Золотухін Володимир Максович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Золотухін.

Золотухін Володимир Максович (16 травня 1936, Харків — 4 вересня 2010, Харків) — український композитор. Народний артист України (1996), Заслужений діяч мистецтв УРСР (1973), Лауреат премії ім. І. Слатіна (1995), ім. Б. Лятошинського (1997), ім. О. Масельського (2001), Лауреат 3-го Всесоюзного конкурсу композиторів СРСР (Москва, 1969). Професор (1989). Член Національної спілки композиторів України.

Золотухін Володимир Максович
Основна інформація
Дата народження	16 травня 1936(1936-05-16)
Місце народження	Харків, Українська СРР, СРСР
Дата смерті	4 вересня 2010(2010-09-04) (74 роки)
Місце смерті	Харків, Україна
Роки активності	з 1963
Громадянство	Україна і СРСР
Професії	композитор, музичний педагог
Освіта	Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського (1963)
Відомі учні	Алжнєв Юрій Борисович, Гайденко Анатолій Павлович і Гайденко Ігор Анатолійович
Інструменти	фортепіано
Заклад	Харківський державний інститут культури
Нагороди

Закінчив Харківську консерваторію (1963, клас Д. Клебанова). З 1963 р. викладав у Харківському державному інституті культури, від 1967 працював у Харківському інституті мистецтв. З 1993 року обіймав посаду завідувача кафедри композиції та інструментування.

Основні твори

• балет «Вогонь Еліди» (лібрето В. Соболєва та О. Чепалова, 1980);
• музична драма «І один у полі воїн» (1984);
• дитячий мюзикл «Маленька чаклунка» (1996; обидва — лібрето Д. Шевцова);
• 5 Симфоній (1970, 1982, 1993, 2000, 2009);
• для симфонічного оркестру — поема «Пам'яті невідомого солдата» (1963), «Концертна увертюра» (1969), концерт «Купальські ігрища» (1997);
• для естрадно-симфонічного оркестру — поема «Автограф» (1985), концерт «Російські візерунки» (1986);
• для соліста, читця, мішаного хору та симфонічного оркестру — «Поема про велику битву» (1985);
• для соліста, мішаного хору та симфонічного оркестру — ода «Зоряні орбіти України» (2004);
• для фортепіано з симфонічним оркестром — 2 Концерти (1994, 2004);
• для фортепіано — 2 Сонати (1972, 1991), фортепіанний альбом «Прелюдії та новели» (1992), концертна сюїта для 2-х фортепіано «Американський альбом» (2000), збірка концертних п'єс «Поезія весняних акварелей», «Дума» (обидві — 2005), «Чардаш» (2008);
• для скрипки з симфонічним оркестром — 2 Концерти (1965, 1994);
• для 4-х скрипок з симфонічним оркестром — «Concerto grosso» (1989);
• для скрипки з камерним оркестром — композиція «Потаємне: мрії, тривоги, сподівання» (2008);
• для саксофона з естрадно-симфонічним оркестром — Концерт-блюз (1992);
• твори для духових інструментів та ансамблів;
• камерні вокальні та інструментальні твори.

Фільмографія

Автор музики до кінофільмів:

• «Переходимо до любові» (1975, т/ф),
• «Сімейне коло» (1980) тощо.

Примітки

1. Рощенко-Авер’янова, О. Г. (1 лютого 2010). Золотухін Володимир Максович (Ukrainian) . Т. 10. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN .

Література

• Союз композиторов Украины. К., 1984. — С.80—81.

Посилання

• Золотухін Володимир Максимович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 167.