Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Емеріко Амарі (італ. Emerico Amari; 10 травня 1810, Палермо, Сицилійське королівство — 20 вересня 1870, Палермо, Королівство Італія) — видатний італійський політик, економіст, статистик, публіцист, юрист, видавець і педагог XIX століття. Один з видних діячів ліберального політичного руху часів італійського Рісорджіменто.
| Емеріко Амарі | |
|---|---|
| італ. Emerico Amari | |
 | |
| Народився | 10 травня 1810[1] Палермо, Королівство Італія[1] |
| Помер | 21 лютого 1870[1] (59 років) Палермо, Королівство Італія[1] |
| Країна |  Королівство Італія |
| Діяльність | правник, статистик, економіст, політик |
| Науковий ступінь | лауреат[d][2] |
| Знання мов | італійська |
| Заклад | Університет Палермо |
| Посада | d[2] і d[2] |
| Партія | Рісорджименто |
| |
Життєпис
Народився в шляхетській родині. Батько — граф С. Адріано Маріано Сальваторе Амарі (італ. Conte di S. Adriano Mariano Salvatore Amari), депутат сицилійського парламенту 1812 року, а мати, Розалія Байарді, належала до родини маркізів С. Карло (італ. Rosalia Baiardi, Marchesi di S . Carlo).
Закінчивши коледж Коласанціо в Палермо, Амарі вступив до університету Палермо, де отримав юридичну та економічну освіту з акцентом на політекономію. Деякий час пропрацювавши юристом, став займатися наукою, зокрема філософією. З 1836 році регулярно публікував статті на юридичні та економічні теми в ліберальному журналі Giornale de Statistica. З 1841 і до 1848року Емеріко Амарі викладав кримінальне право в Палермському університеті, де написав «Трактат про теорію прогресу» і в грудні 1842 року привернув увагу поліції Бурбонів своєю лекцією про смертну кару.
У 1842 році Амарі отримав призначення на посаду директора в'язниці міста Палермо, проте за участь в республіканських рухах 1847 і 1848 років був заарештований сам.
Під час Палермської революції був обраний до парламенту, де зайняв посаду віце-президента. Брав участь в розробці нової сицилійської конституції, був посланий революційним урядом в якості посла разом з патріотами Джузеппе Ла Фаріна і Франческо Феррара в Турин, щоб запропонувати корону Сицилії герцогу Генуї. Коли в 1849 році війська Бурбонів знову окупували Палермо і відновили монархію, Емеріко Амарі переїхав спочатку на Мальту, а потім в Геную (Сардинське королівство), де прожив 12 років.
Під час вигнання Амарі вів тривалу переписку зі своїм другом, також вигнанцем Франческо Ферраро і співпрацював з діловими газетами. До цього періоду відноситься його найбільш значуща робота — «Critica di una scienza delle legislazioni comparate» (Генуя, 1857). У 1859 році став викладачем філософії історії в Інституті вищих досліджень у Флоренції (італ. L'Istituto di studi superiore di Firenze).
У 1860 році, після успішної сицилійської кампанії Гарібальді, повернувся в Палермо, отримавши завдання від тимчасового уряду знайти рішення, які допомогли б інтегрувати Сицилію у об'єднану Італію, але незабаром пішов у відставку, зрозумівши, що Турин, натхнений жорстким централізмом, звів усі перемоги Гарібальді до простої анексії династією Савойї. Тому він відмовився від запропонованих йому державних посад, в тому числі від пропозиції сенатора і міністра народної освіти Мікеле Амарі очолити кафедру права і порівняльного законодавства в Університеті Палермо.
У 1861 році Емеріко Амарі був обраний депутатом першого парламенту Королівства Італії. Рік по тому, через смертельну хворобу сина Енріко, намагався піти у відставку, але подане ним прохання було відхилено. У 1867 році був знову обраний до італійського парламенту, але вже через рік остаточно пішов з парламентського життя. Замість цього, з 1868 року він був обраний до муніципальної ради Палермо, членом якого залишався до своєї смерті, яка сталася через невідому хворобу 20 вересня 1870 року в той же день, коли італійські війська увійшли в Рим, тим самим завершивши процес Рісорджіменто.
Після смерті Амарі в рідному місті йому була споруджена статуя, а одна з центральних вулиць Палермо була названа на його честь.
Примітки
- Aquarone A. Dizionario Biografico degli Italiani — 1960. — Vol. 2.
