«Жінка-змія» — збірка повістей Валерія Шевчука, що побачила світ 1998 року. До неї входять три повісті — «Горбунка Зоя», «Жінка в блакитному на сніговому тлі» та «Жінка-змія». Усі повісті пов'язані мотивом демонічної фемінності, опозицією до якої є пересічна маскулінність — у кожній повісті жінка зображена спокусницею і відьмою, а чоловік — її жертвою: загалом для творчості Валерія Шевчука характерними є образи жінок, котрі володіють містичною, чарівницькою силою, яку застосовують проти чоловіків. У цих образах виступають «фатальні жінки», які обов'язково роблять чоловіка нещасним, чарами схиляючи до статевих стосунків. Такими є жінка-змія, дівчина-птах, дівчата-ткалі, горбунка Зоя, Муся та ін.
Повість «Горбунка Зоя»
Сімона де Бовуар писала, що «жінка минулих часів, не будучи сильнішою фізично, могла вселяти страх у чоловіків завдяки чарівництву, зокрема відьмацтву», а ще могла закохати в себе з метою подальшої вагітності. Це ми бачимо і у «Горбунці Зої», яка є фатальною жінкою і сукупним образом демонічних жінок, які з'являлися у творчості Валерія Шевчука:
- богиня («Поводилася вона зовсім не як упосліджена почвар, а як богиня», «Прегарне обличчя її сяяло, мов у богині»)
- змія («Й очі її так само блищали, ніби бляшки, які мали на мене, а може, і на хлопців, дивний магнетичний вплив — мені здавалося, що так блищать очі змії, коли вона гіпнотизує жертву», «Кинувся до неї, а вона звинно і легко, як змія чи вуж, прослизнула у темряву»)
- павучиха («Випадало, що ми всі якось дивно потрапили на гачки горбунки Зої, усіх вона знепокоїла, і всі ми борсались у якійсь сітці, сплетеній із обриження та захоплення», «Тіло в того обличчя було павуче, роздуте, з величезним животом і тонкими, ніби стебла, руками й ногами, власне, лапами», оповідач був «Припнутий павутинням чи волоссям серед кімнати»)
- відьма («Вона вам голови крутить, а ви казитесь», «Да то вєдьма! Недарма вона на вінику літає»)
Цей образ створений на дисонансі, дуалізмі прекрасного і потворного — «Ще раз уразився з її краси й потворності, так дивно змішаних». Вона йшла завжди попереду чоловіків, тріумфуючи після їхнього усамітнення, і слова скривджених не вимагали додаткового підтвердження — «Коли тобі цікаво, знай: я був брутально, брутально зґвалтований. Утяв?» — каже один із персонажів, котрого спокусила Зоя.
Зоя викликає страх у чоловіків та ревнощі у жінок. Вона ж сама «не тільки покористувалася нами, як племінними бугаями, щоб завагітніти, але по-своєму зненавиділа нас» і зрештою, «Вона хотіла дитини, а не чоловіка. Мети своєї вона досягла». Автор неодноразово вказує, що «бачив у горбунці Зої образ Смерті». Вона була «Красіва, як сатана», «А йшла особливо: гінко, сміливо, при цьому вся постать її виточувала якусь енергію — не було в ній скованості, а якась виклична виказність, ніби спеціально виставлялася: дивіться, мовляв, я отака!». Кожному, з ким мала статеві стосунки, приносила лише нещастя — вона руйнує долі (хоча насправді кожен герой руйнує свою долю сам, Зоя є лише таким собі каталізатором).
