Ефедра двоколоскова

Ефедра звичайна, також ставчак звичайний (Ephedra distachya L.) — вічнозелений дводомний карликовий кущ чи напівкущ із родини ефедрових (Ephedraceae). Поширений у Європі, Західній і Центральній Азії.

Ефедра звичайна
Ephedra distachya, у Франції
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Голонасінні (Gymnosperms)
Відділ:	Гнетоподібні (Gnetophyta)
Клас:	Гнетоподібні (Gnetopsida)
Порядок:	Ефедроцвіті (Ephedrales)
Родина:	Ефедрові (Ephedraceae)
Рід:	Ефедра (Ephedra)
Вид:	Ефедра звичайна (E. distachya)
Біноміальна назва
Ephedra distachya L.
Підвиди
Ephedra distachya subsp. distachya (весь ареал) Ephedra distachya subsp. helvetica (Швейцарія, Франція, Італія, Словенія, Австрія)
Синоніми
Chaetocladus distachys (L.) J.Nelson

Інші назви: ефедра двоколоса, ефедра двоколоскова, ставчак двоколосий; народні — костяниця, малина степова, ставчак, хвойник тощо. Етимологія: епітет distachya утворений від дав.-гр. δι- — «два, подвійний», στάχυς — «колосок», стосовно чоловічих шишок, розташованих попарно.

Біоморфологічна характеристика

Це малий кущ чи напівкущ заввишки 10–30(100) см, здебільшого дводомний, часто лежачий або висхідний, рясно розгалужений (утворюючи килимки), з прутоподібними, ребристими, членистими сизувато-зеленими пагонами, які нагадують хвощі; гілочки часто розміщені в пучках, сірувато-зелені чи жовтувато-зелені, верхівка часто вигнута або закручена. Листки супротивні, зрощені на 1/3–2/3 довжини, довжиною всього 2 мм, лускоподібні, редуковані, по краю сухо-зелені, вільна частина трикутна, верхівка тупа чи гострувата. Зменшення листя до дрібних лускатих структур допомагає зменшити втрату води, що є адаптацією до посушливого середовища. Стебла ж забезпечують фотосинтез. Пилкові шишки жовтуваті, поодинокі чи в скупченнях по 3 на верхівці коротких гілочок, квітки приблизно з 8 пиляками. Насіннєві шишки зеленуваті, поодинокі чи невеликими групами, двоквіткові, кінцеві на коротких гілочках або пазушні, вузько-яйцеподібні, червоні і м'ясисті в зрілості. Насіння зазвичай 2, темно-коричневе, блискуче, яйцеподібне, 4–5 × 2–3 мм, гладке. Це вітрозапильний вид.

Цвіте з квітня по липень, плодоносить з вересня по жовтень.

Поширення

Поширений у Європі (Албанія, Австрія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Чехія, Франція (у т. ч. Корсика), Греція (у т. ч. східноегейські острови), Угорщина, Італія (у т. ч. Сицилія), Чорногорія, Румунія, Росія (у т. ч. Алтай, Західний Сибір, Красноярськ), Сан-Марино, Сербія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швейцарія, Україна), Західній і Центральній Азії (Грузія, Іран, Казахстан, Сіньцзян, Туреччина (у т. ч. європейська), Туркменістан).

Зустрічається на висотах від рівня моря до 1400 метрів. Росте в широкому діапазоні посушливих середовищ існування, включаючи степові угруповання, піщані ділянки (дюни чи узбережжя), скелясті уступи, гравійні рівнини, схили. Виносить ділянки, де інших рослин практично немає.

В Україні поширена на приморських і степових схилах, на півдні лісостепу і в Криму.

Немедичне використання

Плоди їстівні й солодкі, але досить несмачні, ≈ 6 мм у діаметрі. Рослини можна використовувати для покриття ґрунту (допомагає стабілізувати дюни). Також рослина використовується як корм для овець і кіз. Ще можна використовувати для покриття ґрунту, розставляючи їх на відстані приблизно 60 см одна від одної; ця посухостійка рослина потребує добре дренованого суглинистого ґрунту та сонячного місця.

Лікарське застосування

Трава містить 1,7-3,2 % алкалоїдів. Головні компоненти є 1-ефедрин та псевдоефедрин.

Підвищує кров'яний тиск а також звужує дрібні судини. Стимулює скорочення серцевого м'яза.

Препарати ефедри двоколосої широко застосовуються у науковій та народній медицині при ядусі, сінній гарячці, , , екземі. Окрім того, їх використовують для підвищення кров'яного тиску, при вазомоторних ринітах, нарколепсії, міастенії. В очній практиці ефедрин (5 % розчин) застосовують для розширення зіниць. Усі частини рослини містять до 3 % ефедрину.

Охорона

Рідкісна лікарська рослина. Реліктовий вид. Внесена до , Харківської, Дніпропетровської, Донецької, Хмельницької, , Запорізької областей.

У Словаччині рослина охороняється законом s має статус CR у Червоній книзі, в Угорщині має статус NT.

Галерея

• Ботанічна ілюстрація.
• Пилкові шишки
• Насіннєві шишки
• Стиглі насіннєві шишки
• Ефедра на руїнах Херсонеса Таврійського (Крим, Україна, 2012)

Див. також

• Список дикорослих корисних рослин України

Примітки

1. Ephedra distachya // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — .
2. Bell, A.; Bachman, S. (2011). Ephedra distachya. The IUCN Red List of Threatened Species. Процитовано 07.12.2023. (англ.)
3. Ephedra distachya // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — .
4. Ephedra distachya. Flora of China. efloras.org. Процитовано 07.12.2023. (англ.)
5. Ladislav Hoskovec (2007). Ephedra distachya. botany.cz. Процитовано 07/12/2023. (англ.)
6. Ephedra distachya. Tela Botanica. Процитовано 07.12.2023. (фр.)
7. Ephedra distachya. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. 2016. Процитовано 07.12.2023.
8. Кархут, Василь Володимирович (1992). Жива Аптека. ISBN .
9. . www.giftpflanzen.com. Архів оригіналу за 5 січня 2010. Процитовано 15 лютого 2010.
10. . Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 10 серпня 2013.

Джерела

• Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
• Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник. — К., 1989;
• Смик Г. Корисні та рідкісні рослини України: Словник-довідник народних назв. — К., 1991.
• Г. Синиця. Ефедра двоколоса // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — .

Посилання

• Ефедра двоколоса // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 152. — .