За брідь угор Gazlo село в Україні у Закарпатській області Хустському районі Входить до складу Драгівської сільської гро

За́брідь (угор. Gazlo) — село в Україні, у Закарпатській області, Хустському районі. Входить до складу Драгівської сільської громади. Розташоване на березі річки Теребля. Перша письмова згадка про поселення сягає кін. XVI ст.

село Забрідь
Панорама села (вигляд з північного сходу) Панорама села (вигляд з північного сходу)
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Хустський район
Громада	Драгівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA21120090040092535
Основні дані
Населення	1250
Поштовий індекс	90428
Телефонний код	+380 3142
Географічні дані
Географічні координати	48°17′27″ пн. ш. 23°34′28″ сх. д. / 48.29083° пн. ш. 23.57444° сх. д. / 48.29083; 23.57444Координати: 48°17′27″ пн. ш. 23°34′28″ сх. д. / 48.29083° пн. ш. 23.57444° сх. д. / 48.29083; 23.57444
Середня висота над рівнем моря	412 м


Місцева влада
Адреса ради	90428, с. Забрідь, вул. Грушевського, 173
Карта
Забрідь
Забрідь
Мапа

Забрідь у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Забрідь.

Існує легенда, що колись дуже давно, коли на місці села були ще великі ліси, с.Забрідь рахувалося присілком с.Драгова, річка Теребля ділила той присілок на дві частини, і щоб дістатися в іншу його частину, треба було переходити річку вбрід, тобто йти «за брід». Тому ту частину села, яка знаходилася за річкою, назвали «Забродом», а згодом так почали називати й обидві частини.

Старожили села кажуть, що історія с.Забрідь сягає давнини – ще часів нашестя монголо-татар. Про це свідчать назви зворів та поля – Татарський, Татарчиниця. Тоді існував і забрідський монастир, монахи якого за народними переказами організовували на відсіч нападникам. Село відоме з кінця XVI ст.

У 1864- селоZábrud, у 1865- Zábrodi, 1892- Zábrod, 1898-Zábrod, 1910-Vulčana-Zabrod, 1913- Zábrod, 1918- Gázló, 1944- Zábrod, Забродь, 1983-Забрідь, Забродь.,

На початку 20-х років представники чеської компанії « Краузе К» завезли сюди паровий двигун і розпочали обробку лісу на промисловій основі. Природні умови сприяли цьому: Теребля тут робить вигін, і бокори, що сплавлялись із її верїів’я, легко заходили на мілководдя, потім розбиралися, щоб спеціалісти могли посортувати стовбури та відібрати найбільш придатні для дошки, дранки, а з решти утворити нові бокори і відправити їх далі по Тереблі та Тисі.

Отже, розпиловка дерев була чи не найголовнішим заняттям забрідчан, а заводові по обробці деревини дали лаконічну назву «Фірес».

У 50-х роках весь Забрід разом з його присілком Дубровиця ранками пробуджували посвисти локомотивів по залізничному шляху, який проходив через село і яким доставляли будматеріали на зведення Вільшанської плотини.

З 1976 року с.Забрідь відокремлене від Драгівської сільської ради та отримало статус села. В 1967-1968 рр. була збудована шосейна дорога, в 1956 р. – перша хата-читальня в Летки М., а згодом сільський клуб.

У 2002 році при Забрідській сільській бібліотеці відкрито "Етнографічний музей",який є осередком освіти і виховання, сприя

є формуванню національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, збереження духовної єдності поколінь. В музеї зібрано понад 400 експонатів.

Визначною пам'яткою села є жіночий монастир Святого Архангела Михаїла, розташований за кілька кілометрів звідси в лісі. Але оскільки від монастиря до сусіднього села Драгово відстань також невелика, то майже всі офіційні джерела вказують місцезнаходження монастиря в с. Драгово – Забрідь, а сам монастир увійшов в історію як Драгівський.