Григорій Грабович, аналізуючи кохання з відьмами у літературі в цілому і повість «Горбунка Зоя» зокрема, зазначає:
«Спрацьовує сильна гіпердетермінована логіка: завдяки красі-потворності Зоя стає принадливою (тобто вразливою? іншою? маргінальною?), а відтак сексуальною. Поєднання зовнішності та сексуальності робить її відьмою. Вияви її сексуальності, природа різних сексуальних контактів, їхні ефекти, і зокрема її остання поява як потворної старої машкари — все це підкреслює її фізичність, її монструальність, і цупко пов'язує це з її відьомством. Немає сумніву, що все це — низка чоловічих проєкцій, зумовлених великою (передусім сексуальною) невпевненістю, браком людського співчуття й однозначною культурною закодованістю. Але знаменно також, що розповідь не подає ані альтернативної перспективи, ані якоїсь іронічної противаги. Вона лише переповідає історію про втрату невинності, про важкий і по суті ніким, — за виїмком, може, тільки самого оповідача, — не осягнений перехід до зрілості. Проте ця перспектива дозрілої людини не кристалізується, наративно ніколи насправді не постає. Зоя подається через юнацький, якийсь самоствердно-інфантильний погляд, що потім плавно переходить у традиційне, стереотипне жінконенависництво. Наприкінці вона постає як монструальна машкара, покалічена на лиці (буцімто жінкою, чоловіка якої вона хотіла звести). Цьому немає причини, як немає внутрішньої причини того, що Зоя — горбунка: її горб є фактом природи, але він не має психологічного резонансу або будь-якого глибшого осмислення в плетиві твору. Найважливіше, мабуть, те, що мотивація її відьомської поведінки, гіпнотично-сексуального заманювання молодих чоловіків виявляється зрештою чимось цілком банальним, тобто нормальним. В останньому розділі це й сказано зовсім прямо: „…мотиви поведінки горбунки Зої були прості, не суперсексуальні і не містичні — вона хотіла дитини, а не чоловіка. Мети своєї вона досягла“. І, до речі, використала чотирьох молодиків і задля певності, і щоб ні один не знав, хто — батько. В суспільстві, яке Шевчук представляє — тобто не тільки маломістечкової України з його художнього простору, але цілої країни — це й справді зовсім „нормальна“, тобто звична стратегія багатьох жінок, про яку, одначе, якщо й говориться, то тільки нишком. Шевчукова повість віддзеркалює найелементарнішу чоловічу версію цього явища — демонізацію. Кажучи узагальнено, відьма — це сексуально принадлива жінка, яка хоче бути незалежною. Від чоловіків. На думку чоловіка, цього досить, аби заслужити горба.»
Повість «Жінка-змія»
Сюжет повісті «Жінка-змія» — взаємини між героєм і жінкою-змією, в основі якого лежить давня причорноморська легенда про стосунки Геракла та змієногої діви, прародительки скіфів. Письменник акцентує увагу на зооантропоморфному вигляді своєї героїні, про що свідчить ряд постійно повторюваних паралелей (поява жінки зумовлює появу змії і навпаки, неможливість розгледіти її обличчя), а також кульмінаційний епізод спокуси, коли вона з'являється в образі змії, а потім перетворюється на жінку. Жінка-змія не мала обличчя(воно постійно у тіні, у той час як тіло світиться) — для спокуси їй достатньо було тіла. Герой відчуває, що зустріч із цією жінкою «не віщувала нічого доброго». «Однак очі мої мені не наежали, вони їли, незалежно від волі моєї, ті пишні, й тремтливі, й осяйні перса, ніби були прив'язані(…)Жах і досі не виходив із тіла(…), в мені почав запалюватися вогонь збудженого чоловічого єства».
Автор поступово показує надлюдські(нелюдські, якщо точніше) можливості жінки-змії — вона наділена здатністю з'влятися-зникати(«(…)раптом розчинилася на очах, ніби впливла в того куща і пропала. (…)я кинув погляд на пісок, по якому особа йшла: на ньому не залишилося жодного сліду»), може ходити по воді. Героїня втілює природну стихію: перше, на що звертає увагу герой, розглядаючи її, — це природна грація, цілком відмінна від вишколу манекенниць. Однак метою зовнішності жінки і не було вразити красою, натомість вона мала показати тілом плодючість — звідси і «квадратні стегна», і «великі й пишні перса». А метою її розмов було завоювання прихильності чоловіка-інтелігента (для Шевчукових творів досить типовий персонаж), котрий принципово не зацікавлений жінками. Котрий оминає жінок і навіть радіє, що вони оминають його так само. Цей чоловік взагалі не надто любить людей, вбачаючи в них щось на кшталт галасу чи сміття, від якого треба відгороджуватися. Отож цей оповідач вирушає порибалити й зустрічає жінку, що нагадує йому раніше бачену тут змію. Роздягшись, мовби спеціально для оповідача, жінка плаває перед ним, а вночі приходить до його намету і спокушує на ніч динамічного (й демонічного) кохання. Завойована прихильність є умовою симпатії, без якої унеможливлюється сам статевий акт.
Змієнога діва — це автохтонне божество нижнього світу, у зміїній атрибутиці якого легко прочитується визнаний більшістю дослідників зв'язок з водою, землею, родючістю і ширше — жіночою животворчою силою. Вона завжди з'являється біля води (змії, як правило, хранительки джерел і водоймищ) і, зокрема, там, де немає проходу для звичайної людини (багниста місцина). У повісті жінка-змія сидить на дереві над водою, що символізує поєднання двох начал: чоловічого (дерево) і жіночого (змія), — у міфології це прообраз Адама і Єви. Це значення увиразнюється в тексті присутністю водної стихії як животворного начала.
Примітки
- Бугайчук, Катерина. (українська) . Архів оригіналу за 8 травня 2017. Процитовано 7 травня 2017.
- Шевчук, Валерій (1998). "Жінка-змія" (українська) . Львів: Видавництво "Класика". ISBN .
- . kritiki.net (рос.). Архів оригіналу за 9 квітня 2018. Процитовано 7 травня 2017.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до . |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zhinka zmiya zbirka povistej Valeriya Shevchuka sho pobachila svit 1998 roku Do neyi vhodyat tri povisti Gorbunka Zoya Zhinka v blakitnomu na snigovomu tli ta Zhinka zmiya Usi povisti pov yazani motivom demonichnoyi feminnosti opoziciyeyu do yakoyi ye peresichna maskulinnist u kozhnij povisti zhinka zobrazhena spokusniceyu i vidmoyu a cholovik yiyi zhertvoyu zagalom dlya tvorchosti Valeriya Shevchuka harakternimi ye obrazi zhinok kotri volodiyut mistichnoyu charivnickoyu siloyu yaku zastosovuyut proti cholovikiv U cih obrazah vistupayut fatalni zhinki yaki obov yazkovo roblyat cholovika neshasnim charami shilyayuchi do statevih stosunkiv Takimi ye zhinka zmiya divchina ptah divchata tkali gorbunka Zoya Musya ta in Povist Gorbunka Zoya Simona de Bovuar pisala sho zhinka minulih chasiv ne buduchi silnishoyu fizichno mogla vselyati strah u cholovikiv zavdyaki charivnictvu zokrema vidmactvu a she mogla zakohati v sebe z metoyu podalshoyi vagitnosti Ce mi bachimo i u Gorbunci Zoyi yaka ye fatalnoyu zhinkoyu i sukupnim obrazom demonichnih zhinok yaki z yavlyalisya u tvorchosti Valeriya Shevchuka boginya Povodilasya vona zovsim ne yak uposlidzhena pochvar a yak boginya Pregarne oblichchya yiyi syayalo mov u bogini zmiya J ochi yiyi tak samo blishali nibi blyashki yaki mali na mene a mozhe i na hlopciv divnij magnetichnij vpliv meni zdavalosya sho tak blishat ochi zmiyi koli vona gipnotizuye zhertvu Kinuvsya do neyi a vona zvinno i legko yak zmiya chi vuzh prosliznula u temryavu pavuchiha Vipadalo sho mi vsi yakos divno potrapili na gachki gorbunki Zoyi usih vona znepokoyila i vsi mi borsalis u yakijs sitci spletenij iz obrizhennya ta zahoplennya Tilo v togo oblichchya bulo pavuche rozdute z velicheznim zhivotom i tonkimi nibi stebla rukami j nogami vlasne lapami opovidach buv Pripnutij pavutinnyam chi volossyam sered kimnati vidma Vona vam golovi krutit a vi kazites Da to vyedma Nedarma vona na viniku litaye Cej obraz stvorenij na disonansi dualizmi prekrasnogo i potvornogo She raz urazivsya z yiyi krasi j potvornosti tak divno zmishanih Vona jshla zavzhdi poperedu cholovikiv triumfuyuchi pislya yihnogo usamitnennya i slova skrivdzhenih ne vimagali dodatkovogo pidtverdzhennya Koli tobi cikavo znaj ya buv brutalno brutalno zgvaltovanij Utyav kazhe odin iz personazhiv