Затинщики

Затинщики (від слова «затин» — простір за фортечною стіною) — категорія служивих людей в Російській державі XVI—XVII століть, які набиралися з різних станів (тобто — «по службі») для обслуговування фортечної (затінної) артилерії та інших видів озброєнь.

Гаківниця, XV ст.

Затинщики та пушкарі належали до людей «пушкарського чину». У війську московитського царя Івана Грозного затинщиками називалися стрільці з великокаліберних фортечних рушниць- гаківниць, які разом з пушкарями і воротниками становили регулярну частину фортечних гарнізонів.

При формуванні полків нового зразка указом від 30 липня 1679 затинщики разом із гарматами переведено на позмінний режим несення служби. Під контролем Розрядного наказу вони були поділені на дві групи, одна з них була фактично прирівняна до солдатів, друга продовжила нести полкову службу.

Примітки

1. Затинщики // Советская историческая энциклопедия / Гл. ред. Е. М. Жуков. — Москва : Советская энциклопедия, 1964. — Т. 5. (рос.)
2. Затинщики // Военный энциклопедический словарь. — Москва : , 1986. — С. 269. — 150000 прим. (рос.)
3. Волков В. А. Служилые люди «по прибору» // Войско грозного царя. — Москва : «Прометей», 2016. — Т. 1. — . (рос.)
4. Малинкин Е. М. Разрядная реформа конца 1670-х — начала 1680-х гг. И ее реализация в понизовых городах // Вестник Самарского государственного университета : журнал. — 2012. — Т. 99, № 8/2 (17 июля). — С. 62—71. з джерела 17 червня 2020.

Література

• Затинщики // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : ( )[рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва ^[ru], 1911—1915. (рос.)Затинщики // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : ( )[рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва ^[ru], 1911—1915. (рос.)
• С. Н. Кодыбайкин. Затинщики. http://enc.cap.ru (рос.). Чувашская энциклопедия. Процитовано 6 листопада 2017.

Посилання

• Воротники, затинщики, пушкари и служилые казаки. http://www.russian-chronicle.ru (рос.). 31 жовтня 2011. Процитовано 6 листопада 2017.