Жилін Олександр Олексійович

Олександр Олексійович Жилін (1880 - не раніше 1949) - російський правознавець, ординарний професор Імператорського Санкт-Петербурзького університету, статский радник.

Біографія

Походив із дворян Курської губернії. Старший брат Микола - член IV Державної думи від Київської губернії. Після закінчення Київської 1-й гімназії в 1898 році, вступив на юридичний факультет Університету св. Володимира, який закінчив в 1902 році з дипломом 1-го ступеня та золотою медаллю.

У 1905 році витримав магістерський іспит і був допущений до читання лекцій з іноземного державного права, як приват-доцента Університету св. Володимира.

У травні 1909 захистив дисертацію на ступінь магістра державного права під назвою «Відповідальність міністрів».

15 лютого 1910 року призначений виконуючим обов'язків екстраординарного професора кафедри енциклопедії та історії філософії права, з подальшим переходом в колезькі радники.

У 1913 році захистив в університеті св. Володимира докторську дисертацію «Теорія союзної держави» й став статським радником. 28 травня 1913 року призначений екстраординарним професором Санкт-Петербурзького університету по кафедрі державного права. В університеті примикав до правої групи професорів. Крім того, був юрисконсультом при міністрі внутрішніх справ.

Після Лютневої революції був звільнений з посади професора відповідно до прохання і допущений до читання лекцій в якості приват-доцента. У 1918 році повернувся до Києва, де знову став викладати в Київському університеті.

В кінці 1920-х років переїхав до Одеси, з осені 1928 року викладав міжнародне право в Одеському інституті народного господарства.

Після румунської окупації Одеси в 1941 році, взяв участь в роботі реформованого Одеського університету і організованого при ньому Антикомуністичного інституту. Завідував кафедрою енциклопедії права, потім кафедрою публічного права. Представляв юридичний факультет в Сенаті університету.

1944 року професор Жилін був евакуйований в Болгарію, а до 1949 року влаштувався з родиною в Буенос-Айресі. Подальша доля невідома.

Твори

Примітки

1. Жилін Олександр Олексійович | Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 1 листопада 2020.

Посилання

• Сторіччя Київської Першої гімназії: Т. 1. - Київ, 1911. - С. 337.
• Список осіб, службовців по відомству Міністерства народної освіти на 1917 рік. - Петроград, 1917. - С. 245.
• Об'єднання, № 39. - 17 (30) жовтня 1919. - С. 1.
• П. Н. Бутков, За Росію: російські «білі» в боротьбі проти російських «червоних», сталінського терору, нацизму і комунізму, 1917-1994. - СПб .: Екополіс і культура, 2001..
• А. Музичко , Іван Якович Фаас: декан юридичного факультету Одеського університету в роки румунської окупації. [ 25 лютого 2022 у Wayback Machine.]
• Коротка біографія на порталі «Юридична Росія» [ 21 грудня 2014 у Wayback Machine.]