Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Павло Олексійович Зеленой (5 січня 1833 — 10 січня 1909, Одеса) — російський воєначальник і державний діяч українського поодження, повний генерал з Адміралтейства (1902).
| Зеленой Павло Олексійович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 17 січня 1833 |
| Помер | 10 січня 1909 (75 років) Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Поховання | Перший Християнський цвинтар |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | політик, військовослужбовець |
| Alma mater | Морський кадетський корпус |
| Учасник | Кримська війна |
| Військове звання | адмірал |
| Батько | d |
| Діти | d |
| Нагороди |       |
| |
Біографія
Дворянин. Третій син у сім'ї капітана-лейтенанта у відставці Олексія Миколайовича Зеленого та його законної дружини Катерини Михайлівни. Освіту здобув у Морському кадетському корпусі (1851).
В 1850—1852 плавав на Балтійському морі. Здійснив два навколосвітні плавання на фрегатах «Палада» (1852—1854) та «Діана» (1855). З 1854 — лейтенант, в 1856—1860 — на фрегаті «Аскольд». Під час другої подорожі 6 місяців провів у англійському полоні.
З 1860 — командир кліпера «Алмаз», і до 1865 плавав у складі ескадри контр-адмірала С. Лісовського, у тому числі брав участь у Першій експедиції російського флоту до берегів Північної Америки. B 1866—1869 командував корветом «Витязь», потім — фрегатом «Світлана».
У 1870 звільнений зі служби для плавання на комерційних судах, був інспектором РОПІТа. Учасник російсько-турецької війни 1877—1878: командував загоном мінних загороджувачів, керував перевезенням російських військ з портів Мармурового моря до Росії.
У 1882 році був проведений у контр-адмірали. Потім на адміністративній службі: з 1882 — Таганрозький, а з 1885 — Одеський градоначальник. B 1891 отримав чин генерал-лейтенанта (за Адміралтейством). З 1898 — почесний Опікун Опікунської Ради установ Імператриці Марії.
У мемуарах сучасників
Ось що пише про нього Сергій Мінцлов у своїх спогадах «Петербург у 1903—1910 роках»:
Під час мого перебування в Одесі служив там пристав — прізвище його забув — фахівець щодо вилову всяких злодіїв. Розгорілася якась історія, і несподівано з Москви налетіла до Одеси розшукова поліція; крадені речі, через які спалахнув сир-бор, знайшлися в цього самого лихача-пристава. Звичайно, граф Шувалов — тодішній градоначальник — негайно хотів віддати його під суд, але… у того, крім крадених речей, знайшлися і записочки колишнього градоначальника, нині почесного опікуна і великої шишки — Зеленого, з яких з'ясувалося, що Зелений запозичив у «бідного» (по формуляру) поліцейського пристава, свого підлеглого — 30 або 40 тисяч… Розгадка цієї шаради канула в Лету, оскільки Зелений, звичайно, вигородив свого, скажімо делікатно, — улюбленця; до речі, цей улюбленець нині є помічником поліцеймейстера в тій же Одесі.
Зелений був не градоначальник, а щось на зразок необмеженого повелителя; про нього ходять цілі легенди. Хам він був неймовірний: лаявся, не соромлячись, на вулицях на все горло, як два візники; між іншим, знаю про нього — я його ще застав у Одесі — такого роду оповідач. Якось несподівано надумав він уночі прогулятися пішки особливо звивистими вулицями. Звичайно, збоку тротуару шанобливо чеберяв поруч з ним пристав; позаду марширувала, як водиться, решта братії — навколодочні, городові і т. д.
«Заклади» мали бути на той час всі закриті; проте пильне око одеського Гарун-аль-Рашида побачило, що двері багатьох трактирів тільки зачинені, а всередині світло і шум.
- Відкрито? — промовив Зелений. — Чому береш? — раптом звернувся він до пристава, який уже думав, що прийшла його остання година. — Та ну, сміливіше!
- По сто карбованців, ваше превосходительство… — пролепетав пристав, пронизаний несплячим оком.
– Мало! — вирішив Зелений. — Більше з них, мерзотників, брати треба! — І велично пішов далі.
— Сергей Рудольфович Минцлов. «Петербург в 1903—1910 годах» (воспоминания).
Смерть та похорон
Помер 1909 року в Одесі. Був похований на 1-му Християнському (Старому) цвинтарі в Одесі (зруйновано на початку 1930-х років, тепер Преображенський парк). Але за побажанням дочок його порох і порох його дружини пізніше було перенесено в садибу «Високе» місто Бологе і лежало в склепі, біля каплиці. За деякими даними, після більшовицького перевороту могила була розорена, і стежками деякий час валялися коси «генеральші».
