Зубані село в Україні у Глобинській міській громаді Кременчуцького району Полтавської області Населення становить на 1 с

Зубані́ — село в Україні, у Глобинській міській громаді Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить на 1 січня 2011 року становить 454 особи. Село до 2020 було центром Зубанівської сільської ради. Також раді були підпорядковані села: Романівка та Руда. День села — 21 вересня.

село Зубані
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район	Кременчуцький район
Громада	Глобинська міська громада
Основні дані
Населення	454
Площа	2,619 км²
Густота населення	203,82 осіб/км²
Поштовий індекс	39010
Телефонний код	+380 5365
Географічні дані
Географічні координати	49°32′47″ пн. ш. 33°33′46″ сх. д. / 49.54639° пн. ш. 33.56278° сх. д. / 49.54639; 33.56278Координати: 49°32′47″ пн. ш. 33°33′46″ сх. д. / 49.54639° пн. ш. 33.56278° сх. д. / 49.54639; 33.56278
Середня висота над рівнем моря	83 м
Водойми	Хорол


Місцева влада
Адреса ради	39000, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Глобине, вул. Центральна, 285
Карта
Зубані
Зубані
Мапа

Зубані у Вікісховищі

Географія

Село Зубані знаходиться на лівому березі річки Хорол за 36 км від райцентру та за 40 км від . Вище за течією за 6 км розташовано село Радалівка, нижче за течією за 1,5 км розташовано село Романівка, на протилежному березі — село Іванове Селище. Довкола села проходить декілька (іригаційних каналів). Селом проходить автомобільна дорога Т 1717.

Загальна площа населеного пункту — 261,9 га.

Історія

На карті Боплана (середина XVII століття) поселення позначене як Зубанівка. У 2-й половині 17 — початку 18 століття належить до Миргородського полку.

До 1708 року Зубані були власністю бунчукового товариша А. Д. Горленка, що як співучасник Івана Мазепи був заарештований царським урядом, а маєтки його конфісковані. До 1716 року село знаходилось у володінні хорольського сотника Келеберди та остапівського сотника Яреми Юфименка.

У 1716 році Данилом Апостолом пожалуване синові А. Д. Горленка, бунчуковому товаришеві А. А. Горленку. На той час у Зубанях налічувалось 80 дворів, у 1726 — 97 дворів. Частину жителів села становили вільні козаки та кріпаки Пивгородського Миколаївського монастиря. 1781 року у селі — 219 дворів: з цього ж року, з ліквідацією полкового устрою, було віднесено до Говтвянського повіту Київського намісництва. 1787 року в Зубанях записано 709 душ чоловічої статі. з 1802 року село у складі Хорольського повіту Полтавської губернії, з 2-ї половини XIX століття стає центром Зубанівської волості. За переписом 1859 року у Зубанях — 221 двір, 2225 жителів, з дзвіницею, при якій існувала бібліотека. У 1900 році в Зубанях була козацька сільська громада, яка налічувала (з прилеглими хуторами) 392 двори, 3216 жителі, існувала земська та церковно-парафіяльна школа.

Відбувалося 5 ярмарків на рік. З 1900 року працювала олійниця, у 1904 році засновано цегельний завод В. М. Ковніра. У 1910 році у селі — 285 дворів, 1 628 жителів.

Радянська окупація розпочалась в січні 1918 року. 7 березня 1923 року Зубані стають як центр сільської ради, увійшовши до складу Семенівського району Кременчуцького округу. 1 725 жителів (1923 р.) У 1926 році — 346 дворів, 1 746 жителів.

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні вказано, що 201 житель села загинув від голоду.

З 1935 Зубані віднесено до складу Великокринківського району.

У період німецької окупації (14.09.1941-23.09.1943) німці стратили 12 жителів села, вивезли на примусові роботи 87 чоловік.

З 1964 року центральна садиба колгоспу «Іскра» (зерно-тваринницьке направлення, технічні культури), відділення зв'язку та ощадбанку, дитячий садок, будинок побуту, середня школа, лікарня, ветдільниця, аптека. Будинок культури на 350 місць, бібліотека. Село радіофіковане в 1960 році, електрифіковане у 1970 році. 1960 року закладено парк, 1975 року прокладено дорогу з твердим покриттям.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Глобинської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Глобинського району, село увійшло до складу новоутвореного Кременчуцького району.

Населення

Населення станом на 1 січня 2011 року становить 454 особи.

1716 — 80 дворів
1726 — 97 дворів
1781 — 219 дворів
1787 — 709 душ чоловічої статі
1859 — 221 двір, 2225 жителів
1900 — 392 двори, 3216 жителі (з прилеглими хуторами)
2001 — 534 жит.
2011 — 454 жит., 179 дворів

Економіка

Сільськогосподарські підприємства: ВП АФ «Лан-2007» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт», ПСГП «Зубані», СФГ «Оріон», СФГ «Шанс».

№	Назва підприємства	П. І. Б. керівника, телефон	Вид діяльності	Загальна площа земель, га	Кількість працюючих, чол.
1	ВП АФ «Лан-2007» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт»	Хвостенко Валентин Віталійович	Вирощування зернових, технічних культур, розведення ВРХ та свиней, надання послуг в рослинництві і тваринництві	1747,393	64
2	ПСГП «Зубані»	Петракій Олег Васильович	Вирощування зернових, технічних культур і надання послуг в рослинництві	—	2
3	СФГ «Оріон»	Олефір Віктор Миколайов	Вирощування зернових, технічних культур, надання послуг в рослинництві і облаштування ландшафту	349,3265	11
4	СФГ «Шанс»	Костенко Сергій Антонович	Вирощування зернових, технічних культур	109,93	1

Освіта

Працює:

Зубанівська ЗОШ I-III ступенів

Медицина

У селі є:

Зубанівська лікарська амбулаторія

Культура

Діють такі заклади культури:

Зубанівський будинок культури
сільська бібліотека

Інфраструктура

Село газифіковане. Зараз на території села діють:

Поштове відділення зв"язку
3 магазини

Архітектурні, історичні та археологічні пам'ятки

1958 року встановлено пам'ятник воїнам-односельцям, що полягли (116 чоловік) на фронтах Другої світової війни.
У селі — братська могила трьох радянських воїнів які загинули в 1943 році під час визволення села від німців.

Особистості

Кондуфор Юрій Юрійович — український історик та громадський діяч, доктор історичних наук, професор, академік АН УРСР. Член ЦК КПУ в лютому 1986 — червні 1990 року. Депутат Верховної Ради УРСР 5—7-го скликань.
— Герой Радянського Союзу, український історик, академік АН України лауреат державної премії УРСР (1980) Ю. Ю. Кондуфур. Уродженець села.
У Зубанях на початку XX століття вчителював український письменник Степан Васильченко (1879—1932).
— заслужений лісівник України.

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Полтавська область

Примітки

Зубанівська сільська рада [ 27 січня 2021 у Wayback Machine.] — офіційний сайт
Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008.
. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Федоренко Василій Володимирович [ 26 листопада 2011 у Wayback Machine.] на сайті «Герої країни» (рос.) (укр.)
. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 14 лютого 2020.
16 вересня — День працівників лісу

Посилання

Погода в селі Зубані [ 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]

[Зуб_сільрада-1] Зубанівська сільська рада [ 27 січня 2021 у Wayback Machine.] — офіційний сайт

[2] Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008.

[3] . Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.

[4] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[5] Федоренко Василій Володимирович [ 26 листопада 2011 у Wayback Machine.] на сайті «Герої країни» (рос.) (укр.)

[6] . Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 14 лютого 2020.

[7] 16 вересня — День працівників лісу