- storia.camera.it
Джерела
- Alberto Aquarone, «AMARI, Emerico [Архівовано 2 жовтня 2019 у Wayback Machine.]», in Dizionario Biografico degli Italiani, Volume 2, Roma, Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 1960.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Emeriko Amari ital Emerico Amari 10 travnya 1810 Palermo Sicilijske korolivstvo 20 veresnya 1870 Palermo Korolivstvo Italiya vidatnij italijskij politik ekonomist statistik publicist yurist vidavec i pedagog XIX stolittya Odin z vidnih diyachiv liberalnogo politichnogo ruhu chasiv italijskogo Risordzhimento Emeriko Amariital Emerico AmariNarodivsya10 travnya 1810 1810 05 10 1 Palermo Korolivstvo Italiya 1 Pomer21 lyutogo 1870 1870 02 21 1 59 rokiv Palermo Korolivstvo Italiya 1 Krayina Korolivstvo ItaliyaDiyalnistpravnik statistik ekonomist politikNaukovij stupinlaureat d 2 Znannya movitalijskaZakladUniversitet PalermoPosadachlen Palati deputativ Korolivstva Italiyad 2 i chlen Palati deputativ Korolivstva Italiyad 2 PartiyaRisordzhimento Mediafajli u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Amari Zhittyepisred Narodivsya v shlyahetskij rodini Batko graf S Adriano Mariano Salvatore Amari ital Conte di S Adriano Mariano Salvatore Amari deputat sicilijskogo parlamentu 1812 roku a mati Rozaliya Bajardi nalezhala do rodini markiziv S Karlo ital Rosalia Baiardi Marchesi di S Carlo Zakinchivshi koledzh Kolasancio v Palermo Amari vstupiv do universitetu Palermo de otrimav yuridichnu ta ekonomichnu osvitu z akcentom na politekonomiyu Deyakij chas propracyuvavshi yuristom stav zajmatisya naukoyu zokrema filosofiyeyu Z 1836 roci regulyarno publikuvav statti na yuridichni ta ekonomichni temi v liberalnomu zhurnali Giornale de Statistica Z 1841 i do 1848roku Emeriko Amari vikladav kriminalne pravo v Palermskomu universiteti de napisav Traktat pro teoriyu progresu i v grudni 1842 roku privernuv uvagu policiyi Burboniv svoyeyu lekciyeyu pro smertnu karu U 1842 roci Amari otrimav priznachennya na posadu direktora v yaznici mista Palermo prote za uchast v respublikanskih ruhah 1847 i 1848 rokiv buv zaareshtovanij sam nbsp Podiyi v Palermo 1848 Pid chas Palermskoyi revolyuciyi buv obranij do parlamentu de zajnyav posadu vice prezidenta Brav uchast v rozrobci novoyi sicilijskoyi konstituciyi buv poslanij revolyucijnim uryadom v yakosti posla razom z patriotami Dzhuzeppe La Farina i Franchesko Ferrara v Turin shob zaproponuvati koronu Siciliyi gercogu Genuyi Koli v 1849 roci vijska Burboniv znovu okupuvali Palermo i vidnovili monarhiyu Emeriko Amari pereyihav spochatku na Maltu a potim v Genuyu Sardinske korolivstvo de prozhiv 12 rokiv Pid chas vignannya Amari viv trivalu perepisku zi svoyim drugom takozh vignancem Franchesko Ferraro i spivpracyuvav z dilovimi gazetami Do cogo periodu vidnositsya jogo najbilsh znachusha robota Critica di una scienza delle legislazioni comparate Genuya 1857 U 1859 roci stav vikladachem filosofiyi istoriyi v Instituti vishih doslidzhen u Florenciyi ital L Istituto di studi superiore di Firenze U 1860 roci pislya uspishnoyi sicilijskoyi kampaniyi Garibaldi povernuvsya v Palermo otrimavshi zavdannya vid timchasovogo uryadu znajti rishennya yaki dopomogli b integruvati Siciliyu u ob yednanu Italiyu ale nezabarom pishov u vidstavku zrozumivshi sho Turin nathnenij zhorstkim centralizmom zviv usi peremogi Garibaldi do prostoyi aneksiyi dinastiyeyu Savojyi Tomu vin vidmovivsya vid zaproponovanih jomu derzhavnih posad v tomu chisli vid propoziciyi senatora i ministra narodnoyi osviti Mikele Amari ocholiti kafedru prava i porivnyalnogo zakonodavstva v Universiteti Palermo U 1861 roci Emeriko Amari buv obranij deputatom pershogo parlamentu Korolivstva Italiyi Rik po tomu cherez smertelnu hvorobu sina Enriko namagavsya piti u vidstavku ale podane nim prohannya bulo vidhileno U 1867 roci buv znovu obranij do italijskogo parlamentu ale vzhe cherez rik ostatochno pishov z parlamentskogo zhittya Zamist cogo z 1868 roku vin buv obranij do municipalnoyi radi Palermo chlenom yakogo zalishavsya do svoyeyi smerti yaka stalasya cherez nevidomu hvorobu 20 veresnya 1870 roku v toj zhe den koli italijski vijska uvijshli v Rim tim samim zavershivshi proces Risordzhimento Pislya smerti Amari v ridnomu misti jomu bula sporudzhena statuya a odna z centralnih vulic Palermo bula nazvana na jogo chest Primitkired a b v g d Aquarone A Dizionario Biografico degli Italiani 1960 Vol 2 d Track Q1128537 a b v storia camera it d Track Q28025846Dzherelared Alberto Aquarone AMARI Emerico Arhivovano 2 zhovtnya 2019 u Wayback Machine in Dizionario Biografico degli Italiani Volume 2 Roma Istituto dell Enciclopedia Italiana 1960 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Emeriko Amari amp oldid 41458300