kotrogo spokusila Zoya Zoya viklikaye strah u cholovikiv ta revnoshi u zhinok Vona zh sama ne tilki pokoristuvalasya nami yak pleminnimi bugayami shob zavagitniti ale po svoyemu znenavidila nas i zreshtoyu Vona hotila ditini a ne cholovika Meti svoyeyi vona dosyagla Avtor neodnorazovo vkazuye sho bachiv u gorbunci Zoyi obraz Smerti Vona bula Krasiva yak satana A jshla osoblivo ginko smilivo pri comu vsya postat yiyi vitochuvala yakus energiyu ne bulo v nij skovanosti a yakas viklichna vikaznist nibi specialno vistavlyalasya divitsya movlyav ya otaka Kozhnomu z kim mala statevi stosunki prinosila lishe neshastya vona rujnuye doli hocha naspravdi kozhen geroj rujnuye svoyu dolyu sam Zoya ye lishe takim sobi katalizatorom Grigorij Grabovich analizuyuchi kohannya z vidmami u literaturi v cilomu i povist Gorbunka Zoya zokrema zaznachaye Spracovuye silna giperdeterminovana logika zavdyaki krasi potvornosti Zoya staye prinadlivoyu tobto vrazlivoyu inshoyu marginalnoyu a vidtak seksualnoyu Poyednannya zovnishnosti ta seksualnosti robit yiyi vidmoyu Viyavi yiyi seksualnosti priroda riznih seksualnih kontaktiv yihni efekti i zokrema yiyi ostannya poyava yak potvornoyi staroyi mashkari vse ce pidkreslyuye yiyi fizichnist yiyi monstrualnist i cupko pov yazuye ce z yiyi vidomstvom Nemaye sumnivu sho vse ce nizka cholovichih proyekcij zumovlenih velikoyu peredusim seksualnoyu nevpevnenistyu brakom lyudskogo spivchuttya j odnoznachnoyu kulturnoyu zakodovanistyu Ale znamenno takozh sho rozpovid ne podaye ani alternativnoyi perspektivi ani yakoyis ironichnoyi protivagi Vona lishe perepovidaye istoriyu pro vtratu nevinnosti pro vazhkij i po suti nikim za viyimkom mozhe tilki samogo opovidacha ne osyagnenij perehid do zrilosti Prote cya perspektiva dozriloyi lyudini ne kristalizuyetsya narativno nikoli naspravdi ne postaye Zoya podayetsya cherez yunackij yakijs samostverdno infantilnij poglyad sho potim plavno perehodit u tradicijne stereotipne zhinkonenavisnictvo Naprikinci vona postaye yak monstrualna mashkara pokalichena na lici bucimto zhinkoyu cholovika yakoyi vona hotila zvesti Comu nemaye prichini yak nemaye vnutrishnoyi prichini togo sho Zoya gorbunka yiyi gorb ye faktom prirodi ale vin ne maye psihologichnogo rezonansu abo bud yakogo glibshogo osmislennya v pletivi tvoru Najvazhlivishe mabut te sho motivaciya yiyi vidomskoyi povedinki gipnotichno seksualnogo zamanyuvannya molodih cholovikiv viyavlyayetsya zreshtoyu chimos cilkom banalnim tobto normalnim V ostannomu rozdili ce j skazano zovsim pryamo motivi povedinki gorbunki Zoyi buli prosti ne superseksualni i ne mistichni vona hotila ditini a ne cholovika Meti svoyeyi vona dosyagla I do rechi vikoristala chotiroh molodikiv i zadlya pevnosti i shob ni odin ne znav hto batko V suspilstvi yake Shevchuk predstavlyaye tobto ne tilki malomistechkovoyi Ukrayini z jogo hudozhnogo prostoru ale ciloyi krayini ce j spravdi zovsim normalna tobto zvichna strategiya bagatoh zhinok pro yaku odnache yaksho j govoritsya to tilki nishkom Shevchukova povist viddzerkalyuye najelementarnishu cholovichu versiyu cogo yavisha demonizaciyu Kazhuchi uzagalneno vidma ce seksualno prinadliva zhinka yaka hoche buti nezalezhnoyu Vid cholovikiv Na dumku cholovika cogo dosit abi zasluzhiti gorba Povist Zhinka zmiya Syuzhet