Жижгинський

Жи́жгинський (рос. Жижгинский) — невеликий острів у Білому морі, біля північного краю , від якого відокремлений протокою Жижгинська Салма. Адміністративно відноситься до Приморського району Архангельської області Росії.

Жижгинський
рос. Жижгинский
: зображення відсутнє
Географія
65°12′00″ пн. ш. 36°48′47″ сх. д. / 65.20000° пн. ш. 36.81306° сх. д. / 65.20000; 36.81306
Місцерозташування	Біле море
Акваторія	Біле море
Площа	5  км²
Найвища точка	27 м
Країна
Росія
Регіон	Архангельська область
(Адм. одиниця)	Архангельська область
Населення	2 особи (2010)
Жижгинський Жижгинський (Росія)
Жижгинський Жижгинський (Архангельська область)

Географія

Острів погорбований, є декілька озер з прісною водою. Береги острова піщано-кам'янисті, посеред острова виділяється пагорб. Північний, західний та східний схили круті, південний — пологий. Схили пагорб та низькі ділянки острова поросли чагарниками. Вкритий тундровою рослинністю, є невеликі лісові масиви, утворені березою, осикою, вільхою та сосною. Через суворий клімат дерева не зростають вище 3-5 м, окремі екземпляри сягають 7 м, але мають сильно деформовані стебла. На острові багато ягід — брусниця, буяхи, чорниця, костяниця, морошка, малина; та грибів.

Тваринний світ представлений лемінгами та лисицями. Мілини навколо острова — улюблене місце відпочинку тюленів, у водах багато білух. Восени та навесні на острові зупиняються перелітні птахи.

В береги острова вдаються декілька мілких бухт. На крайньому півночі від мису Палецький на 2 км тягнеться кам'яниста Чурнаволоцька коса, на кінці якої розташований кам'янистий острівець Чурнаволок. Жижгинський облямований мілинами з глибинами менше 5 м, на якій розкидані камені та банки. Припливи направлені на південний захід. Крайня південна точка — мис Черняєвський, на північному заході — мис Бистрий. Біля східного берега острова лежать мілини Корга-Лівтеїха та Корга-Обеденка.

На острові 1841 року збудований Жижгинський маяк, який діє і зараз. Він облаштований також радіомаяком та звукосигнальною установкою. На північний захід від маяка встановлено освітлюваний знак. Також тут знаходиться метеорологічна станція. Раніше на острові діяв водоростевий комбінат, так як в навколишніх водах ведеться видобуток ламінарії. Дістатись острова можна або кораблем, або літаком — тут збудована злітна смуга.

Єдиним населеним пунктом острова є селище з населення всього 2 особи. Всі будівлі розташовані на східному березі, більшість з них напівзруйновані. Окремі будівлі знаходяться і на півночі острова. На східному березі, біля мису Лівтеїха облаштований пірс.

Посилання

• Лоція Білого моря. Навігаційний опис. Онезька затока [ 6 січня 2014 у Wayback Machine.]
• Опис острова [ 26 березня 2013 у Wayback Machine.]
• Фото острова [ 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• Детальна мапа острова [ 10 серпня 2011 у Wayback Machine.]
• Жижгинський маяк [ 21 березня 2013 у Wayback Machine.]
• Нарис про полярні маяки [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Профіль острова^{[недоступне посилання з квітня 2019]}