Афанасій Заруцький (1860-ті рр., Глухів — близько 1723, Новгород-Сіверський) — український письменник-панегірист часів гетьманів Івана Мазепи та Івана Скоропадського.
Заруцький Афанасій Олексійович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 1660-ті або невідомо[1] Глухів, Гетьманщина | |||
Помер | 1720[1] Новгород-Сіверський | |||
Країна | Гетьманщина | |||
Діяльність | протопоп, письменник, проповідник | |||
Alma mater | Києво-Могилянська академія | |||
| ||||
Біографія
Народився в сім'ї бунчукового товариша, глухівського міського отамана, згодом протопопа новгород-сіверського Олексія Заруцького. Перебував у родинних стосунках з сім'єю Мировичів через одруження сина з Анастасією Мирович.
Освіту здобув у Києво-Могилянській академії (у 1670-х — на початку 1680-х років) і, можливо, також за кордоном. 1688 — священик у Ніжині. 1694 3аруцький виконував обов'язки новгород-сіверського протопопа, але займався лише господарськими справами. Належав до вченого гуртка архієпископа Лазаря Барановича. 1687–1688 написав панегірик «Книжица на похвалу превисокого имени пресветлейших и державнейших великих государей…», в якому прославляв гетьмана Івана Мазепу і князя В. Голіцина. Баранович схвально відгукнувся про цей твір, рекомендував його автора гетьману. Останній представив його князю В. Голіцину: «Видячи я не малую працу Афанасия Заруцкого в начертаню книжици ко прославлению маєстату их царского пресветлого величества и вашои княжой велможности, теди, в награду тих его прац… бью челом… покажи милосердие свое над ним… ижь барзо цнотливе, и благородно живе, и в науце книжной есть досконалий». Твір залишився невиданим.
12 листопада 1708 в Глухові у присутності царя Петра І і новообраного гетьмана Івана Скоропадського виголосив промову, в якій змушений був засуджував «изменические дела» Івана Мазепи, за що отримав нагороду від царя: царську жаловану підтвердну грамоту на сільце Білокопитове та інші землі, а також угіддя, що належали його батькові в Глухівському та Новгород-Сіверському повітах. У двох верстах від сільця Білокопитова в слобідці Білокопитівці Заруцькі збудували собі будинок, і місце це стало називатися хутір Заруцький, а село, що виникло поруч, стало іменуватися Клевень, абсолютно витіснивши з вживання колишню назву.
1717 року написав книгу «Хлеб ангельскій, на крестном жертвникь испеченный». Це — єдиний твір 3аруцького, що дійшов до нас у рукописі. За конклюзію, що додавалась до цього твору, в якій він прославляв царя Петра І, був нагороджений за наказом І. Скоропадського. Рукопис твору прикрашали авторські вірші, дедикації (присвячення) та малюнки.
Родина
Афанасій Заруцький, одружився з дочкою багатого Новгород-Сіверського міщанина Парасковією Костянтинівною Пригарою, взяв за нею гарне придане, і в 1692 році, після смерті свого батька, заступив на місце Новгород-Сіверського протопопа.
- Діти
- Олексій,
- Андрій,
- Іван.
Після смерті Афанасія Заруцького всі його володіння були поділені між синами Олексієм, Андрієм та Іваном Заруцькими, двом останнім дісталися землі у Глухівському повіті. Іван успадкував слобідку , а Андрій отримав сільце Білокопитове і село Клевень з хутірцем батька.
Після цього почалася низка позовів за цю спадщину. Вдова Афанасія Заруцького була незадоволена марнотратством свого сина Андрія та його дружини, тому, наблизивши до себе свого племінника, тодішнього ділка, Петра Васильовича Валькевича, і розділивши з сином володіння, свою частину, у тому числі й сільце Білокопитове з селом Клевень, заповідала Валькевичу.
Примітки
- Словарь русских писателей XVIII века. Выпуск 1: А—И / под ред. А. М. Панченко — 1988. — С. 327. —
- Назарова В. В. Историческое, ландшафтное и экономическое описание имений Заруцкого, Белокопытово, Наумовка и усадебного комплекса «Заруцкое» Глуховского уезда Черниговской губернии [ 20 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Сіверщина в історії України. Наукове видання. Випуск 10. — Глухів-Київ: ПП «Лисенко М. М.», 2017. — С. 286
- РГАДА, ф. 1350, оп. 1, ч. 2, спр. 5437, арк. 1
- Назарова В. В. Историческое, ландшафтное и экономическое описание имений Заруцкого, Белокопытово, Наумовка и усадебного комплекса «Заруцкое» Глуховского уезда Черниговской губернии [ 20 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Сіверщина в історії України. Наукове видання. Випуск 10. — Глухів-Київ: ПП «Лисенко М. М.», 2017. — С. 285-286
- Земский сборник Черниговской губернии. – Чернигов. - № 12. – 1900. - С. 403.
