Едуард Рошманн

Едуард Рошманн (нім. Eduard Roschmann; 25 листопада 1908, Ґрац, Австро-Угорщина — 10 серпня 1977, Асунсьйон, Парагвай) — австрійський нацист, гауптштурмфюрер СС.

Едуард Рошманн
нім. Eduard Roschmann
Народився	25 листопада 1908(1908-11-25) Грац, Австро-Угорщина^[1]
Помер	8 серпня 1977(1977-08-08) (68 років) Асунсьйон, Парагвай
Країна	Австрія  Третій Райх Аргентина
Діяльність	адвокат, наглядач концентраційного табору
Заклад	Гестапо
Учасник	Друга світова війна
Членство	СС
Роки активності	з 1938
Військове звання	гауптштурмфюрер
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди	Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Едуард Рошманн народився в родині управителя пивоварнею. Здобув освіту в Ґраці і деякий час працював адвокатом. В 1927-34 роках Рошманн був членом австрофашистської організації «Вітчизняний фронт», після аншлюсу Австрії вступив у НСДАП. У 1939 році вступив в СС. У січні 1941 року він почав роботу в поліції безпеки, зокрема, в РСХА.

З січня 1943 року — комендант Ризького гетто. З серпня 1943 року призначений від поліції безпеки в філію «Стрічка» концтабору Рига-Кайзервальд, комендантом якого був (Фріц Шервіц). Через відносно ліберальне ставлення до євреїв, Шервіц вважався ненадійним. Після ліквідації Ризького гетто з 2 листопада і особливо після від'їзду Шервіца у відрядження до Франції в грудні 1943 року Рошман активно почав керувати табором і встановив більш жорсткий режим в «Стрічці».

У жовтні 1944 року, з огляду на наближення лінії фронту до концтабору, його керівництво евакуювалося морем в Данциг. Пізніше він, поряд з іншими членами СС, втік в південну Німеччину, до австрійського кордону, після чого змінив уніформу СС на уніформу вермахту і сховався у старих друзів в Ґраці. Тут він перебував до середини 1945 року, після чого був узятий в полон союзними військами.

У 1947 році Рошманн був випущений на свободу як військовополонений. Його помилкою став візит до дружини в Ґраці, під час якого він був упізнаний колишніми в'язнями табору Рига-Кайзервальд і незабаром заарештований британською військовою поліцією. Однак, під час передачі в військовий табір Дахау йому вдалося втекти через Австрію на територію Італії. В 1948 році отримав новий паспорт на ім'я Федеріко Вегенера за допомогою Червоного Хреста. Під цим ім'ям він успішно емігрував до Аргентини через Геную.

В Аргентині Рошманн налагодив бізнес, пов'язаний з видобутком і торгівлею деревиною. Тут він, не розлучаючись з першою дружиною, вдруге одружився. У 1968 році отримав аргентинське громадянство.

У липні 1977 року на прохання Гамбурзького суду аргентинська влада видала ордер на арешт Рошманна. Йому вдалося втекти в Парагвай, де він помер 10 серпня в Асунсьйоні.

Нагороди

• Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному

Література

• Andrej Angrick, Peter Klein. The 'Final Solution' in Riga: Exploitation and Annihilation, 1941—1944. — Berghahn Books, 2009. — 530 p. — (Studies on War and Genocide). — ISBN 9780857456014.
• Ernst Klee. Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. S. Fischer, Frankfurt 2003, ISBN 3-10-039309-0.
• Heinz Schneppen. Ghettokommandant in Riga. Eduard Roschmann: Fakten und Fiktionen. Berlin, Metropol Verlag, 2009, 343 S., ISBN 978-3-938690-93-2
• Daniel Stahl. Nazi-Jagd. Südamerikas Diktaturen und die Ahndung von NS-Verbrechen. Wallstein, Göttingen 2013

Посилання

• (англ.)
• Scheffler, Wolfgang, «Zur Geschichte der Deportation jüdischer Bürger nach Riga 1941/1942», Volksbund Deutsche Kriegsgräberfürsorge e.V. — 23.05.2000 [ 26 травня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
• Нагороди Рошманна.

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #138316732 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578