Затула Дмитро Григорович

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Затула Дмитро Григорович
Народився	11 лютого 1923(1923-02-11) хутір Баба, тепер Шевченківського району Харківської області
Помер	9 червня 1987(1987-06-09) (64 роки) Київ
Країна	УРСР
Національність	українець
Діяльність	фармаколог
Alma mater	Харківський державний університет
Галузь	онкологія мікробіологія
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Посада	директор Інституту мікробіології й вірусології імені Д. К. Заболотного АН УРСР в 1970-77, директор Інституту проблем онкології ім. Р. Є. Кавецького АН УРСР у 1977-87 роках
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор біологічних наук
Членство	НАН України
Нагороди	Премія НАН України імені Д. К. Заболотного

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Затула.

Дмитро́ Григо́рович Зату́ла (11 лютого 1923, хутір Баба, тепер Шевченківського району Харківської області — 9 червня 1987, Київ) — український науковець-фармацевт, доктор біологічних наук, член-кореспондент АН УРСР.

Життєпис

Народився у селянській родині. У 1940—1942 роках навчався в Харківській авіаційній школі. Учасник німецько-радянської війни, як військовий льотчик здійснив 270 бойових вильотів. Нагороджений чотирма військовими орденами й медалями.

1952 року закінчив біологічний факультет Харківського державного університету, працював молодшим науковим співробітником Харківського рентген-радіологічного інституту.

У 1953—1963 роках — науковий співробітник, старший науковий співробітник в Київському інституті епідеміології й мікробіології МОЗ УРСР. Член КПРС з 1957 року.

У 1963—1970 роках — в апараті ЦК КПУ.

Доктор біологічних наук — 1970, член-кореспондент АН УРСР — 1973, завідувач відділу природних протипухлинних речовин.

У 1970 році — заступник, а у 1970—1977 роках — директор Інституту мікробіології й вірусології імені Д. К. Заболотного АН УРСР.

Директор (Інституту проблем онкології ім. Р. Є. Кавецького АН УРСР) у 1977—1987 роках.

Могила Дмитра Затули, Байкове кладовище

Першим показав дійсну можливість використання антигенів виділеного ним мікробного штаму для діагностики онкологічних захворювань; обґрунтував принципи пошуків модуляторів протипухлинного імунітету; створив специфічну протипухлинну вакцину, скеровану на запобігання рецидивам і метастазам у радикально оперованих хворих на рак.

Автор більше 200 наукових праць, 7 монографій, 5 винаходів, підготував 10 кандидатів наук.

Помер від важкої мієломної хвороби 9 червня 1987 року, в останні роки життя був прикований до ліжка. Похований разом з родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 50, 50°25′17″ пн. ш. 30°30′21″ сх. д. / 50.4215750° пн. ш. 30.5059556° сх. д. / 50.4215750; 30.5059556).

Премії та нагороди

• два ордени Вітчизняної війни 2-го ст.
• Орден Червоної Зірки
• Орден Дружби народів
• орден «Партизанська зірка» (Югославія)
• лауреат (премії імені Д. К. Заболотного) 1986 року.

Література

• Член-кореспондент НАН України Дмитро Григорович Затула: спогади колег, друзів, учнів / Нац. акад. наук України, Ін-т експерим. патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького ; К. : ДІА, 2008. — 80 c. (Серія «Пам'яті видатних вчених онкологів України»).

Примітки

1. ДМИТРО ГРИГОРОВИЧ ЗАТУЛА Член-кореспондент НАН України. Спогади колег, друзів, учнів

Витоки

• Фармацевтична енциклопедія [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Затула^{[недоступне посилання]} (англ.)^{[недоступне посилання з липня 2019]}