povisti Zhinka zmiya vzayemini mizh geroyem i zhinkoyu zmiyeyu v osnovi yakogo lezhit davnya prichornomorska legenda pro stosunki Gerakla ta zmiyenogoyi divi praroditelki skifiv Pismennik akcentuye uvagu na zooantropomorfnomu viglyadi svoyeyi geroyini pro sho svidchit ryad postijno povtoryuvanih paralelej poyava zhinki zumovlyuye poyavu zmiyi i navpaki nemozhlivist rozglediti yiyi oblichchya a takozh kulminacijnij epizod spokusi koli vona z yavlyayetsya v obrazi zmiyi a potim peretvoryuyetsya na zhinku Zhinka zmiya ne mala oblichchya vono postijno u tini u toj chas yak tilo svititsya dlya spokusi yij dostatno bulo tila Geroj vidchuvaye sho zustrich iz ciyeyu zhinkoyu ne vishuvala nichogo dobrogo Odnak ochi moyi meni ne naezhali voni yili nezalezhno vid voli moyeyi ti pishni j tremtlivi j osyajni persa nibi buli priv yazani Zhah i dosi ne vihodiv iz tila v meni pochav zapalyuvatisya vogon zbudzhenogo cholovichogo yestva Avtor postupovo pokazuye nadlyudski nelyudski yaksho tochnishe mozhlivosti zhinki zmiyi vona nadilena zdatnistyu z vlyatisya znikati raptom rozchinilasya na ochah nibi vplivla v togo kusha i propala ya kinuv poglyad na pisok po yakomu osoba jshla na nomu ne zalishilosya zhodnogo slidu mozhe hoditi po vodi Geroyinya vtilyuye prirodnu stihiyu pershe na sho zvertaye uvagu geroj rozglyadayuchi yiyi ce prirodna graciya cilkom vidminna vid vishkolu manekennic Odnak metoyu zovnishnosti zhinki i ne bulo vraziti krasoyu natomist vona mala pokazati tilom plodyuchist zvidsi i kvadratni stegna i veliki j pishni persa A metoyu yiyi rozmov bulo zavoyuvannya prihilnosti cholovika inteligenta dlya Shevchukovih tvoriv dosit tipovij personazh kotrij principovo ne zacikavlenij zhinkami Kotrij ominaye zhinok i navit radiye sho voni ominayut jogo tak samo Cej cholovik vzagali ne nadto lyubit lyudej vbachayuchi v nih shos na kshtalt galasu chi smittya vid yakogo treba vidgorodzhuvatisya Otozh cej opovidach virushaye poribaliti j zustrichaye zhinku sho nagaduye jomu ranishe bachenu tut zmiyu Rozdyagshis movbi specialno dlya opovidacha zhinka plavaye pered nim a vnochi prihodit do jogo nametu i spokushuye na nich dinamichnogo j demonichnogo kohannya Zavojovana prihilnist ye umovoyu simpatiyi bez yakoyi unemozhlivlyuyetsya sam statevij akt Zmiyenoga diva ce avtohtonne bozhestvo nizhnogo svitu u zmiyinij atributici yakogo legko prochituyetsya viznanij bilshistyu doslidnikiv zv yazok z vodoyu zemleyu rodyuchistyu i shirshe zhinochoyu zhivotvorchoyu siloyu Vona zavzhdi z yavlyayetsya bilya vodi zmiyi yak pravilo hranitelki dzherel i vodojmish i zokrema tam de nemaye prohodu dlya zvichajnoyi lyudini bagnista miscina U povisti zhinka zmiya sidit na derevi nad vodoyu sho simvolizuye poyednannya dvoh nachal cholovichogo derevo i zhinochogo zmiya u mifologiyi ce proobraz Adama i Yevi Ce znachennya uviraznyuyetsya v teksti prisutnistyu vodnoyi stihiyi yak zhivotvornogo nachala PrimitkiBugajchuk Katerina ukrayinska Arhiv originalu za 8 travnya 2017 Procitovano 7 travnya 2017 Shevchuk Valerij 1998 Zhinka zmiya ukrayinska Lviv Vidavnictvo Klasika ISBN 966 7493 04 0 kritiki net ros Arhiv originalu za 9 kvitnya 2018 Procitovano 7 travnya 2017 Na cyu stattyu ne posilayutsya inshi statti Vikipediyi Bud laska rozstavte posilannya vidpovidno do prijnyatih rekomendacij