Родина
Дружина: Верховська Наталія Михайлівна (1842—1901) Діти:
- Олександр (1872—1922), служив на Балтійському флоті, в 1917 контр-адмірал, потім військовий спеціаліст. У 1919—1920 начальник морських сил Балтійського моря;
- Катерина (1874-?), одружена з повітовим предводителем дворянства князем М. Путятіним ;
- Ольга (1877-?), одружена з шталмейстером, князем П. Путятіним. У 1919 сім'я через Одесу емігрувала на Мальту. Єдина дочка Наталія Путятіна (1904—1984) — балерина, засновниця Мальтійської академії балету.
Нагороди
Серед численних нагород П. Зеленого, отриманого ним під час служби, вищі ступеня як російських — орденів Святого Станіслава та Святої Анни, орден святого Володимира другого ступеня, так і іноземних. Серед них:
- Орден Печатки Соломона (Абісінія)
- Орден Благородної Бухари (Бухара)
- Командорський ступінь ордена Філіпа Великодушного (Гессен-Дармштадт)
- Командорський хрест ордена Спасителя (Греція)
- орден Данеброг (Данія)
- Орден Лева і Сонця (Персія)
- Командорський хрест ордена Христа (Португалія)
- ордена Святого Сави та Таківського хреста (Сербія)
Посилання
- Долі офіцерів фрегата «Паллада» [ 23 січня 2022 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pavlo Oleksijovich Zelenoj 5 sichnya 1833 10 sichnya 1909 Odesa rosijskij voyenachalnik i derzhavnij diyach ukrayinskogo poodzhennya povnij general z Admiraltejstva 1902 Zelenoj Pavlo OleksijovichNarodivsya17 sichnya 1833 1833 01 17 Pomer10 sichnya 1909 1909 01 10 75 rokiv Odesa Hersonska guberniya Rosijska imperiyaPohovannyaPershij Hristiyanskij cvintarKrayina Rosijska imperiyaDiyalnistpolitik vijskovosluzhbovecAlma materMorskij kadetskij korpusUchasnikKrimska vijnaVijskove zvannyaadmiralBatkodDitidNagorodi Mediafajli u VikishovishiBiografiyaDvoryanin Tretij sin u sim yi kapitana lejtenanta u vidstavci Oleksiya Mikolajovicha Zelenogo ta jogo zakonnoyi druzhini Katerini Mihajlivni Osvitu zdobuv u Morskomu kadetskomu korpusi 1851 Kapitani ekspediciyi rosijskogo flotu do beregiv Pivnichnoyi Ameriki Zliva pravoruch P Zelenoj kliper Almaz I Butakov Fregat Oslyabya M Fedorovskij Fregat Oleksandr Nevskij admiral S Lisovskij Komandir eskadri M Kopitov Fregat Peresvit O Kremer Korvet Vityaz R Lund Korvet Varyag V 1850 1852 plavav na Baltijskomu mori Zdijsniv dva navkolosvitni plavannya na fregatah Palada 1852 1854 ta Diana 1855 Z 1854 lejtenant v 1856 1860 na fregati Askold Pid chas drugoyi podorozhi 6 misyaciv proviv u anglijskomu poloni Z 1860 komandir klipera Almaz i do 1865 plavav u skladi eskadri kontr admirala S Lisovskogo u tomu chisli brav uchast u Pershij ekspediciyi rosijskogo flotu do beregiv Pivnichnoyi Ameriki B 1866 1869 komanduvav korvetom Vityaz potim fregatom Svitlana U 1870 zvilnenij zi sluzhbi dlya plavannya na komercijnih sudah buv inspektorom ROPITa Uchasnik rosijsko tureckoyi vijni 1877 1878 komanduvav zagonom minnih zagorodzhuvachiv keruvav perevezennyam rosijskih vijsk z portiv Marmurovogo morya do Rosiyi U 1882 roci buv provedenij u kontr admirali Potim na administrativnij sluzhbi z 1882 Taganrozkij a z 1885 Odeskij gradonachalnik B 1891 otrimav chin general lejtenanta za Admiraltejstvom Z 1898 pochesnij Opikun Opikunskoyi Radi ustanov Imperatrici Mariyi U memuarah suchasnikivOs sho pishe pro nogo Sergij Minclov u svoyih spogadah Peterburg u 1903 1910 rokah Pid chas mogo perebuvannya v Odesi sluzhiv tam pristav prizvishe jogo zabuv fahivec shodo vilovu vsyakih zlodiyiv Rozgorilasya yakas istoriya i nespodivano z Moskvi naletila do Odesi rozshukova policiya kradeni rechi cherez yaki spalahnuv sir bor znajshlisya v cogo samogo lihacha pristava Zvichajno graf Shuvalov todishnij gradonachalnik negajno hotiv viddati jogo pid sud ale u togo krim kradenih rechej znajshlisya i zapisochki kolishnogo gradonachalnika nini pochesnogo opikuna i velikoyi shishki Zelenogo z yakih z yasuvalosya sho Zelenij zapozichiv u bidnogo po formulyaru policejskogo pristava svogo pidleglogo 30 abo 40 tisyach Rozgadka ciyeyi sharadi kanula v Letu oskilki Zelenij zvichajno vigorodiv svogo skazhimo delikatno ulyublencya do rechi cej ulyublenec nini ye pomichnikom policejmejstera v tij zhe Odesi Zelenij buv ne gradonachalnik a shos na zrazok neobmezhenogo povelitelya pro nogo hodyat cili legendi Ham vin buv nejmovirnij layavsya ne soromlyachis na vulicyah na vse gorlo yak dva vizniki mizh inshim znayu pro nogo ya jogo she zastav u Odesi takogo rodu opovidach Yakos nespodivano nadumav vin unochi progulyatisya pishki osoblivo zvivistimi vulicyami Zvichajno zboku trotuaru shanoblivo cheberyav poruch z nim pristav pozadu marshiruvala yak voditsya reshta bratiyi navkolodochni gorodovi i t d Zakladi mali buti na toj chas vsi zakriti prote pilne oko odeskogo Garun al Rashida pobachilo sho dveri bagatoh traktiriv tilki zachineni a vseredini svitlo i shum Vidkrito promoviv Zelenij Chomu beresh raptom zvernuvsya vin do pristava yakij uzhe dumav sho prijshla jogo ostannya godina Ta nu smilivishe Po sto karbovanciv vashe prevoshoditelstvo prolepetav pristav pronizanij nesplyachim okom Malo virishiv Zelenij Bilshe z nih merzotnikiv brati treba I velichno pishov dali Sergej Rudolfovich Minclov Peterburg v 1903 1910 godah vospominaniya Smert ta pohoronPomer 1909 roku v Odesi Buv pohovanij na 1 mu Hristiyanskomu Staromu cvintari v Odesi zrujnovano na pochatku 1930 h rokiv teper Preobrazhenskij park Ale za pobazhannyam dochok jogo poroh i poroh jogo druzhini piznishe bulo pereneseno v sadibu Visoke misto Bologe i lezhalo v sklepi bilya kaplici Za deyakimi danimi pislya bilshovickogo perevorotu mogila bula rozorena i stezhkami deyakij chas valyalisya kosi generalshi RodinaDruzhina Verhovska Nataliya Mihajlivna 1842 1901 Diti Oleksandr 1872 1922 sluzhiv na Baltijskomu floti v 1917 kontr admiral potim vijskovij specialist U 1919 1920 nachalnik morskih sil Baltijskogo morya Katerina 1874 odruzhena z povitovim predvoditelem dvoryanstva knyazem M Putyatinim Olga 1877 odruzhena z shtalmejsterom knyazem P Putyatinim U 1919 sim ya cherez Odesu emigruvala na Maltu Yedina dochka Nataliya Putyatina 1904 1984 balerina zasnovnicya Maltijskoyi akademiyi baletu NagorodiSered chislennih nagorod P Zelenogo otrimanogo nim pid chas sluzhbi vishi stupenya yak rosijskih ordeniv Svyatogo Stanislava ta Svyatoyi Anni orden svyatogo Volodimira drugogo stupenya tak i inozemnih Sered nih Orden Pechatki Solomona Abisiniya Orden Blagorodnoyi Buhari Buhara Komandorskij stupin ordena Filipa Velikodushnogo Gessen Darmshtadt Komandorskij hrest ordena Spasitelya Greciya orden Danebrog Daniya Orden Leva i Soncya Persiya Komandorskij hrest ordena Hrista Portugaliya ordena Svyatogo Savi ta Takivskogo hresta Serbiya PosilannyaDoli oficeriv fregata Pallada 23 sichnya 2022 u Wayback Machine