Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Жером Таро | ||||
|---|---|---|---|---|
| Jérôme Tharaud | ||||
 Жером Таро. 1923 рік. | ||||
| Ім'я при народженні | Ernest Tharaud | |||
| Псевдонім | Jérôme Tharaud | |||
| Народився | 18 травня 1874 Сен-Жуньєн, Верхня В'єнна,  Франція | |||
| Помер | 28 січня 1953 (78 років) Париж | |||
| Поховання | Цвинтар Монмартр | |||
| Громадянство | Франція | |||
| Національність | француз | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Сфера роботи | антисемітизм і колоніалізм | |||
| Alma mater | Вища нормальна школа і d | |||
| Мова творів | французька | |||
| Роки активності | 1898–1951 | |||
| Жанр | оповідання, роман, есей | |||
| Magnum opus | роман «Дінґлі, славетний письменник» | |||
| Членство | Французька академія і d | |||
| Брати, сестри | Жан Таро | |||
| Премії | Ґонкурівська премія (1906),  | |||
| | ||||
 Жером Таро у Вікісховищі | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Жеро́м Таро́ (справжнє ім'я Ерне́ст Таро́ — фр. Jérôme Tharaud, Ernest Tharaud, * 18 травня 1874, Сен-Жуньєн, Верхня В'єнна, Франція — † 28 січня 1953, Париж) — французький письменник, лауреат Ґонкурівської премії (1906, разом із братом Жаном Таро). Член Французької академії.
Біографія
Жером Таро, як і його брат Жан, народився в регіоні Лімузен. Їх охрестили Ернестом і Шарлем. Згодом Шарль Пеґі запропонував їм змінити імена й назватися Жеромом та Жаном (на честь апостола і євангеліста Іоанна. Коли 1880 року помер батько братів, мати разом з дітьми переселилася до свого батька — директора Анґулемського імперського ліцею.
Жером Таро навчався спершу в цьому ліцеї, а тоді в паризькому колежі Сент-Барб. 1896 року вступив за конкурсом на відділ літератури Вищої нормальної школи.
Здобувши освіту, 1899 року він обійняв посаду викладача в Бухарестському університеті, а у 1903-му повернувся до Франції й став професійним літератором.
1898 року вийшов у світ перший твір Жерома й Жана — «Кволий носильник». Після того вони опублікували в журналі Cahiers de la Quinzaine численні оповідання, повісті й романи, у тому числі й «Дінґлі, славетний письменник». 1906 року за цей роман, у якому критикуються погляди Редьярда Кіплінґа та засади британського імперіалізму, присуджено Ґонкурівську премію.
У братів Таро на все життя збереглася прив'язаність до рідного краю. 1922-го через поганий догляд зруйнувалася дзвіниця церкви в Сен-Жуньєні, і вони зібрали чимало грошей на ремонт. Робили це охоче, адже в цій церкві охрестили їх обох. 1939 року Жером, будучи вже членом Французької академії, висловив побажання, щоб на руків'ї шпаги, належної академіку, зобразити цю відреставровану дзвіницю.
Брати́ Таро упродовж п'ятдесяти років писали разом. Подавав ідею й починав писати зазвичай молодший Жан, а старший Жером відповідав за те, щоб довести річ до пуття. Невтомні мандрівники, вони побували в багатьох країнах — Палестині, Ірані, Марокко, Румунії, звідки привозили матеріал для репортажів і белетристичних творів. Серед усього виділяються дві серії: марокканська — «Рабат, або Марокканські години», «Маракеш, або Володарі Атласу», «Фес, або Буржуазія ісламу», «Ніч у Фесі» й іспанська — «Іспанські зустрічі», «Страсний тиждень у Севільї» і «Жорстока Іспанія». Велику увагу ці письменники приділяли євреям, їхній культурі та релігії. До творів на цю тему належать, зокрема, «Бар-Кошба», «Тінь хреста», «Коли Ізраїль — король», «Розмова про Ізраїль», «Наступний рік у Єрусилимі», «Саронська троянда», «Коротка історія євреїв», «Коли Ізраїль не король», «Наступний рік у Єрусалимі», «Біля Стіни Плачу».
З решти творів варто згадати такі, як «Світло», «Дрібна шляхта», «Пані-служниця», «Кохані» та «Двозначне признання» — їхню останню книжку, що вийшла в 1951-му, а також твори, присвячені їхнім учителям і побратимам у літературі: «Для вірних Пеґі», «Наш любий Пеґі», «Душа Пеґі», «Мої роки в Барреса», «Для вірних Барресу».
Свого часу братів Таро звинуватили за дух конформізму під час Другої світової війни. Були також звинувачення у расизмі (зокрема, за розділ «Марокканське ґетто» книжки «Маракеш, або Володарі Атласу», перевиданої в 1939 році), антисемітизмі та у прославлянні колоніалізму.
Зазнавши невдачі як кандидат у члени Французької академії 1923-го і програвши Абелеві Боннару в змаганні за місце Ле Ґоффіка в 1932-му, Жером Таро став академіком 1 грудня 1938, набравши дев'ятнадцять голосів проти п'яти у Фернана Ґреґа й змінивши в кріслі № 31 Жозефа Бедьє. 18 січня 1940 Жорж Дюамель передав Жеромові Таро це крісло. У книжці La Vieille Dame du quai Conti («Стара пані з набережної Конті») історик Ле Дюк де Кастрі (Le Duc de Castries) пише, що кандидатура Жерома Таро спершу викликала в академіків сумніви, бо ж, власне кажучи, цей письменник — не що інше, як «половина автора»… Зрештою, зупинилися на тому, що у лави «безсмертних» спершу виберуть Жерома, а згодом, коли буде нагода, і Жана.
Похований у Парижі, на Монмартрському цвинтарі.
Твори
- Le Coltineur débile (1898) — «Кволий носильник»
- La Lumière (1900) — «Світло»
- Dingley, l'illustre écrivain [Архівовано 6 вересня 2011 у Wayback Machine.] (1902, Ґонкурівська премія (1906)) — «Дінґлі, славетний письменник»
- Les Hobereaux (1904) — «Дрібна шляхта»
- L'Ami de l'ordre (1905) — «Любитель порядку»
- La Ville et les Champs (1906) — «Місто і поля»
- Les Frères ennemis (1906) — «Брати-вороги»
- Bar-Cochebas (1907) — «Бар-Кошба»
- Déroulède (1909) — «Дерулед»
- La Maîtresse servante (1911) — «Пані-служниця»
- La Fête arabe (1912) — «Арабське свято»
- La bataille de Scutarie d'Albanie (1913) — «Битва під Скутарі»
- La Tragédie de Ravaillac (1913) — «Трагедія Раваяка»
- La Mort de Déroulède (1914) — «Смерть Деруледа»
- Paul Déroulède (1914) — «Поль Дерулед»
- La Vie et la Mort de Déroulède (1914) — «Життя і смерть Деруледа»
- L'Ombre de la croix (1917), Plon 1920 — «Тінь хреста»
- Rabat, ou les heures marocaines (1918) — «Рабат, або Марокканські години»
- Relève (1919) — «Зміна»
- Marrakech ou les seigneurs de l'Atlas (1920) — «Маракеш, або Володарі Атласу»
- Quand Israël est roi, Plon (1921) — «Коли Ізраїль — король»
- L'invitation au voyage (1922) — «Запрошення подорожувати»
- La randonnée de Samba Diouf (1922) — «Довга прогулянка Самби Діуфа»
- La Maison des Mirabeau (1923) — «Дім родини Мірабо»
- Le Chemin de Damas (1923) — «Дамаський шлях»
- Un drame de l'automne (1923) — «Осіння драма»
- L'An prochain à Jérusalem (1924) — «Наступний рік у Єрусалимі»
- Au Mur des Pleurs (1924) — «Біля Стіни Плачу»
- Un grand maître n'est plus (1924) — «Уже немає великого вчителя»
- Monsieur France, Bergeret et Frère Léon (1925) — «Месьє Франс, Бержере і Брат Леон»
- Rendez-vous espagnols (1925) — «Іспанські зустрічі»
- Un royaume de Dieu (1925) — «Царство Боже»
