Каліакра офшорне газове родовище розташоване у болгарському секторі Чорного моря за кілька десятків кілометрів на півден

Каліакра — офшорне газове родовище, розташоване у болгарському секторі Чорного моря за кілька десятків кілометрів на південний схід від Варни.

Каліакра
Тип	газове родовище
Країна	Болгарія

Каліакра

Район розташування родовища

Характеристика

Родовище відкрили у 2008 році внаслідок спорудження напівзанурюваним буровим судном Atwood Southern Cross свердловини Galata E3 (також відома як Kaliakra-1). На позначці у 836 метрів вона перетнула цільовий резервуар у відкладеннях мастрихтського ярусу та палеоцену, де виявила газонасичені породи завтовшки 14 метрів (чиста товщина 10 метрів) із пористістю 31 %. Тестування свердловини провели восени того ж року з самопідіймальної бурової установки GSP Prometeu.

У 2009-му поширення покладів підтвердила оціночна свердловина Kaliakra-2, споруджена на 1,8 км західніше від першої свердловини нещодавно згаданою установкою GSP Prometeu. На позначці у 816 метрів вона зустріла палеоценовий газонасичений інтервал завтовшки 20 метрів зі схожою пористістю на рівні 30 %.

Станом на 2011 рік запаси родовища оцінювали у 0,93 млрд м³.

Розробку родовища вирішили провадити через розвідувальну свердловину Kaliakra-2, на якій самопідіймальне судно GSP Jupiter встановило підводну фонтанну арматуру. Того ж 2010 року трубоукладальне судно GSP Bigfoot 1 проклало трубопровід довжиною 14,5 км та діаметром 250 мм від Kaliakra-2 до платформи розташованого західніше родовища Галата. Глибина моря на трасі газопроводу становила від 36 до 80 метрів, а для її переходу над телекомунікаційними кабелями судно GSP Prince, обладнане дистанційно керованими підводними апаратами, облаштувало захисну бетонну подушку.

У 2013-му схожим чином освоїли Kaliakra-1, для чого задіяли самопідіймальну установку GSP Prometeu. Та сама трубоукладальна баржа GSP Bigfoot 1 сполучила фонтанну арматуру з існуючим газопроводом від Kaliakra-2 до платформи Галата.

Втім, вже у 2014 році видобуток на Каліакрі припинився.

Примітки

. www.offshore-mag.com. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 6 січня 2022.
. eage.ru. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
Bureau, Mines; Department, Interior; Survey, Geological (15 травня 2015). (англ.). Government Printing Office. ISBN . Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
. issuu.com (англ.). Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
. Offshore Energy (амер.). 16 вересня 2013. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
. IHS Markit. 11 жовтня 2017. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.

[1] . www.offshore-mag.com. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.

[2] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 6 січня 2022.

[3] . eage.ru. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.

[4] Bureau, Mines; Department, Interior; Survey, Geological (15 травня 2015). (англ.). Government Printing Office. ISBN . Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.

[5] . issuu.com (англ.). Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.

[6] . Offshore Energy (амер.). 16 вересня 2013. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.

[7] . IHS Markit. 11 жовтня 2017. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.