Жан де Венет

Жан де Вене́т або Вене́тт (фр. Jean de Venette; 1307, Венетт — 1369) — французький хроніст і поет; продовжувач хроніки Гійома де Нанжі (fr:Guillaume de Nangis); оповідав про події 1340—1368 років в північно-східній Франції.

Жан де Венет
фр. Jean de Venette
Народився	1307(1307) Венетт
Помер	1369(1369)
Країна	Франція
Діяльність	історик, письменник
Знання мов	латина
Конфесія	католицька церква
«Seconde Continuation de la Chronique de Guillaume de Nangis» — літопис про час від 1340 до 1397 рр.. Д'Ашері видав продовження цієї примітної літописі в 11-му томі першого видання свого Specilegium. «Хроніка кармелітів» (Chronicon Carmelitarum, liber unus, Венеція, 1507). «Adnotationes ad quatrum librum rerum». «De officiis divinis liber unus». «Concionum Synodalium». «Liber determinatium theologicarum». Продовження хроніки Гійома де Нанжі Його продовження хроніки Гійома де Нанжі обіймає період 1340—1368 років (надруковано в XI томі «Specilegium» д'Ашері) і, хоча написане погано латиною, вигідно відрізняється від попередніх творів цього роду. Замість сухого переліку подій де Венет вніс у хроніку елемент суб'єктивної історичної критики. Вийшовши сам з народу, Венет залишався гарячим захисником прав нижчих класів, тяжке становище яких він представляв у всій неприкрашену його непривабливості. Розпуск Генеральних штатів в 1356 році він вважав джерелом всіх нещасть країни і громив як винуватицю всіх смут. Однак, його демократичний ідеал не заходив далеко. Панщину й усі інші обов'язки селян щодо синьйорів він вважав священними і недоторканними. Він обурювався на знать тільки за те, що вона не виконувала своїх обов'язків щодо селян, тобто замість того, щоб охороняти від іноземної навали й оберігати їхнє господарство, справедливо стягуючи встановлену звичаєм данину, нещадними поборами розоряла їх і доводила до злиднів. Точно так само, попри те, що він вважав справедливими вимоги Жакерії, він не визнавав за селянами права зі зброєю в руках відстоювати свої домагання і стверджував, що тільки бог і король має право заступитися за пригноблених селян. Це, однак, не завадило йому оплакувати всі жахи упокорення Жакерії в 1358 році і розповідати як очевидець про цілі села, випалені й вирізані в провінції . Література . , том 9. — Друкарня А. Плюшара; С.-П., 1837 — с. 381 (Венет', Іоанн'). Мелік-Гайказова Н. Н., Французькі хроністи XIV ст. як історики свого часу, М., 1970. Посилання Жан де Венет//Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона: В 86 томах (82 т. і 4 дод.). — СПб., 1890—1907.