Степан Іванович Зайцев 25 квітня 1908 Нова Прага 28 травня 1975 радянський розвідник генерал майор Степан Іванович Зайце

Степан Іванович Зайцев (25 квітня 1908, Нова Прага — 28 травня 1975) — радянський розвідник, генерал-майор.

Степан Іванович Зайцев

Народження

25 квітня 1908
Нова Прага, Кіровоградська область

Смерть

28 травня 1975 (67 років)
Київ, Українська РСР, СРСР

Поховання

Лук'янівське військове кладовище

Країна

СРСР

Партія

КПРС

Звання

Генерал-майор

Війни / битви

Радянсько-німецька війна

Нагороди



	Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня	Медаль «За оборону Сталінграда»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зайцев.

Біографія

Народився 25 квітня 1908 року в Новій Празі (нині селище міського типу Олександрійського району Кіровоградської області України). З 1916 по 1920 роки навчався в земському училищі у Нової Праги. У 1923 році вступив до комсомолу. У травні 1925 року добровільно вступив у Червону Армію в 13-у окрему кадрову транспортну роту Українського військового округу, яка в той час розташовувалася у Новій Прагзі. У вересні 1925 року був звільнений у зв'язку з неповноліттям. Обирався секретарем комсомольської організації і секретарем сільради села Петрівка .

У 1926 році добровільно вступив і в 1929 році закінчив 5-ту Українську імені Будьонного кавалерійську школу міста Кірового. Служив командиром взводу, політруком кулеметного ескадрону, командиром ескадрону, помічником начальника штабу полку розвідки 9-ї кавалерійської дивізії міста Ізяслава. У 1931 році закінчив Курси начальників озброєння полків. У 1933 році був призначений начальником 1-го відділення штабу 1-ї кавалерійської дивізії міста Проскурова.

У 1934 році закінчив Курси удосконалення начскладу розвідслужби при штабі РСЧА у Москві, служив начальником 4-ї частини штабу 1-ї кавалерійскої дивізії. У 1936 році призначений помічником начальника відділення розвідвідділу Київського особливого військового округу.

Учасник радянсько-німецької війни з 22 червня 1941 року по 5 лютого 1943 року. Мав важке поранення в праву руку при виконанні завдання в серпні 1942 року під Сталінградом.

З 17 по 27 вересня 1941 року в складі штабу Південно-Західного фронту перебував в оточенні в районі Пирятина. З оточення вийшов у складі озброєного загону в кількості 24 чоловік у військовій формі з партквитком і зброєю, будучи командиром даного загону. При виході з оточення ніким не затримувався. У полоні не був. У жовтні 1941 року пройшов перевірку при особливому відділі Південно-Західного фронту у Харкові. За успішний вихід бійців і командирів Червоної армії з оточення був нагороджений першим орденом Бойового Червоного Прапора.

Потім служив начальником 2-го відділу розвідвідділу штабу Південно-Західного, Сталінградського і Донського фронтів. Один місяць був начальником розвідвідділу штабу танкової армії, виконував посаду заступника начальника розвідвідділу Донського фронту.

З 1943 року проходив військову службу у Генеральному штабі РСЧА старшим помічником начальника відділу Управління військової розвідки, заступником начальника відділу Розвідуправління Генштабу РСЧА, начальником відділу Головного управління Генштабу РСЧА.

У післявоєнні роки проходив службу в Середній Азії, Китайській Народній Республіці, Німецькій Демократичній Республіці. У середині 1960-х років працював начальником Цивільної оборони Дарницького шовкового комбінату в місті Києві.

Помер 28 травня 1975 року. Похований в Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.

Нагороди, пам'ять

Нагороджений орденом Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, двома орденами Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Богдана Хмельницького 2-го ступеня, медалями «Партизанові Вітчизняної війни» 1-го ступеня, «За оборону Сталінграда», «За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.», трьома медалями «Китайсько-радянська дружба».

Зайцеву Степану Івановичу присвячена експозиція в Центральному музеї Збройних сил України, де знаходяться його особисті речі і військова форма.

Джерела

Стаття написана за матеріалами Російської Вікіпедії