Жарко Федір Павлович

Федір Павлович Жарко (нар. 1894(1894), Миколаївка, тепер Дніпропетровська область  — розстріляний 26 жовтня 1937) — український радянський партійний діяч, один з керівників більшовицького підпілля на Катеринославщині. Кандидат в члени ЦК КП(б)У в жовтні 1918 — березні 1920 р.

Жарко Федір Павлович
Народження:	1894
Смерть:	26 жовтня 1937(1937-10-26)
Партія:	КПРС

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жарко.

Біографія

Член РСДРП(б) з 1912 року. Партійний псевдонім — Пилипенко.

У 1917 році вів революційну роботу на Донбасі. З квітня 1918 року — член Новомосковського підпільного повітового революційного комітету Катеринославської губернії.

У 1919 році — член Новомосковського повітового комітету КП(б)У Катеринославської губернії. У період боротьби з військами генерала Денікіна — військовий комісар батареї полку Червоної армії.

У 1920 році — член Новомосковського повітового революційного комітету Катеринославської губернії.

У 1921 році вибув з РКП(б) через незгоду із проведенням нової економічної політики. У 1925 році знову вступив до РКП(б).

Перебував на господарській роботі.

У 1935 році заарештований органами НКВС СРСР. Засуджений і відправлений відбувати покарання у виправно-трудові табори Дальбуду на Магадан. 19 вересня 1937 року засуджений трійкою при НКВС по Дальбуду до розстрілу. Розстріляний 26 жовтня 1937 року, реабілітований у листопаді 1956 року.

Джерела

• [1] [ 24 листопада 2021 у Wayback Machine.] (рос.)