- Causerie sur Israël (1926) — «Розмова про Ізраїль»
- Notre cher Péguy (1926) — «Наш любий Пеґі»
- La Semaine sainte à Séville (1927) — «Страсний тиждень у Севільї»
- L’âme de Péguy (1926) — «Душа Пеґі»
- En Bretagne (1927) — «У Бретані»
- La rose de Saron (1927) — «Саронська троянда»
- Petite histoire des Juifs (1927) — «Коротка історія євреїв»
- Noёl aux Deux-Magots (1927) — «Різдво у кафе „Два маґо“»
- Mes années chez Barrès (1928) — «Мої роки в Барреса»
- La promenade de Sion-Vaudémont (1928) — «Прогулянка в Сіон-Водемоні»
- La Reine de Palmyre (1928) — «Королева Пальміри»
- La séduction provençale (1928) — «Провансальська спокуса»
- La Chronique des frères ennemis (1929) — «Хроніка братів-ворогів»
- Fès ou les bourgeois de l'Islam (1930) — «Фес, або Буржуазія ісламу»
- L'Empereur, le philosophe et l’évêque (1930) — «Імператор, філософія і єпископ»
- La nuit de Fès (1930) — «Ніч у Фесі»
- L'Oiseau d'or (1931) — «Золотий птах»
- Les bien-aimées (1932) — «Кохані»
- Paris-Saïgon dans l'azur (1932) — «Париж — Сайгон у блакиті»
- La Fin des Habsbourg (1933) — «Кінець Габсбурґів»
- La Jument errante (1933) — «Мандрівна кобила»
- Histoires vraies (1933) — «Правдиві історії»
- Quand Israël n'est plus roi, Plon 1933 — «Коли Ізраїль не король»
- Vienne la rouge (1934) — «Червоний Відень»
- Versailles (1934) — «Версаль»
- Les Mille et un jours de l'Islam : Les cavaliers d'Allah (1935) — «Тисяча і один день ісламу : вершники Аллаха»
- Le Passant d’Éthiopie (1936) — «Прохожий із Ефіопії»
- Cruelle Espagne (1937) — «Жорстока Іспанія»
- Alerte en Syrie (1937) — «Тривога в Сирії»
- Les Mille et un jours de l'Islam : Les grains de la grenade (1938) — «Тисяча і один день ісламу: зернята граната»
- L'Envoyé de l'Archange (1939) — «Посланець архангела»
- Les contes de la Vierge (1940) — «Казки Діви»
- Les Mille et un jours de l'Islam : Le rayon vert (1941) — «Тисяча і один день ісламу: зелений промінь»
- Contes de Nôtre Dame (1943) — «Казки Богоматері»
- Il était un petit navire (1944) — «Був собі кораблик»
- Pour les fidèles de Barrès (1944) — «Для вірних Барресу»
- Vers d'almanach (1944) — «Вірш із альманаху»
- Le Miracle de Théophile (1945) — «Чудо Теофіля»
- Fumées de Paris et d'ailleurs (1946) — «Дими з Парижа і звідусіль»
- Vieille Perse et jeune Iran (1947) — «Стара Персія і молодий Іран»
- Les Enfants perdus (1948) — «Втрачені діти»
- Pour les fidèles de Péguy (1949) — «Для вірних Пеґі»
- La Double confidence (1951) — «Двозначне признання»
- Les Mille et un jours de l'Islam : La chaîne d'or (1950) — «Тисяча і один день ісламу: золотий ланцюг»
Нагороди і почесті
- Ґонкурівська премія (1906, разом із братом — Жаном Таро)
- Велика літературна премія Французької академії наук (1919, разом із братом — Жаном Таро)
- Орден Почесного легіону
- Іменем братів Таро названо вулицю в Сен-Сипр'єні (Східні Піренеї)
Джерела
- У цій статті використано матеріал її відповідника у французькій Вікіпедії
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- LIBRIS — 2018.
- Анотація книжки La Semana Santa en Sevilla — іспанського перекладу «Страсного тижня у Севільї»
- Laurent Joly. Vichy et la solution finale, Grasset 2006 — Лоран Жолі. «Віші і остаточне рішення».
- Où reposent les lauréats du prix Goncourt ? [ 26 березня 2016 у Wayback Machine.]Прочитано 30.04.2016
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ukrcenter Primitki Zherom TaroJerome TharaudZherom Taro 1923 rik Im ya pri narodzhenniErnest TharaudPsevdonimJerome TharaudNarodivsya18 travnya 1874 1874 05 18 Sen Zhunyen Verhnya V yenna FranciyaPomer28 sichnya 1953 1953 01 28 78 rokiv ParizhPohovannyaCvintar MonmartrGromadyanstvo FranciyaNacionalnistfrancuzDiyalnistpismennikSfera robotiantisemitizm i kolonializmAlma materVisha normalna shkola i dMova tvorivfrancuzkaRoki aktivnosti1898 1951Zhanropovidannya roman esejMagnum opusroman Dingli slavetnij pismennik ChlenstvoFrancuzka akademiya i dBrati sestriZhan TaroPremiyiGonkurivska premiya 1906 Orden Pochesnogo legionu Zherom Taro u Vikishovishi Roboti u VikidzherelahBrati Taro v Merissi 1932 rik Zhero m Taro spravzhnye im ya Erne st Taro fr Jerome Tharaud Ernest Tharaud 18 travnya 1874 Sen Zhunyen Verhnya V yenna Franciya 28 sichnya 1953 Parizh francuzkij pismennik laureat Gonkurivskoyi premiyi 1906 razom iz bratom Zhanom Taro Chlen Francuzkoyi akademiyi BiografiyaZherom Taro yak i jogo brat Zhan narodivsya v regioni Limuzen Yih ohrestili Ernestom i Sharlem Zgodom Sharl Pegi zaproponuvav yim zminiti imena j nazvatisya Zheromom ta Zhanom na chest apostola i yevangelista Ioanna Koli 1880 roku pomer batko brativ mati razom z ditmi pereselilasya do svogo batka direktora Angulemskogo imperskogo liceyu Zherom Taro navchavsya spershu v comu liceyi a todi v parizkomu kolezhi Sent Barb 1896 roku vstupiv za konkursom na viddil literaturi Vishoyi normalnoyi shkoli Zdobuvshi osvitu 1899 roku vin obijnyav posadu vikladacha v Buharestskomu universiteti a u 1903 mu povernuvsya do Franciyi j stav profesijnim literatorom 1898 roku vijshov u svit pershij tvir Zheroma j Zhana Kvolij nosilnik Pislya togo voni opublikuvali v zhurnali Cahiers de la Quinzaine chislenni opovidannya povisti j romani u tomu chisli j Dingli slavetnij pismennik 1906 roku za cej roman u yakomu kritikuyutsya poglyadi Redyarda Kiplinga ta zasadi britanskogo imperializmu prisudzheno Gonkurivsku premiyu U brativ Taro na vse zhittya zbereglasya priv yazanist do ridnogo krayu 1922 go cherez poganij doglyad zrujnuvalasya dzvinicya cerkvi v Sen Zhunyeni i voni zibrali chimalo groshej na remont Robili ce ohoche adzhe v cij cerkvi ohrestili yih oboh 1939 roku Zherom buduchi vzhe chlenom Francuzkoyi akademiyi visloviv pobazhannya shob na rukiv yi shpagi nalezhnoyi akademiku zobraziti cyu vidrestavrovanu dzvinicyu Brati Taro uprodovzh p yatdesyati rokiv pisali razom Podavav ideyu j pochinav pisati zazvichaj molodshij Zhan a starshij Zherom vidpovidav za te shob dovesti rich do puttya Nevtomni mandrivniki voni pobuvali v bagatoh krayinah Palestini Irani Marokko Rumuniyi zvidki privozili material dlya reportazhiv i beletristichnih tvoriv Sered usogo vidilyayutsya dvi seriyi marokkanska Rabat abo Marokkanski godini Marakesh abo Volodari Atlasu Fes abo Burzhuaziya islamu Nich u Fesi j ispanska Ispanski zustrichi Strasnij tizhden u Sevilyi i Zhorstoka Ispaniya Veliku uvagu ci pismenniki pridilyali yevreyam yihnij kulturi ta religiyi Do tvoriv na cyu temu nalezhat zokrema Bar Koshba Tin hresta Koli Izrayil korol Rozmova pro Izrayil Nastupnij rik u Yerusilimi Saronska troyanda Korotka istoriya yevreyiv Koli Izrayil ne korol Nastupnij rik u Yerusalimi Bilya Stini Plachu Z reshti tvoriv varto zgadati taki yak Svitlo Dribna shlyahta Pani sluzhnicya Kohani ta Dvoznachne priznannya yihnyu ostannyu knizhku sho vijshla v 1951 mu a takozh tvori prisvyacheni yihnim uchitelyam i pobratimam u literaturi Dlya virnih Pegi Nash lyubij Pegi Dusha Pegi Moyi roki v Barresa Dlya virnih Barresu Svogo chasu brativ Taro zvinuvatili za duh konformizmu pid chas Drugoyi svitovoyi vijni Buli takozh zvinuvachennya u rasizmi zokrema za rozdil Marokkanske getto knizhki Marakesh abo Volodari Atlasu perevidanoyi v 1939 roci antisemitizmi ta u proslavlyanni kolonializmu Zaznavshi nevdachi yak kandidat u chleni Francuzkoyi akademiyi 1923 go i progravshi Abelevi Bonnaru v zmaganni za misce Le Goffika v 1932 mu Zherom Taro stav akademikom 1 grudnya 1938 nabravshi dev yatnadcyat golosiv proti p yati u Fernana Grega j zminivshi v krisli 31 Zhozefa Bedye 18 sichnya 1940 Zhorzh Dyuamel peredav Zheromovi Taro ce krislo U knizhci La Vieille Dame du quai Conti Stara pani z naberezhnoyi Konti istorik Le Dyuk de Kastri Le Duc de Castries pishe sho kandidatura Zheroma Taro spershu viklikala v akademikiv sumnivi bo zh vlasne kazhuchi cej pismennik ne sho inshe yak polovina avtora Zreshtoyu zupinilisya na tomu sho u lavi bezsmertnih spershu viberut Zheroma a zgodom koli bude nagoda i Zhana Pohovanij u Parizhi na Monmartrskomu cvintari TvoriLe Coltineur debile 1898 Kvolij nosilnik La Lumiere 1900 Svitlo Dingley l illustre ecrivain Arhivovano 6 veresnya 2011 u Wayback Machine 1902 Gonkurivska premiya 1906 Dingli slavetnij pismennik Les Hobereaux 1904 Dribna shlyahta L Ami de l ordre 1905 Lyubitel poryadku La Ville et les Champs 1906 Misto i polya Les Freres ennemis 1906 Brati vorogi Bar Cochebas 1907 Bar Koshba Deroulede 1909 Deruled La Maitresse servante 1911 Pani sluzhnicya La Fete arabe 1912 Arabske svyato La bataille de Scutarie d Albanie 1913 Bitva pid Skutari La Tragedie de Ravaillac 1913 Tragediya Ravayaka La Mort de Deroulede 1914 Smert Deruleda Paul Deroulede 1914 Pol Deruled La Vie et la Mort de Deroulede 1914 Zhittya i smert Deruleda L Ombre de la croix 1917 Plon 1920 Tin hresta Rabat ou les heures marocaines 1918 Rabat abo Marokkanski godini Releve 1919 Zmina Marrakech ou les seigneurs de l Atlas 1920 Marakesh abo Volodari Atlasu Quand Israel est roi Plon 1921 Koli Izrayil korol L invitation au voyage 1922 Zaproshennya podorozhuvati La randonnee de Samba Diouf 1922 Dovga progulyanka Sambi Diufa La Maison des Mirabeau 1923 Dim rodini Mirabo Le Chemin de Damas 1923 Damaskij shlyah Un drame de l automne 1923 Osinnya drama L An prochain a Jerusalem 1924 Nastupnij rik u Yerusalimi Au Mur des Pleurs 1924 Bilya Stini Plachu Un grand maitre n est plus 1924 Uzhe nemaye velikogo vchitelya Monsieur France Bergeret et Frere Leon 1925 Mesye Frans Berzhere i Brat Leon Rendez vous espagnols 1925 Ispanski zustrichi Un royaume de Dieu 1925 Carstvo Bozhe Causerie sur Israel 1926 Rozmova pro Izrayil Notre cher Peguy 1926 Nash lyubij Pegi La Semaine sainte a Seville 1927 Strasnij tizhden u Sevilyi L ame de Peguy 1926 Dusha Pegi En Bretagne 1927 U Bretani La rose de Saron 1927 Saronska troyanda Petite histoire des Juifs 1927 Korotka istoriya yevreyiv Noyol aux Deux Magots 1927 Rizdvo u kafe Dva mago Mes annees chez Barres 1928 Moyi roki v Barresa La promenade de Sion Vaudemont 1928 Progulyanka v Sion Vodemoni La Reine de Palmyre 1928 Koroleva Palmiri La seduction provencale 1928 Provansalska spokusa La Chronique des freres ennemis 1929 Hronika brativ vorogiv Fes ou les bourgeois de l Islam 1930 Fes abo Burzhuaziya islamu L Empereur le philosophe et l eveque 1930 Imperator filosofiya i yepiskop La nuit de Fes 1930 Nich u Fesi L Oiseau d or 1931 Zolotij ptah Les bien aimees 1932 Kohani Paris Saigon dans l azur 1932 Parizh Sajgon u blakiti La Fin des Habsbourg 1933 Kinec Gabsburgiv La Jument errante 1933 Mandrivna kobila Histoires vraies 1933 Pravdivi istoriyi Quand Israel n est plus roi Plon 1933 Koli Izrayil ne korol Vienne la rouge 1934 Chervonij Viden Versailles 1934 Versal Les Mille et un jours de l Islam Les cavaliers d Allah 1935 Tisyacha i odin den islamu vershniki Allaha Le Passant d Ethiopie 1936 Prohozhij iz Efiopiyi Cruelle Espagne 1937 Zhorstoka Ispaniya Alerte en Syrie 1937 Trivoga v Siriyi Les Mille et un jours de l Islam Les grains de la grenade 1938 Tisyacha i odin den islamu zernyata granata L Envoye de l Archange 1939 Poslanec arhangela Les contes de la Vierge 1940 Kazki Divi Les Mille et un jours de l Islam Le rayon vert 1941 Tisyacha i odin den islamu zelenij promin Contes de Notre Dame 1943 Kazki Bogomateri Il etait un petit navire 1944 Buv sobi korablik Pour les fideles de Barres 1944 Dlya virnih Barresu Vers d almanach 1944 Virsh iz almanahu Le Miracle de Theophile 1945 Chudo Teofilya Fumees de Paris et d ailleurs 1946 Dimi z Parizha i zvidusil Vieille Perse et jeune Iran 1947 Stara Persiya i molodij Iran Les Enfants perdus 1948 Vtracheni diti Pour les fideles de Peguy 1949 Dlya virnih Pegi La Double confidence 1951 Dvoznachne priznannya Les Mille et un jours de l Islam La chaine d or 1950 Tisyacha i odin den islamu zolotij lancyug Nagorodi i pochestiGonkurivska premiya 1906 razom iz bratom Zhanom Taro Velika literaturna premiya Francuzkoyi akademiyi nauk 1919 razom iz bratom Zhanom Taro Orden Pochesnogo legionu Imenem brativ Taro nazvano vulicyu v Sen Sipr yeni Shidni Pireneyi DzherelaU cij statti vikoristano material yiyi vidpovidnika u francuzkij VikipediyiPrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 LIBRIS 2018 d Track Q1798125 Anotaciya knizhki La Semana Santa en Sevilla ispanskogo perekladu Strasnogo tizhnya u Sevilyi Laurent Joly Vichy et la solution finale Grasset 2006 Loran Zholi Vishi i ostatochne rishennya Ou reposent les laureats du prix Goncourt 26 bereznya 2016 u Wayback Machine Prochitano 30 04 2016