yakij otrimav im ya Karen yakij vazhiv blizko 320 kilogramiv Takozh bulo perevireno gipotezi peremishennya za dopomogoyu lodu Voda sho rozpovsyudzhuyetsya pid vplivom vitru nochami mozhe vkrivatisya krizhanoyu kirkoyu i roztashovani na shlyahu vodi kameni vmerzatimut v shar lodu Lid navkolo kamenya mig zbilshuvati z vitrom i dopomagati peremishati kameni uzdovzh potokiv vodi V eksperimenti navkolo kamenya shirinoyu 7 5 sm i vagoyu 0 5 kg bulo stvoreno zagorodu diametrom 1 7 m Vidstan mizh stovpchikami variyuvalasya vid 64 do 76 sm Yaksho navkolo kameniv utvoryuvavsya b shar lodu to pri rusi vin mig zachepitisya za stovpchik zagorodi i upovilniti ruh abo zminiti trayektoriyu sho vidbilosya b na slidi vid kamenya Prote podibnih efektiv ne sposterigalosya v pershu zimu kamin projshov poryad z stovpchikom peremistivshis za obgorodzhenu teritoriyu na 8 5 m u napryami pivnichnogo zahodu Nastupnogo razu vseredinu zagorodi bulo pomisheno 2 vazhchi kameni odin z nih cherez p yat rokiv peremistivsya v tomu zh napryami sho i pershij prote jogo kompanjon za period doslidzhen ne zrushivsya z miscya Cej fakt svidchiv pro te sho yaksho krizhana kirka maye vpliv na ruh kameniv to vona povinna buti mala Desyat z markovanih kameniv zrushilisya v pershu zimu doslidzhen prichomu kamin A yakij nazivali Mary Ann propovz 64 5 m Bulo vidmicheno sho bagato kameniv takozh peresuvalisya v nastupni dva zimovi periodi a vlitku ta v inshi zimi kameni stoyali na misci Pid kinec doslidzhen cherez 7 rokiv vsogo dva z 30 sposterezhuvanih kameniv ne pominyali svogo miscya roztashuvannya Rozmir najmenshogo z kameniv Nancy stanoviv 6 5 sm v diametri prichomu cej kamin peremistivsya na maksimalnu sumarnu vidstan 262 m i na maksimalnu vidstan za odnu zimu 201 m Najmasivnishij kamin peremishennya yakogo bulo zafiksovano vazhiv 36 kg Podalshi doslidzhennya 1993 roku Pola Messina Paula Messina Universitet shtatu Kaliforniya v San Hose zahistila disertaciyu na temu ruhomih kameniv v yakij bulo pokazano sho v cilomu kameni ne ruhalisya paralelno Na dumku doslidnici ce pidtverdzhuye te sho lid niyak ne spriyaye ruhu Pislya vivchennya zmin koordinat 162 kameniv yaki provodilisya z dopomogoyu GPS bulo viznacheno sho na peremishennya kameniv ne vplivayut ni yihnij rozmir ni yihnya forma Viyavilos sho harakter ruhu u velikij miri viznachayetsya polozhennyam valuna na Rejstrek Playa Zgidno zi stvorenoyu modellyu viter nad ozerom povoditsya duzhe skladnim chinom v centri ozera navit utvoryuyuchi vihor 1995 roku doslidnicka grupa pid kerivnictvom profesora Dzhona Rejda vidznachila visoku shozhist slidiv zimi 1992 93 roku zi slidami kincya 1980 h Bulo pokazano sho prinajmni deyaki kameni ruhalisya z lodovim potokom prichomu shirina potoku bula blizko 800 m pro sho svidchili harakterni slidi zrobleni tonkim sharom lodu Takozh bulo viznacheno sho granichnij shar v yakomu viter spovilnyuyetsya cherez kontakt iz zemleyu na takih poverhnyah mozhe buti vsogo 5 sm sho oznachaye mozhlivist diyi vitriv shvidkist yakih vzimku dohodit do 145 km god navit na zovsim nevisoki kameni Teoriyi yaka poyasnyuvala b chomu kameni sho stoyat poryad mozhut peresuvatisya v riznih napryamkah a deyaki stoyat na misci poki nemaye Takozh nezrozumilo chomu kameni rozkidani po vsomu dnu ozera todi yak regulyarni vitri peremishali b yih do odnogo z jogo krayiv PosilannyaOficijnij sajt Rejstrek Playa 19 serpnya 2010 u Wayback Machine angl ros Messina P 1998 Department of Earth and Environmental Sciences City University of New York New York University Microfilms Incorporated 1998 angl angl angl Moving Rocks of Death Valley s Racetrack Playa 17 bereznya 2009 u Wayback Machine video u pidtrimku teoriyi vmerzannya v kriguVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Kameni sho ruhayutsya