Загве (Мойсеєва династія) — династія володарів середньовічної Ефіопії, що правила країною, імовірно, у межах X—XIII століть.
Загве | |
Дата створення / заснування | 900 |
---|---|
Офіційна мова | Агавські мови |
Столиця | Лалібела |
Форма правління | монархія |
Час/дата припинення існування | 1270 |
Правителі династії Загве походили з народу агау — звідси й поширена назва династії (що перекладається як «агавська», «з народу агау»). Вони правили Ефіопією з моменту падіння Аксумського царства до 1270 року, коли (Єкуно Амлак) з Соломонової династії підбурив повстання, розгромив імператорське військо й убив останнього імператора з родини Загве, (Єтбарака). Найбільш відомим з правителів Загве був імператор (Гебре Мескель), який збудував у столиці держави Лалібелі величні скельні храми. На думку ефіопських істориків, на відміну від подальшого спадкування престолу в Ефіопії від батька до сина, за часів правління Загве влада після смерті імператора переходила до його брата.
Власне династія походила з християнського княжого роду. Її правителі перенесли столицю держави з Аксума до , а потім до Рохи, що у рідній для них області Ласта. Кількість імператорів Загве точно не встановлена. Ефіопські джерела вказують від 5 до 16 імен. Засновником династії вважається (Мара Такла Гайманот), зять останнього імператора Аксума, (Діл-На'ода).
Незважаючи на те, що вже син Текле-Хайманота Татадім був прямим нащадком аксумських імператорів і тому міг вести свій родовід від самого Соломона, для нової династії обґрунтували ще одну генеалогію, яка робила її нащадками Мойсея. Про цю генеалогію відомо не з арабських джерел. В ефіопських літописах згадки про це якщо й існували, то були ретельно підчищені. Стосунки між царями та чернецтвом, яке, власне, і створювало та зберігало хроніки, були напруженими. В монастирях північної Ефіопії, заснованих ще за аксумської доби, зберігали ставлення до агавів і вихідців з Ласти і Симєну як до варварів, що лише за збігом обставин і тільки тимчасово взяли гору над законними володарями.
Володарі з династії Загве часто брали на себе обов'язки церковних очільників. Адже зв'язки з александрійським патріархом, який єдиний мав право призначати митрополита та всіх архієпископів в Ефіопії, були дуже непевними. Церковні престоли часто роками і навіть десятиліттями були вакантними. Тож «блюсти» їх доводилося царям.
Серед них було чимало святих — навіть в іменах царів, що зберегли літописи, часто трапляється слово «киддус» («святий»).
Ім'я останнього імператора з цієї династії наразі невідоме. У наявних старовинних хроніках він відомий під іменем За Ілмакун, що є своєрідним псевдонімом (ефіопський історик Таддессе Тамрат перекладає його як невідомий, прихований). Як правило, таке ім'я зустрічається перед сходженням на престол Соломонової династії та є результатом замовчування про колишніх конкурентів у боротьбі за владу. На думку ефіопського вченого, справжнім ім'ям останнього імператора з роду Загве було (Єтбарак).
Примітки
- . Історична правда. 2019-09-17. Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.
Джерела
- Taddesse Tamrat: The Legacy of Aksum and Adafa. In ders.: Church and State in Ethiopia. Clarendon Press, Oxford 1972,
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет