Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Західноукраїнська еміграція в УСРР 1920 1930 х років переселення українців з Галичини Буковини Північної та Закарпатсько

Західноукраїнська еміграція в УСРР 1920–1930-х років

Західноукраїнська еміграція в УСРР 1920–1930-х років

Західноукраїнська еміграція в УСРР 1920–1930-х років — переселення українців з Галичини, Буковини Північної та Закарпатської України до Наддніпрянської України. Було започатковане депортаційними акціями 1914–15 російської окупаційної адміністрації (див. Евакуаційні заходи австрійського та російського урядів на українських землях в роки Першої світової війни) на західноукраїнських теренах під час Першої світової війни. Тоді вглиб Російської імперії, в т. ч. до її українських губерній, було примусово (а почасти й добровільно – москвофіли; див. Москвофільство) переселено кілька сот тисяч осіб цивільної людності (значною мірою чоловічого населення призовного віку – 18–50 років). Серед депортованих та адміністративно висланих углиб Росії було чимало національно свідомих представників крайової інтелігенції української (газетярі, кооператори, педагоги, політики, священнослужителі, урядовці, юристи та ін.), яким царат закидав т. зв. мазепинство. В таборах військовополонених у Російській імперії утримувалися тисячі українців – вояків австро-угорської армії, значна частина яких згодом взяла активну участь у подіях української революції 1917–1921 й творенні новітньої української національної державності. Наприкінці I світової війни й після завершення бойових дій громадянської війни в Україні 1917–1921 та окупації більшовиками Наддніпрянської України більшість депортованих, біженців, адміністративно засланих та колишніх військовополонених повернулася додому. Ті, хто залишилися, склали кістяк "західноукраїнської еміграції" в УСРР.

Упродовж 1920-х років

Упродовж 1920-х рр. "західноукраїнська еміграція" в УСРР поповнювалася за рахунок переселенців із західноукраїнських земель, що перебували в складі Польщі, Чехословаччини та Румунії. Це були представники безробітної української інтелігенції, випускники вищих навчальних закладів Чехословаччини, Польщі, Румунії, колишні військовики Української Галицької армії, поодинокі західноукраїнські інтелектуали (акад. С.Рудницький (1926), проф. М.М.Лозинський (1927) та ін.). Вони прагнули долучитися до реалізації українізації політики в УСРР чи лише отримати роботу за фахом. Окрему групу складали ті, хто нелегально перетинав кордон УСРР в пошуках кращої долі на "батьківщині трудящих", а також політичні емігранти – зокрема члени Комуніст. партії Сх. Галичини (з 1923 – Комуністична партія Західної України; КПЗУ), які змушені були залишити батьківщину внаслідок суд. переслідувань за антидерж. діяльність. Певна частина емігрантів перебувала під впливом ідеології українського націонал-комунізму, вважаючи можливим реалізацію "українського проекту" в рамках більшовицької моделі державного устрою УСРР та СРСР.

Про серйозне значення, якого надавало керівництво республіки проблемі приїзду в УСРР колишніх військових УГА, свідчило створення восени 1923 окремої комісії ЦК КП(б)У по переселенню в Україну галичан з Чехословаччини, до складу якої входили член політбюро ЦК КП(б)У, командувач військ Українського військового округу М.Фрунзе (голова), голова Державного політичного управління УСРР В.Балицький, представник апарату уповноваженого Народного комісаріату закордонних справ СРСР у Харкові та представник штабу Українського військового округу. Для емігрантів у Києві було обладнано карантинне містечко, спроможне прийняти до тисячі осіб одночасно. Частину емігрантів тоді визнали за доцільне (за особливим відбором) відрядити для закордонної роботи (лінією КПЗУ й розвідки), решту – зарахувати як поповнення червоноармійського та адм.-командного складу територіальних частин РСЧА (див. Радянська армія), причому з політичних мотивів та міркувань безпеки спрямували їх виключно в територіальні частини Лівобережної України.

Економічні проблеми перекреслили широко закроєні плани. 20 червня 1924 політбюро ЦК КП(б)У ухвалило "відмовитися від приймання галичан на території України"; 29 серпня – вирішило просити ЦК РКП(б) "врегулювати питання про скорочення політеміграції в Україну та про правильну інформацію щодо економічного становища УССР". 20 вересня 1924 у листі ЦК КП(б)У до ЦК РКП(б) зауважувалося: "Наплив політемігрантів з Галичини, Польщі, Чехо-Словаччини й особливо завдяки польському терору з Західної України посилюється. Наша комуністична преса у Польщі, Галичині, ЧехоСловаччині змальовує економічне становище УССР як процвітання країни й що кожний у вільній пролетарській країні знаходить собі роботу. Це почасти посилює потяг до нас політеміграції. Коли політемігранти стикаються з нашою дійсністю й порівнюють з інформацією комуністичної преси у себе на батьківщині, то глибоко розчаровуються". Внаслідок економічних негараздів кількість галичан-політемігрантів, переважно колишніх військових УГА, які прибули до УСРР, виявилася меншою, ніж первісно планувалося. Упродовж 1924–26 з таборів інтернованих у Чехословаччині в УСРР було відправлено 3 транспорти – загалом близько 500 осіб. Перший (137 осіб) прибув до Києва 1 грудня 1924, другий – до Харкова в листопаді 1925, третій – улітку 1926. Окремий транспорт з Відня прибув до УСРР в жовтні 1925. Такі акції влада використовувала для зміцнення власного авторитету й внесення розколу в емігрантський табір.

За приблизними оцінками, кількість "західноукраїнської еміграції" в УСРР на початку 1930-х рр. сягала 50–60 тис. осіб.

Більшовицька адміністрація республіки та московське керівництво СРСР пильно контролювали чисельність, розміщення, працевлаштування й політичні настрої "західноукраїнської еміграції". ДПУ УСРР провадило її таємний облік (у закритих зведеннях усі уродженці західноукраїнськиз земель проходили під єдиною реєстраційною категорією – "галичани" – незалежно від місця народження й специфіки регіону).

1 листопада 1925 у Харкові відбулося офіційне відкриття Клубу політемігрантів Західної України ім. І.Франка, який функціонував упродовж 1925–30.

19 квітня 1925 у Києві відбулися перші загальні збори західноукраїнської секції Спілки селянських письменників "Плуг" (див. "Плуг"), а 17 лютого 1927 (після затвердження статуту) секція конституювалася в окрему Спілку революційних письменників "Західна Україна" (1927–33). 1927–29 "Західна Україна" видавала альманах, а 1930–33 – однойменний місячник "Західна Україна". Спілка, поряд з суто літературними завданнями, обслуговувала й певні ідеологічні настанови: мала висвітлювати становище й революційну боротьбу трудящих Західної України, керованих КПЗУ, пропагувати досягнення радянського режиму, вести ідеологічну підготовку до возз'єднання західноукраїнських земель з іншими українськими землями в складі УСРР. До літературної організації входило понад 50 літераторів і митців, уродженців західноукраїнських земель. Її активними членами були: С.Семко-Козачук (1889–1938; голова Спілки 1927–29), Мирослав Ірчан (голова Спілки 1929–33), В.Атаманюк-Яблуненко (1897–1937), В.Гжицький, Л.Дмитерко, Д.Загул, В.Касіян, М.Козоріс (1882–1937), Ф.Малицький (1900– 88), М.Марфієвич (1898–1967), Я.Струхманчук (1884–1937), І.Ткачук (1891–1948), А.Турчинська-Дем'яненко (1903–72) та ін.

Переважно галицьким був тоді найвідоміший акторський колектив України – Державний драматичний театр «Березіль», що його очолював видатний реформатор української сцени, режисер і актор, народний артист Республіки Л.Курбас. Чільні актори трупи – А.Бучма, Й.Гірняк (1895–1989), М.Крушельницький (1897–1963), С.Федорцева (1900–88) та ін. – були уродженцями західноукраїнських земель.

Чимало західноукраїнських емігрантів працювало на керівних посадах у державному апараті УСРР, зокрема в апараті Народного комісаріату юстиції: М.Ерстенюк, М.Романюк, М.Чехович та ін.; В.Порайко з 5 березня 1927 по 10 липня 1930 був наркомом юстиції та генеральним прокурором УСРР, з грудня 1930 по серпень 1937 – заст. голови РНК УСРР; у системі Наркомосу: в Укрнауці – М.Баран; К.Коник (1888–1937), М.Яворський; ученим секретарем Наркомосу УСРР 1927–30 був О.Бадан-Яворенко; його заступив на цій посаді 1930–31 Й.Зозуляк (1900–37); багаторічним помічником ученого секретаря й одночасно особистим секретарем наркома освіти М.Скрипника 1927–33 був М.Ерстенюк; М.Гаврилів був ректором Полтавського (1922) та Харківського (з 1924) інститутів народної освіти, директором (з лютого 1930) Українського НДІ педагогіки; В.Гоца (1885–1937) – директором Житомирського інституту народної освіти (1928–33); його попередником на цій посаді (1925–28), а згодом ректором Одеського інституту народного господарства (1928) був К.Коник (у 1928–30 – заст. завідувача Укрнауки Наркомосу УСРР); Маріупольський інститут профосвіти очолював М.Кузняк (1895–1937); директором Українського інституту лінгвістичної освіти в Києві 1930–33 працював І.Сіяк. Український НДІ географії та картографії в Харкові організував та очолював (1927–33) академік С.Рудницький.

Згортання контактів УСРР із західноукраїнськими землями

Репресії тоталітарного (див. Тоталітаризм) режиму 1930-х рр. зумовлюють стрімке згортання контактів УСРР із західноукраїнськими землями. Поряд з курсом Кремля на самоізоляцію країни засвідчує це й стрімке зменшення кількості бажаючих емігрувати до СРСР. Якщо 1928 до Генерального консульства СРСР у Львові було подано 538 заяв на виїзд до СРСР (задоволено 116 – 21,56 %), то 1934 аналогічний показник становив 128 заяв (14 задоволено – 10,9 %), 1938 з 44 клопотань жодне не отримало позитивної відповіді.

Крушельницькі

Серед нечисленних західноукраїнських емігрантів, які прибули до УСРР на початку 1930-х рр., – відома родина Крушельницьких, члени якої приїхали до Харкова упродовж 1931–34: 2 листопада 1931 – Володимира Крушельницька (1903–37); у вересні 1932 – Іван Крушельницький; 11 трав. 1934 прибули Антін Крушельницький з дружиною та синами Богданом (1906–37; з дружиною) і Остапом (1913–37) і донькою Івана – Ларисою; в липні 1934 – Тарас Крушельницький з дружиною. А.Крушельницький поєднував письменництво з роботою у видавництві "Українська радянська енциклопедія" (див. "Українська радянська енциклопедія", проект 1927–1934); Богдан Крушельницький був науковим співробітником у НДІ тваринництва, Іван – співробітником Всеукраїнської картинної галереї, Остап – викладачем німецької мови, донька Володимира – аспіранткою, згодом асистенткою Венерологічного інституту. В листопаді–грудні 1934 всі члени родини Крушельницьких були заарештовані, репресовані й загинули (крім онуки Лариси) 1937 (Іван і Тарас Крушельницькі страчені в грудні 1934, решта родини – восени 1937).

Вир репресій

З початком 1930-х рр. західноукраїнська еміграція в УСРР потрапляє у вир репресій тоталітарного режиму й зазнає відчутних втрат у перебігу сфабрикованих ДПУ–НКВД УСРР "Українського національного центру" справи 1930–1932, "Української військової організації" справи 1933 та ін. Значна частина репресованих у цих "справах" західноукраїнських емігрантів була вбита під час т. зв. Соловецьких розстрілів 1937.

Попри репресії радянського тоталітарного режиму наявність значної кількості уродженців західноукраїнських земель в УСРР не лише пожвавлювала націотворчі процеси в загальнонаціональному масштабі шляхом їхнього активного включення в реалізацію контроверсійної політики українізації й пов'язаних з нею процесів національно-культурного відродження в УСРР, але й гарантувала, принаймні до початку 1930-х рр., постійні міжособові (у т. ч. родинні – транскордонне листування) контакти уродженців різних частин українських територій, що перебували під чужоземною займанщиною (російською комуністичною, польською, чеською, румунською). Завдяки цьому тривав, попри всі перешкоди, процес формування української нації політичної, закладалися підвалини соборності українських земель.

Джерела

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Zahidnoukrayinska emigraciya v USRR 1920 1930 h rokiv pereselennya ukrayinciv z Galichini Bukovini Pivnichnoyi ta Zakarpatskoyi Ukrayini do Naddnipryanskoyi Ukrayini Bulo zapochatkovane deportacijnimi akciyami 1914 15 rosijskoyi okupacijnoyi administraciyi div Evakuacijni zahodi avstrijskogo ta rosijskogo uryadiv na ukrayinskih zemlyah v roki Pershoyi svitovoyi vijni na zahidnoukrayinskih terenah pid chas Pershoyi svitovoyi vijni Todi vglib Rosijskoyi imperiyi v t ch do yiyi ukrayinskih gubernij bulo primusovo a pochasti j dobrovilno moskvofili div Moskvofilstvo pereseleno kilka sot tisyach osib civilnoyi lyudnosti znachnoyu miroyu cholovichogo naselennya prizovnogo viku 18 50 rokiv Sered deportovanih ta administrativno vislanih uglib Rosiyi bulo chimalo nacionalno svidomih predstavnikiv krajovoyi inteligenciyi ukrayinskoyi gazetyari kooperatori pedagogi politiki svyashennosluzhiteli uryadovci yuristi ta in yakim carat zakidav t zv mazepinstvo V taborah vijskovopolonenih u Rosijskij imperiyi utrimuvalisya tisyachi ukrayinciv voyakiv avstro ugorskoyi armiyi znachna chastina yakih zgodom vzyala aktivnu uchast u podiyah ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 j tvorenni novitnoyi ukrayinskoyi nacionalnoyi derzhavnosti Naprikinci I svitovoyi vijni j pislya zavershennya bojovih dij gromadyanskoyi vijni v Ukrayini 1917 1921 ta okupaciyi bilshovikami Naddnipryanskoyi Ukrayini bilshist deportovanih bizhenciv administrativno zaslanih ta kolishnih vijskovopolonenih povernulasya dodomu Ti hto zalishilisya sklali kistyak zahidnoukrayinskoyi emigraciyi v USRR Uprodovzh 1920 h rokivUprodovzh 1920 h rr zahidnoukrayinska emigraciya v USRR popovnyuvalasya za rahunok pereselenciv iz zahidnoukrayinskih zemel sho perebuvali v skladi Polshi Chehoslovachchini ta Rumuniyi Ce buli predstavniki bezrobitnoyi ukrayinskoyi inteligenciyi vipuskniki vishih navchalnih zakladiv Chehoslovachchini Polshi Rumuniyi kolishni vijskoviki Ukrayinskoyi Galickoyi armiyi poodinoki zahidnoukrayinski intelektuali akad S Rudnickij 1926 prof M M Lozinskij 1927 ta in Voni pragnuli doluchitisya do realizaciyi ukrayinizaciyi politiki v USRR chi lishe otrimati robotu za fahom Okremu grupu skladali ti hto nelegalno peretinav kordon USRR v poshukah krashoyi doli na batkivshini trudyashih a takozh politichni emigranti zokrema chleni Komunist partiyi Sh Galichini z 1923 Komunistichna partiya Zahidnoyi Ukrayini KPZU yaki zmusheni buli zalishiti batkivshinu vnaslidok sud peresliduvan za antiderzh diyalnist Pevna chastina emigrantiv perebuvala pid vplivom ideologiyi ukrayinskogo nacional komunizmu vvazhayuchi mozhlivim realizaciyu ukrayinskogo proektu v ramkah bilshovickoyi modeli derzhavnogo ustroyu USRR ta SRSR Pro serjozne znachennya yakogo nadavalo kerivnictvo respubliki problemi priyizdu v USRR kolishnih vijskovih UGA svidchilo stvorennya voseni 1923 okremoyi komisiyi CK KP b U po pereselennyu v Ukrayinu galichan z Chehoslovachchini do skladu yakoyi vhodili chlen politbyuro CK KP b U komanduvach vijsk Ukrayinskogo vijskovogo okrugu M Frunze golova golova Derzhavnogo politichnogo upravlinnya USRR V Balickij predstavnik aparatu upovnovazhenogo Narodnogo komisariatu zakordonnih sprav SRSR u Harkovi ta predstavnik shtabu Ukrayinskogo vijskovogo okrugu Dlya emigrantiv u Kiyevi bulo obladnano karantinne mistechko spromozhne prijnyati do tisyachi osib odnochasno Chastinu emigrantiv todi viznali za docilne za osoblivim vidborom vidryaditi dlya zakordonnoyi roboti liniyeyu KPZU j rozvidki reshtu zarahuvati yak popovnennya chervonoarmijskogo ta adm komandnogo skladu teritorialnih chastin RSChA div Radyanska armiya prichomu z politichnih motiviv ta mirkuvan bezpeki spryamuvali yih viklyuchno v teritorialni chastini Livoberezhnoyi Ukrayini Ekonomichni problemi perekreslili shiroko zakroyeni plani 20 chervnya 1924 politbyuro CK KP b U uhvalilo vidmovitisya vid prijmannya galichan na teritoriyi Ukrayini 29 serpnya virishilo prositi CK RKP b vregulyuvati pitannya pro skorochennya politemigraciyi v Ukrayinu ta pro pravilnu informaciyu shodo ekonomichnogo stanovisha USSR 20 veresnya 1924 u listi CK KP b U do CK RKP b zauvazhuvalosya Napliv politemigrantiv z Galichini Polshi Cheho Slovachchini j osoblivo zavdyaki polskomu teroru z Zahidnoyi Ukrayini posilyuyetsya Nasha komunistichna presa u Polshi Galichini ChehoSlovachchini zmalovuye ekonomichne stanovishe USSR yak procvitannya krayini j sho kozhnij u vilnij proletarskij krayini znahodit sobi robotu Ce pochasti posilyuye potyag do nas politemigraciyi Koli politemigranti stikayutsya z nashoyu dijsnistyu j porivnyuyut z informaciyeyu komunistichnoyi presi u sebe na batkivshini to gliboko rozcharovuyutsya Vnaslidok ekonomichnih negarazdiv kilkist galichan politemigrantiv perevazhno kolishnih vijskovih UGA yaki pribuli do USRR viyavilasya menshoyu nizh pervisno planuvalosya Uprodovzh 1924 26 z taboriv internovanih u Chehoslovachchini v USRR bulo vidpravleno 3 transporti zagalom blizko 500 osib Pershij 137 osib pribuv do Kiyeva 1 grudnya 1924 drugij do Harkova v listopadi 1925 tretij ulitku 1926 Okremij transport z Vidnya pribuv do USRR v zhovtni 1925 Taki akciyi vlada vikoristovuvala dlya zmicnennya vlasnogo avtoritetu j vnesennya rozkolu v emigrantskij tabir Za pribliznimi ocinkami kilkist zahidnoukrayinskoyi emigraciyi v USRR na pochatku 1930 h rr syagala 50 60 tis osib Bilshovicka administraciya respubliki ta moskovske kerivnictvo SRSR pilno kontrolyuvali chiselnist rozmishennya pracevlashtuvannya j politichni nastroyi zahidnoukrayinskoyi emigraciyi DPU USRR provadilo yiyi tayemnij oblik u zakritih zvedennyah usi urodzhenci zahidnoukrayinskiz zemel prohodili pid yedinoyu reyestracijnoyu kategoriyeyu galichani nezalezhno vid miscya narodzhennya j specifiki regionu 1 listopada 1925 u Harkovi vidbulosya oficijne vidkrittya Klubu politemigrantiv Zahidnoyi Ukrayini im I Franka yakij funkcionuvav uprodovzh 1925 30 19 kvitnya 1925 u Kiyevi vidbulisya pershi zagalni zbori zahidnoukrayinskoyi sekciyi Spilki selyanskih pismennikiv Plug div Plug a 17 lyutogo 1927 pislya zatverdzhennya statutu sekciya konstituyuvalasya v okremu Spilku revolyucijnih pismennikiv Zahidna Ukrayina 1927 33 1927 29 Zahidna Ukrayina vidavala almanah a 1930 33 odnojmennij misyachnik Zahidna Ukrayina Spilka poryad z suto literaturnimi zavdannyami obslugovuvala j pevni ideologichni nastanovi mala visvitlyuvati stanovishe j revolyucijnu borotbu trudyashih Zahidnoyi Ukrayini kerovanih KPZU propaguvati dosyagnennya radyanskogo rezhimu vesti ideologichnu pidgotovku do vozz yednannya zahidnoukrayinskih zemel z inshimi ukrayinskimi zemlyami v skladi USRR Do literaturnoyi organizaciyi vhodilo ponad 50 literatoriv i mitciv urodzhenciv zahidnoukrayinskih zemel Yiyi aktivnimi chlenami buli S Semko Kozachuk 1889 1938 golova Spilki 1927 29 Miroslav Irchan golova Spilki 1929 33 V Atamanyuk Yablunenko 1897 1937 V Gzhickij L Dmiterko D Zagul V Kasiyan M Kozoris 1882 1937 F Malickij 1900 88 M Marfiyevich 1898 1967 Ya Struhmanchuk 1884 1937 I Tkachuk 1891 1948 A Turchinska Dem yanenko 1903 72 ta in Perevazhno galickim buv todi najvidomishij aktorskij kolektiv Ukrayini Derzhavnij dramatichnij teatr Berezil sho jogo ocholyuvav vidatnij reformator ukrayinskoyi sceni rezhiser i aktor narodnij artist Respubliki L Kurbas Chilni aktori trupi A Buchma J Girnyak 1895 1989 M Krushelnickij 1897 1963 S Fedorceva 1900 88 ta in buli urodzhencyami zahidnoukrayinskih zemel Chimalo zahidnoukrayinskih emigrantiv pracyuvalo na kerivnih posadah u derzhavnomu aparati USRR zokrema v aparati Narodnogo komisariatu yusticiyi M Erstenyuk M Romanyuk M Chehovich ta in V Porajko z 5 bereznya 1927 po 10 lipnya 1930 buv narkomom yusticiyi ta generalnim prokurorom USRR z grudnya 1930 po serpen 1937 zast golovi RNK USRR u sistemi Narkomosu v Ukrnauci M Baran K Konik 1888 1937 M Yavorskij uchenim sekretarem Narkomosu USRR 1927 30 buv O Badan Yavorenko jogo zastupiv na cij posadi 1930 31 J Zozulyak 1900 37 bagatorichnim pomichnikom uchenogo sekretarya j odnochasno osobistim sekretarem narkoma osviti M Skripnika 1927 33 buv M Erstenyuk M Gavriliv buv rektorom Poltavskogo 1922 ta Harkivskogo z 1924 institutiv narodnoyi osviti direktorom z lyutogo 1930 Ukrayinskogo NDI pedagogiki V Goca 1885 1937 direktorom Zhitomirskogo institutu narodnoyi osviti 1928 33 jogo poperednikom na cij posadi 1925 28 a zgodom rektorom Odeskogo institutu narodnogo gospodarstva 1928 buv K Konik u 1928 30 zast zaviduvacha Ukrnauki Narkomosu USRR Mariupolskij institut profosviti ocholyuvav M Kuznyak 1895 1937 direktorom Ukrayinskogo institutu lingvistichnoyi osviti v Kiyevi 1930 33 pracyuvav I Siyak Ukrayinskij NDI geografiyi ta kartografiyi v Harkovi organizuvav ta ocholyuvav 1927 33 akademik S Rudnickij Zgortannya kontaktiv USRR iz zahidnoukrayinskimi zemlyamiRepresiyi totalitarnogo div Totalitarizm rezhimu 1930 h rr zumovlyuyut strimke zgortannya kontaktiv USRR iz zahidnoukrayinskimi zemlyami Poryad z kursom Kremlya na samoizolyaciyu krayini zasvidchuye ce j strimke zmenshennya kilkosti bazhayuchih emigruvati do SRSR Yaksho 1928 do Generalnogo konsulstva SRSR u Lvovi bulo podano 538 zayav na viyizd do SRSR zadovoleno 116 21 56 to 1934 analogichnij pokaznik stanoviv 128 zayav 14 zadovoleno 10 9 1938 z 44 klopotan zhodne ne otrimalo pozitivnoyi vidpovidi Krushelnicki Sered nechislennih zahidnoukrayinskih emigrantiv yaki pribuli do USRR na pochatku 1930 h rr vidoma rodina Krushelnickih chleni yakoyi priyihali do Harkova uprodovzh 1931 34 2 listopada 1931 Volodimira Krushelnicka 1903 37 u veresni 1932 Ivan Krushelnickij 11 trav 1934 pribuli Antin Krushelnickij z druzhinoyu ta sinami Bogdanom 1906 37 z druzhinoyu i Ostapom 1913 37 i donkoyu Ivana Larisoyu v lipni 1934 Taras Krushelnickij z druzhinoyu A Krushelnickij poyednuvav pismennictvo z robotoyu u vidavnictvi Ukrayinska radyanska enciklopediya div Ukrayinska radyanska enciklopediya proekt 1927 1934 Bogdan Krushelnickij buv naukovim spivrobitnikom u NDI tvarinnictva Ivan spivrobitnikom Vseukrayinskoyi kartinnoyi galereyi Ostap vikladachem nimeckoyi movi donka Volodimira aspirantkoyu zgodom asistentkoyu Venerologichnogo institutu V listopadi grudni 1934 vsi chleni rodini Krushelnickih buli zaareshtovani represovani j zaginuli krim onuki Larisi 1937 Ivan i Taras Krushelnicki stracheni v grudni 1934 reshta rodini voseni 1937 Vir represij Z pochatkom 1930 h rr zahidnoukrayinska emigraciya v USRR potraplyaye u vir represij totalitarnogo rezhimu j zaznaye vidchutnih vtrat u perebigu sfabrikovanih DPU NKVD USRR Ukrayinskogo nacionalnogo centru spravi 1930 1932 Ukrayinskoyi vijskovoyi organizaciyi spravi 1933 ta in Znachna chastina represovanih u cih spravah zahidnoukrayinskih emigrantiv bula vbita pid chas t zv Soloveckih rozstriliv 1937 Popri represiyi radyanskogo totalitarnogo rezhimu nayavnist znachnoyi kilkosti urodzhenciv zahidnoukrayinskih zemel v USRR ne lishe pozhvavlyuvala naciotvorchi procesi v zagalnonacionalnomu masshtabi shlyahom yihnogo aktivnogo vklyuchennya v realizaciyu kontroversijnoyi politiki ukrayinizaciyi j pov yazanih z neyu procesiv nacionalno kulturnogo vidrodzhennya v USRR ale j garantuvala prinajmni do pochatku 1930 h rr postijni mizhosobovi u t ch rodinni transkordonne listuvannya kontakti urodzhenciv riznih chastin ukrayinskih teritorij sho perebuvali pid chuzhozemnoyu zajmanshinoyu rosijskoyu komunistichnoyu polskoyu cheskoyu rumunskoyu Zavdyaki comu trivav popri vsi pereshkodi proces formuvannya ukrayinskoyi naciyi politichnoyi zakladalisya pidvalini sobornosti ukrayinskih zemel DzherelaRublov O S Zahidnoukrayinska emigraciya v USRR 1920 1930 h rokiv 14 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J 672 s il ISBN 966 00 0610 1

Дата публікації:
Топ