Едуардо Гонсалес Валіньйо

Едуардо Гонсалес Валіньйо (ісп. Eduardo González Valiño, нар. 14 квітня 1911, Кастехон, Іспанія — пом. 21 жовтня 1979, Ла-Корунья) — іспанський футболіст, нападник. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. У футбольних колах більше відомий як Чачо.

Чачо
Чачо
Особисті дані
Повне ім'я	Едуардо Гонсалес Валіньйо
Народження	14 квітня 1911(1911-04-14)
	Кастехон, Іспанія
Смерть	21 жовтня 1979(1979-10-21) (68 років)
	Ла-Корунья
Громадянство	Іспанія
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1927–1934 «Депортіво»  ? (?) 1934–1936 «Атлетіко» (Мадрид) 39 (13) 1936–1946 «Депортіво» 28 (6)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1933–1934 Іспанія 3 (7)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1941–1943 «Депортіво» 1951–1952 «Депортіво»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Учасник чемпіонату світу 1934 року. Має один з найкращих показників у збірній Іспанії за середньою результативністю — 2,33 гола за матч.

Спортивна кар'єра

1927 року дебютував за команду «Депортіво», яка з моменту заснування професіональної ліги виступала в другому дивізіоні.

Свій найкращий матч провів 21 травня 1933 року, дебютний у складі національної збірної. Гравець з Сегунди вже на дев'ятій хвилині оформив хет-трик у ворота болгарської команди, а в підсумку — іспанці здобули найбільшу перемогу в своїй історії — 13:0. До фінального свистка Чачо забив ще три голи. У складі піренейської команди також відзначилися Хуліо Елісегі (тричі), Луїс Регейро (двічі) і Крісант Боск.

У тому матчі за переможців грали: воротар — Рікардо Самора; захисники — Сіріако Еррасті, Хасінто Кінкосес (усі — «Мадрид»); півзахисники — Леонардо Сілауррен («Атлетік»), Франсіско Гамборена («Уніон»), Мартін Маркулета («Доностія»); нападники — Хосе Прат («Еспаньйол»), Луїс Регейро («Мадрид»), Хуліо Елісегі («Уніон»), Чачо («Депортіво»), Крісант Боск («Еспаньйол»).

У березні наступного року вдруге зіграв за головну команду країни, у відбірковому матчі чемпіонату світу з португальцями. Вже на третій хвилині Едуардо Гонсалес Валіньйо відкрив рахунок. До фінального свистка іспанці домінували на полі і забили ще вісім голів (Ісідро Лангара — 5, Луїс Регейро — 2, Марті Вентольра — 1). Сім забитих м'ячів у двох матчах дали змогу потрапити до заявки на світову першість в Італії.

Другий чемпіонат світу проходив за кубковою схемою. На першому етапі іспанці впевнено перемогли збірну Бразилії, а в чвертьфіналі поступилися господарям змагань (1:1, 0:1). Едуардо Гонсалес Валіньйо грав в останньому матчі.

Після «мундіаля» перейшов до столичного «Атлетіко». За два сезони у Прімері провів 39 ігор (13 голів).

1936 року в Іспанії почалася громадянська війна. Чачо повернувся до Галісії, за клуб з Ла-Коруньї виступав до 1946 року. Два сезони був граючим тренером. В турнірі 1940/41 «Депортіво» здобуло путівку до елітної іспанської ліги. В Прімері провів 28 ігор, 6 забитих м'ячів.

В сезоні 1951/52 був головним тренером команди з Ла-Коруньї.

Статистика

Статистика виступів у Прімері:

Сезон	Команда	Чемпіонат
		Л	І	Г
1934/35	«Атлетіко»	Д-1	21	6
1935/36	«Атлетіко»	Д-1	18	7
1941/42	«Депортіво»	Д-1	11	2
1942/43	«Депортіво»	Д-1	9	2
1943/44	«Депортіво»	Д-1	8	2
Усього за кар'єру			67	19

Посилання

• Едуардо Гонсалес Валіньйо на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• (анг.) . EU-Football.info. Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 31 серпня 2016.
• (ісп.) . BDFutbol.com. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 31 серпня 2016.