Посилання
- Заруцкое на YouTube
Література
- Родосский А. С. Описание 432-х рукописей,… СПб., 1893, [№ 57];
- Левицкий О. И. Афанасий Заруцкий,… КС, 1896, № 3;
- Маркевич А. Н. К биографии Афанасия Заруцкого. КС, 1896, № 4;
- Оглоблин О. П. Люди старої України. Мюнхен, 1959.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Afanasij Zaruckij 1860 ti rr Gluhiv blizko 1723 Novgorod Siverskij ukrayinskij pismennik panegirist chasiv getmaniv Ivana Mazepi ta Ivana Skoropadskogo Zaruckij Afanasij OleksijovichNarodivsya1660 ti abo nevidomo 1 Gluhiv GetmanshinaPomer1720 1 Novgorod SiverskijKrayina GetmanshinaDiyalnistprotopop pismennik propovidnikAlma materKiyevo Mogilyanska akademiya U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Zaruckij BiografiyaNarodivsya v sim yi bunchukovogo tovarisha gluhivskogo miskogo otamana zgodom protopopa novgorod siverskogo Oleksiya Zaruckogo Perebuvav u rodinnih stosunkah z sim yeyu Mirovichiv cherez odruzhennya sina z Anastasiyeyu Mirovich Osvitu zdobuv u Kiyevo Mogilyanskij akademiyi u 1670 h na pochatku 1680 h rokiv i mozhlivo takozh za kordonom 1688 svyashenik u Nizhini 1694 3aruckij vikonuvav obov yazki novgorod siverskogo protopopa ale zajmavsya lishe gospodarskimi spravami Nalezhav do vchenogo gurtka arhiyepiskopa Lazarya Baranovicha 1687 1688 napisav panegirik Knizhica na pohvalu previsokogo imeni presvetlejshih i derzhavnejshih velikih gosudarej v yakomu proslavlyav getmana Ivana Mazepu i knyazya V Golicina Baranovich shvalno vidguknuvsya pro cej tvir rekomenduvav jogo avtora getmanu Ostannij predstaviv jogo knyazyu V Golicinu Vidyachi ya ne maluyu pracu Afanasiya Zaruckogo v nachertanyu knizhici ko proslavleniyu mayestatu ih carskogo presvetlogo velichestva i vashoi knyazhoj velmozhnosti tedi v nagradu tih ego prac byu chelom pokazhi miloserdie svoe nad nim izh barzo cnotlive i blagorodno zhive i v nauce knizhnoj est doskonalij Tvir zalishivsya nevidanim 12 listopada 1708 v Gluhovi u prisutnosti carya Petra I i novoobranogo getmana Ivana Skoropadskogo vigolosiv promovu v yakij zmushenij buv zasudzhuvav izmenicheskie dela Ivana Mazepi za sho otrimav nagorodu vid carya carsku zhalovanu pidtverdnu gramotu na silce Bilokopitove ta inshi zemli a takozh ugiddya sho nalezhali jogo batkovi v Gluhivskomu ta Novgorod Siverskomu povitah U dvoh verstah vid silcya Bilokopitova v slobidci Bilokopitivci Zarucki zbuduvali sobi budinok i misce ce stalo nazivatisya hutir Zaruckij a selo sho viniklo poruch stalo imenuvatisya Kleven absolyutno vitisnivshi z vzhivannya kolishnyu nazvu 1717 roku napisav knigu Hleb angelskij na krestnom zhertvnik ispechennyj Ce yedinij tvir 3aruckogo sho dijshov do nas u rukopisi Za konklyuziyu sho dodavalas do cogo tvoru v yakij vin proslavlyav carya Petra I buv nagorodzhenij za nakazom I Skoropadskogo Rukopis tvoru prikrashali avtorski virshi dedikaciyi prisvyachennya ta malyunki RodinaAfanasij Zaruckij odruzhivsya z dochkoyu bagatogo Novgorod Siverskogo mishanina Paraskoviyeyu Kostyantinivnoyu Prigaroyu vzyav za neyu garne pridane i v 1692 roci pislya smerti svogo batka zastupiv na misce Novgorod Siverskogo protopopa Diti Oleksij Andrij Ivan Pislya smerti Afanasiya Zaruckogo vsi jogo volodinnya buli podileni mizh sinami Oleksiyem Andriyem ta Ivanom Zaruckimi dvom ostannim distalisya zemli u Gluhivskomu poviti Ivan uspadkuvav slobidku a Andrij otrimav silce Bilokopitove i selo Kleven z hutircem batka Pislya cogo pochalasya nizka pozoviv za cyu spadshinu Vdova Afanasiya Zaruckogo bula nezadovolena marnotratstvom svogo sina Andriya ta jogo druzhini tomu nablizivshi do sebe svogo pleminnika todishnogo dilka Petra Vasilovicha Valkevicha i rozdilivshi z sinom volodinnya svoyu chastinu u tomu chisli j silce Bilokopitove z selom Kleven zapovidala Valkevichu PrimitkiSlovar russkih pisatelej XVIII veka Vypusk 1 A I pod red A M Panchenko 1988 S 327 ISBN 5 02 027972 2 d Track Q109277660d Track Q4344457d Track Q109277663 Nazarova V V Istoricheskoe landshaftnoe i ekonomicheskoe opisanie imenij Zaruckogo Belokopytovo Naumovka i usadebnogo kompleksa Zaruckoe Gluhovskogo uezda Chernigovskoj gubernii 20 listopada 2021 u Wayback Machine Sivershina v istoriyi Ukrayini Naukove vidannya Vipusk 10 Gluhiv Kiyiv PP Lisenko M M 2017 S 286 RGADA f 1350 op 1 ch 2 spr 5437 ark 1 Nazarova V V Istoricheskoe landshaftnoe i ekonomicheskoe opisanie imenij Zaruckogo Belokopytovo Naumovka i usadebnogo kompleksa Zaruckoe Gluhovskogo uezda Chernigovskoj gubernii 20 listopada 2021 u Wayback Machine Sivershina v istoriyi Ukrayini Naukove vidannya Vipusk 10 Gluhiv Kiyiv PP Lisenko M M 2017 S 285 286 Zemskij sbornik Chernigovskoj gubernii Chernigov 12 1900 S 403 Posilannya Zaruckoe na YouTubeLiteraturaRodosskij A S Opisanie 432 h rukopisej SPb 1893 57 Levickij O I Afanasij Zaruckij KS 1896 3 Markevich A N K biografii Afanasiya Zaruckogo KS 1896 4 Ogloblin O P Lyudi staroyi Ukrayini Myunhen 1959