Зозуля Борис Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зозуля (прізвище).

Борис Васильович Зозуля (нар. 24 вересня 1926, Токмак, Мелітопольська округа, УРСР — пом. 9 січня 1999) — радянський футболіст, захисник. Згодом — тренер. Учасник Німецько-радянської війни.

Борис Зозуля
Особисті дані
Повне ім'я	Борис Васильович Зозуля
Народження	24 вересня 1926(1926-09-24)
	Токмак, Мелітопольська округа, УРСР
Смерть	9 січня 1999(1999-01-09) (72 роки)
Громадянство	СРСР  Україна
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1953—1958 «Металург» (З) 122 (6)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Кар'єра гравця

Мати — Параска Павлівна Зозуля.

Навесні 1942 року відправлений в Німеччину, де працював протягом трьох років чорноробом верстатобудівного заводу «Гассе і Вреде» та слюсарем на підприємстві «Нілес». У квітні 1945 року у 18-річному віці став рядовим 523-о полку 171-ї стрілецької дивізії. Брав участь у штурмі Рейхстагу. За бойові заслуги має грамоту від командувача 1-о Білоруського фронту, маршала Радянського Союзу Георгія Жукова та лист подяки за підписом Верховного Головнокомандувача Йосипа Сталіна. Грав у футбол за команду групи радянських військ у Німеччині на позиції нападника.

Закінчив Запорізький металургійний технікум імені А. М. Кузьміна та Кримський педагогічний інститут.

У 1951 році став гравцем запорізького «Металурга». Разом з командою ставав чемпіоном і володарем Кубку Української РСР 1952 року. У 1953 році «Металург» став брати участь в Першій лізі СРСР. У складі «Металурга» Зозуля грав на позиції півзахисника і провів понад сто матчів у другому за силою дивізіоні Радянського Союзу. Тричі ставав бронзовим призером турніру та одного разу — срібним.

Кар'єра тренера

Після закінчення кар'єри футболіста перейшов на тренерську роботу. Працював тренером групи підготовки при команді майстрів, директором та старшим тренером викладачем СДЮШОР «Металург». У 1965 році команда під його керівництвом завоювала срібні нагороди всесоюзної першості і були визнані найкращою профспілковою та найтехнічнішою командою турніру. Серед його вихованців — Микола Роздобудько, Олександр Спіцин, Олександр Іщенко, Дмитро Дем'яненко та Петро Чилібі.

Досягнення

• Перша ліга СРСР
  • Срібний призер (3): 1953, 1954, 1956
  • Бронзовий призер (1): 1958

• Чемпіонат УРСР
  • Чемпіон (1): 1952

• Кубок УРСР
  • Володар (1): 1952

Статистика

Сезон	Клуб	Ліга	Чемпіонат		Кубок
			Матчі	Голи	Матчі	Голи
1953	«Металург» (Запоріжжя)	Перша ліга	10	0	5	2
1954			22	2	1	0
1955			27	1	2	0
1956			33	1
1957				1	3	1
1958			30	1	1	0

Примітки

1. (рос.). pravda.in.ua. 05.03.2015. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 11 червня 2017.
2. . ukr-footbal.org.ua. Архів оригіналу за 29 серпня 2017. Процитовано 11 червня 2017.
3. Юрий Усатюк. (рос.). chernomorets.com. Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 11 червня 2017.
4. Заслуженный тренер Украины Александр Ищенко: Развитие интеллекта игрока — основной постулат для школы киевского «Динамо» (рос.). Детская футбольная лига. 25.12.2011. Процитовано 11 червня 2017.
5. Профіль на сайті Одеський футбол [ 11 лютого 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
6. Бывший футболист «Металлурга» Петр Чилиби: «Милиция ставила на нас капканы» (рос.). Индустриальное Запорожье. 11.10.2007. Архів оригіналу за 26 жовтня 2012. Процитовано 11 червня 2017.

Посилання

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль на сайті footbook.ru (рос.)