Зубряче

Зубряче (пол. Żubracze) — село в Польщі, у гміні Тісна Ліського повіту Підкарпатського воєводства. Знаходиться на прадавній етнічній український території. Населення — 133 особи (2011).

Село Зубряче пол. Żubracze Українська церква у Зубрячому спустошена у 1947 р., знищена у 1953 р. Координати 49°13′ пн. ш. 22°15′ сх. д. / 49.217° пн. ш. 22.250° сх. д. / 49.217; 22.250Координати: 49°13′ пн. ш. 22°15′ сх. д. / 49.217° пн. ш. 22.250° сх. д. / 49.217; 22.250 Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Ліський повіт Гміна Тісна Населення 133 особи (2011) Часовий пояс , влітку Телефонний код (+48) 13 Поштовий індекс 38-607 Автомобільний код RLS SIMC 0347956 GeoNames 753102 OSM ↑1748181 ·R (Гміна Тісна) Зубряче Зубряче (Польща) Зубряче Зубряче (Підкарпатське воєводство)  Зубряче у Вікісховищі

Розташування

Розташоване в долині гірських пасом Західних Бескидів, недалеко від кордону зі Словаччиною та Україною.

Село розташоване за 6 км на захід від Тісни, за 29 км на південь від Ліська.

Історія

В 1785 році село мало 16,42 км² земель.

З 1772 р. до 1918 року — в складі Австро-Угорщини.

З листопада 1918 по січень 1919 р. тут існувала Команчанська Республіка.

У період 1945—1946 рр. в цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА та польськими й радянським військами. Українське населення було насильно переселене на територію СРСР в 1946 році. Родини, яким вдалось уникнути переселення, в 1947 році під час Операції Вісла були перевезені на нові території північної Польщі.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Церква

Громада належала до парафії (Солинка) (Лупківського деканату) Перемиської єпархії. В 1908 році в селі була побудована нова греко-католицька церква Св. Архангела Михаїла (розміри 12,4 х 6,6 м) на місці старої дерев'яної Успіння ПреСвятої Діви Марії 1867 року. Ймовірно, вона не була першою в селі. В 1852 році існувала дерев'яна дзвіниця на захід від церкви. Пізніше була збудована мурована кам'яна дзвіниця. Останню церкву було освячено в 1908 р. Побудована на кошти мешканців села. Мала іконостас. Церкву була спустошена 1947 р. Дзвони й інші церковні предмети були закопані мешканцями на цвинтарі перед виселенням, але наприкінці ХХ ст. викопані невідомими. В 1953 р. церква розібрана на будівельні матеріали — залишився тільки металевий надкупольний хрест.

Цвинтар

Від цвинтаря залишилися 6 надгробків і 5 старих дерев.

Транспорт

З 1898 р. через село проходить залізнична вузькоколійна залізниця з Нового Лупкова до Тісної з продовженням у 1904 р. через (Кальницю) до Бескиду та воєводська дорога № 897.

Демографія

• 1785 року в селі проживали 140 греко-католиків, 1 римо-католик і 8 юдеїв.
• 1840—225 греко-католиків,
• 1859—408 греко-католиків,
• 1879—193 греко-католика,
• 1899—241 греко-католик,
• 1926—335 греко-католиків,
• 1936—259 греко-католиків.

У 1939 році в селі проживало 320 мешканців, з них 280 українців, 35 поляків (приїжджі працівники тартака) і 5 євреїв.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	67	17	45	5
Жінки	66	7	44	15
Разом	133	24	89	20

Примітки

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
2. . Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 17 липня 2017.
3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 45.
4. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Переселені родини

Савканичі: частина родини опинилась в Україні, частина — на півночі Польщі.

Відомі люди

• (Мокій Олена Михайлівна) — уродженка села, ланкова буряківничої ланки Бучацького радгоспу-технікуму. Депутат Верховної ради УРСР.

Джерела

• Żebracze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 753. (пол.) — S. 753.

Посилання

• (Polish) . 1 червня 2008. Архів оригіналу за 25 жовтня 2013. Процитовано 7 листопада 2018.

1. Халупа Н. Мокій Олена Михайлівна / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 546. — .