Закон розведення Оствальда

Зако́н розведення О́ствальда — співвідношення, що виражає залежність еквівалентної електропровідності розведеного розчину бінарного слабкого електроліту від концентрації розчину.

Вільгельм Оствальд

${\displaystyle \mathrm {K={\frac {c\lambda ^{2}}{\lambda _{\mathcal {1}}(\lambda _{\mathcal {1}}-\lambda )}}} }$ ${\displaystyle \mathrm {K={\frac {c\alpha ^{2}}{(1-\alpha )}}} }$ Якщо ступінь дисоціації нескінченно мала (слабкі електроліти), то записують ${\displaystyle \mathrm {K=c\alpha ^{2}} }$

де К — константа дисоціації електроліту, с — концентрація, λ і λ_∞ — значення еквівалентної електропровідності відповідно при концентрації c і при нескінченному розведенні. Це співвідношення є наслідком закону діючих мас і рівності

${\displaystyle \mathrm {{\frac {\lambda }{\lambda _{\mathcal {1}}}}=\alpha ,} }$

де α — ступінь дисоціації.

Закон розведення був виведений Вільгельмом Оствальдом у 1888 році і ним же підтверджений дослідним шляхом. Експериментальне встановлення правильності закону розведення Оствальда мало велике значення для обґрунтування теорії електролітичної дисоціації.

Джерела

• Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — .