Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Жарарака звичайна | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Жарарака звичайна | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Bothropoides jararaca Wied-Neuwied, 1824 | ||||||||||||||||||||||
 Поширення звичайної жарараки | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
| Cophias jajaraca Bothrops jararaca Lachesis lanceolatus | ||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||
|
Жарарака звичайна (Bothropoides jararaca) — отруйна змія з роду Ботропойд родини Гадюкові.
Опис
Загальна довжина сягає 1,5—1,6 м. Голова коротка, широка, кінчик морди трохи витягнутий. Отруйні зуби дуже великі — до 2 см. Тулуб стрункий, кремезний. Забарвлення жовтувато-буре, малюнок тулуба складається з 2 рядків темних С-подібних плям з боків. Іноді вони стикаються на хребті й утворюють Х-подібні плями.
Спосіб життя
Полюбляє чагарникові, трав'янисті савани, сухе рідколісся. Зустрічається на висоті до 1000 м над рівнем моря. Тримається звичайно на землі, вдень лежить нерухомо, гріючись на сонці або ховаючись у тінь при сильній спеці, а вночі вирушає на полювання. Харчується гризунами та птахами. При цьому зрідка підіймається на гілки кущів.
Це яйцеживородна змія. Самиця народжує до 12 дитинчат.
Отруйність
Отрута досить потужна й небезпечна для людини. Серед винуватців зміїних укусів в Бразилії на першому місці стоїть жарарака (80-90 % укусів). Її отрута викликає сильний набряк, почервоніння, крововиливи й некроз тканин в області укусу. Смертність серед людей при відсутності сироватки може досягати 10-12 %, при своєчасному та правильному лікуванні укушені одужують.
Отруту застосовують у медицині та фармакології. Від однієї жарараки отримують при першому взятті отрути в середньому 34 мг (у сухому вигляді), зрідка — до 150 мг.
Розповсюдження
Мешкає у центральній і південній Бразилії, Парагваї, Уругваї та північній Аргентині.
Джерела
- Monzel, Markus 2008. Bissunfälle durch Lanzenottern — Gifte, Epidemiologie und Schlangenbiss-Management. Draco 8 (33): 57-65
- Словник-довідник із зоології. — К., 2002.
- Feio, R.N. & Caramaschi, U. 2003. Contribuição ao conhecimento da herpetofauna do nordeste do estado de Minas Gerais, Brasil. Phyllomedusa 1 (2): 105–111 [2002]