Зернолуск білогорлий Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство

Зернолуск білогорлий

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Саякові (Thraupidae)
Рід:	Зернолуск (Saltator)
Вид:	Зернолуск білогорлий

Біноміальна назва

Saltator grossus
(Linnaeus, 1766)

Ареал виду

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Loxia grossa Linnaeus, 1766
Pitylus grossus (Linnaeus, 1766)

Посилання

Вікісховище:	Saltator grossus
Віківиди:	Saltator grossus
EOL:	915864
ITIS:	562814
МСОП:	22723846
NCBI:	460218

Зернолу́ск білогорлий (Saltator grossus) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці.

Опис

Довжина птаха становить 19-20,5 см, вага 41-53 г. Самці мають переважно сталево-сіре забарвлення, махові пера мають чорні края. Обличчя, щоки, нижня частина горла і верхня частина грудей чорні, підборіддя і середина горла білі. Лапи коричнювато-сірі або чорнувато-сірі, очі темно-карі. Дзьоб міцний, червонувато-оранжевий або червоний. Самиці мають дещо тьмяніше забарвлення, живіт і нижня частина тіла у них світліші, з легким зеленуватим відтінком. Обличчя, щоки, нижня частина горла і верхня частина грудей у самиць сіруваті.

Таксономія

В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис білогорлого зернолуска до своєї книги "Ornithologie". Він використав французьку назву Le gros-bec bleu d'Amérique та латинську назву Coccothraustes americana caerulea. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї Systema Naturae, він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном. Одним з цих видів був білогорлий зернолуск, для якої Лінней придумав біномінальну назву Loxia grossa. Пізніше типовою місцевістю була визначена Французька Гвіана.

Підвиди

Виділяють два підвиди:

S. g. saturatus (Todd, 1922) — від Гондурасу до західного Еквадору;
S. g. grossus (Linnaeus, 1766) — від східної Колумбії до Венесуели, Гвіани, бразильської Амазонії, сходу Еквадору і Перу та до північної Болівії.

Поширення і екологія

Білогорлі зернолуски мешкають в Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, Бразилії, Еквадорі, Перу і Болівії. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах. Зустрічаються парами, на висоті до 1300 м над рівнем моря. Іноді приєднуютьчся до змішаних зграй птахів. Живляться насінням, плодами і безхребетними. В кладці 2-3 блакитнуватих яйця, поцяткованих коричневими плямками.

Примітки

BirdLife International (2016). Saltator grossus.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Brisson, Mathurin Jacques (1760). (French та Latin) . Т. Supplement. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 89—91, Plate 5 fig 1. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 4 березня 2022.
Allen, J.A. (1910). . Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 4 березня 2022.
Linnaeus, Carl (1766). (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 307. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 4 березня 2022.
Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). . Т. 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 227. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 4 березня 2022.
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 04 березня 2022.

Джерела

Stiles, G.; Skutch, A.F. (1989). A Guide to the Birds of Costa Rica. Comstock. ISBN .

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). Saltator grossus.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[brisson-3] Brisson, Mathurin Jacques (1760). (French та Latin) . Т. Supplement. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 89—91, Plate 5 fig 1. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 4 березня 2022.

[allen-4] Allen, J.A. (1910). . Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 4 березня 2022.

[5] Linnaeus, Carl (1766). (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 307. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 4 березня 2022.

[6] Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). . Т. 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 227. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 4 березня 2022.

[ioc-7] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 04 березня 2022.