Еміль Макрі (рум. Emil Macri; *9 жовтня 1927, Галац — *17 квітня 1991, Жилава) — румунський генерал.
Еміль Макрі | |
---|---|
рум. Emil Macri | |
Народження | 9 жовтня 1927 Галац, Румунія |
Смерть | 17 квітня 1991 (63 роки) Жилава |
Країна | Румунія |
Рід військ | |
Партія | Румунська комуністична партія |
Звання | генерал-майор |
Командування | II департамент Директората внутрішньої безпеки Секурітате |
Кар'єра в «Секурітате»
Закінчив середню школу. Генеральське звання Макрі отримав при правлінні Ніколае Чаушеску. Восени 1977 Макрі був одним з організаторів репресій проти учасників шахтарського страйку в (долині Жіу). Через десять років, в листопаді 1987 Макрі разом з генералом Константином Нуце керував придушенням робітничого повстання в Брашові.
Чаушеску призначив генерала Макрі керівником II департаменту економічної контррозвідки ключового Директорату внутрішньої безпеки Секурітате. На цій посаді Макрі отримав доступ до великих обсягів конфіденційної інформації фінансово-економічного характеру та компрометуючих матеріалів. Це ускладнило його відносини з (Еленою Чаушеску), стурбованою довірчими стосунками чоловіка з начальником економічної контррозвідки.
Арешт після революції
16 грудня 1989 генерал в складі групи керівників «Секурітате» був спрямований на придушення повстання в Тімішоара. У його функції входила організація стеження, виявлення протестного активу, прослуховування телефонних розмов, блокування магістралей, спостереження в лікарнях. Взяти ситуацію під контроль не вдалося. Повстання охопило практично всю країну і перекинулося в столицю. Режим Чаушеску впав протягом десяти днів.
6 січня 1990 Макрі був звільнений в запас у званні генерал-майора. Незабаром він був заарештований і звинувачений у співучасті в геноциді. У березні Макрі постав перед судом разом з 20 іншими членами «Секурітате». Підсудних звинувачували в убивствах тімішоарских маніфестантів і таємній кремації тіл загиблих. Макрі визнавав свою «моральну відповідальність» за виконання злочинних наказів Чаушеску, проте стверджував, що його дії в Тімішоара не були пов'язані з озброєним придушенням протестів, а обмежувалися забезпеченням «інформаційної безпеки» і перевіркою на причетність до подій іноземних держав.
Смерть в тюремному фургоні
Під час процесу Макрі утримувався у в'язниці Penitenciarul Bucureşti, розташованої в (комуні) Жилава. Він помер при не цілком зрозумілих обставин — за деякими даними, в фургоні під час перевезення в тюремну лікарню. Медичний висновок констатував смерть від серцевого нападу. На 17 квітня 1991 відносно Макрі ще не було винесено, справа припинена у зв'язку зі смертю обвинуваченого.
Раптова смерть Еміля Макрі іноді розглядається в контексті низки «дивних смертей» ряду генералів режиму Чаушеску.
Сім'я, бізнес і політика
Син генерала Макрі — Віктор Макрі — на момент революції мав звання капітана «Секурітате». Разом з батьком він був звільнений в запас. До відповідальності не притягувався. Віктор Макрі — відомий румунський бізнесмен.
Джерела
- Drama generalilor români, Alesandru Duţu şi Florica Dobre (1997). Editura Enciclopedică
- Drama generalilor români, Alesandru Duțu și Florica Dobre (1997). Editura Enciclopedică
- Arhiva Ministerului Apărării Naționale, fond Memorii bătrâni-generali, crt. 22.
- Arhiva Ministerului Apărării Naționale, fond 4, dosar nr. 213.
- Arhiva SRI, F.P. 102089
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет