У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Міранда Жозе Елі де Міранда порт José Ely de Miranda більш відомий як

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Міранда.

Жозе Елі де Міранда (порт. José Ely de Miranda), більш відомий як Зіто (порт. Zito, нар. 18 серпня 1932, — 14 червня 2015) — колишній бразильський футболіст, що грав на позиції півзахисника. За свою манеру гри, впевнені дії на полі і лідерські якості, отримав прізвисько «Господар» (порт. Gerente).

Зіто

Зіто у 2008 році

Особисті дані

Повне ім'я

Жозе Елі де Міранда

Народження

18 серпня 1932

, Бразилія

Смерть

14 червня 2015 (82 роки)

Сантус, Сан-Паулу, Бразилія

Зріст

179 см

Вага

69 кг

Громадянство

Бразилія

Позиція

півзахисник

Професіональні клуби*

Роки	Клуб	І (г)
1948–1951	^[en]	?	(?)
1952–1967	«Сантус»	733	(57)

Національна збірна

Роки	Збірна	І (г)
1955–1966	Бразилія	46	(3)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Зіто у Вікісховищі

Більшу частину кар'єри провів у «Сантусі», за який зіграв 733 матчі і забив в них 57 м'ячів. З командою він став п'ятиразовим володарем кубка Бразилії, дев'ятиразовим переможцем чемпіонату штату Сан-Паулу, дворазовим володарем Кубка Лібертадорес та Міжконтинентального кубка. Також виступав за національну збірну Бразилії, з якою став дворазовим чемпіоном світу. Після завершення ігрової кар'єри працював адміністратором в «Сантусі».

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1948 року виступами за команду , в якій провів три сезони у третьому дивізіоні штату Сан-Паулу.

На початку 1952 року перейшов до клубу «Сантус», за який відіграв 16 сезонів. Більшість часу, проведеного у складі «Сантуса», був основним гравцем команди. Головний тренер легендарної команди «риб» 1960-х років часто довіряв саме Зіто визначати гру і частково — тактику команди. Зіто виділявся тим, що завжди підбурював партнерів продовжувати забивати голи, навіть в тих ситуаціях, коли команда вже впевнено вела в рахунку і доля матчу була ясна.

Крім лідерських якостей, Зіто володів і відмінною технікою. Найчастіше саме його результативні передачі знаходили Пеле і Коутінью, а для них забивати красиві голи було вже справою техніки. Всього з «Сантусом» Зіто виграв дев'ять чемпіонатів штату Сан-Паулу, п'ять чемпіонатів Бразилії (на той момент турнір називався Кубок Бразилії), два Кубка Лібертадорес, два Міжконтинентальні кубки і 4 турніри Ріо-Сан-Паулу.

Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Сантус» у 1967 році. Після закінчення кар'єри футболіста, Зіто залишився в «Сантусі». Він працював в управлінні клубу.

Виступи за збірну

17 листопада 1955 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії в грі проти збірної Парагваю (3:3).

У складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 1956 року в Уругваї, розіграшу Кубка Америки 1957 року у Перу, де разом з командою здобув «срібло», чемпіонату світу 1958 року у Швеції, здобувши того року титул чемпіона світу, розіграшу Кубка Америки 1959 року в Аргентині, де разом з командою здобув «срібло», та чемпіонату світу 1962 року у Чилі, здобувши того року титул чемпіона світу, причому у фіналі проти збірної Чехословаччини (3:1) Зіто став автором одного з голів, який став для нього єдиним на чемпіонатах світу.

25 травня 1966 року зіграв свій останній матч за збірну проти шотландців у Глазго (1:1). Після цього був включений до заявки на чемпіонат світу 1966 року в Англії, який став третім у його кар'єрі, проте на поле вже більше не виходив.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 12 років, провів у формі головної команди країни 46 матчів, забивши 3 голи.