Свято - Михайлівський жіночий монастир - було засновано в 13 - першій половині 14 ст. дідом або батьком (воєвода Сас) воєводи Баліци і магістра Драга. Баліца і Драг добре дбали про монастир, навіть, виклопотали для обителі патріаршу ставропігію.

Драгівські та забрідські старожили розповідають, що монастир був сполучений підземним ходом (близько 13 км) з монастирем у селі Угля, Тячівського району, а в його підземеллях схована бібліотека з безцінними стародавніми книгами.

З 1556 р. монастир підпорядковується Мукачівському єпископу, а з 1670 р. переходить до кальвіністів. Існує припущення, що в 17 ст. в монастирі була друкарня.

За переказами, кальвініст Лошвай (Ілошвай) спалив монастир разом зі 130 монахами на третій день Великодня. Та повертаючись після кровопролиття додому, Лошвай впав з коня біля річки, де і був ним затоптаний до смерті..

Після Першої світової війни з'явилася ідея відродження обителі. За відбудову храму взявся ієромонах Вікентій (Орос). У 1939 р. був освячений фундамент під монастирську церкву та відправлена панахида за загиблими монахами. Монастир було освячено як жіночий.

У 60-х рр. монастир знову було зруйновано, але вже радянською владою. Залишилися лише два корпуси, у яких розташувалася фетро-фільцева фабрика та піонерський табір. У 1990 р. монастир було повернуто Православній Церкві, а в 1993 р. побудовано великий соборний храм Архістратига Михаїла. В 1999 р. була освячена церква на честь ікони Божої Матері "Живоносне Джерело", а в 2002 р. - Петропавлівська каплиця. Монастир має також домову церкву Іоанна Предтечі.

Монастир зберігає велику святиню - частки мощей преподобних Києво-Печерських, які у 2001 р. були передані обителі преосвященнішим Іоанном, єпископом Хустським і Виноградівським.

Церква Різдва пр. богородиці. 1996.

Колись давно мешканці Заброді ходили до церкви в Драгово. У 1992 р. вирішили збудувати каплицю, а потім взятися за спорудження власної церкви. Куратором обрали Михайла Рішка, який очолив усі роботи. Село виділило землю на території колишньої шкільної ділянки, дє вжє в жовтні 1992 р. почали будувати каплицю, а 27 грудня того ж року відбулося перше богослужіння і освячення каплиці архімандритом Єфремом.

У 1995 р. почали спорудження мурованої церкви розмірами 13: 38 м при висоті вежі 35 м за проектом архітектора В. М. Довганича та інженера М. М. Мадяра. Фундамент зробили власними силами. Стіни мурувала бригада, очолювана Михайлом Яремою, а завершення храму виконав Василь ПІкірта. На різних етапах будівництво вели Василь Рішко з Драгова, Василь Ситар, Василь Семиган, Віктор Супрун, Василь Варна. Споруду добудували в 1996 р. Бляхарі завершили роботу на дахах 15 травня 1999 р.

Кошти на будівництво зібрали в селі, допомогли також мешканці Драгова та Більшай, цеглу подарувало підприємство “Драгово”, очолюване Станіславом Дубинцем, великий особистий внесок зробив архімандрит о. Василь Петьовка. Першим священиком був Олексій Чулей з Нанкова

В селі є джерело мінеральної води. Неподалік від монастиря є урочище Буркут, де знаходяться три мінеральні джерела, вода з яких призначена не тільки для споживання, а й для купелі. Властивості цієї води покращують стан здоров’я як забрідчан, так і гостей села.

У підніжжі гори Менчул знаходяться уламки пам'ятника загиблим воїнам-десантникам, який був встановлений в 1971 році на місці, де в 1944 році з літака було висаджено двох воїнів-десантників.

В селі є джерело мінеральної води.

В селі струмок Ясановець впадає у Тереблю.

На південно-східній околиці села річка Монастир впадає у Тереблю.

У селі бере початок річка Дубрава.