Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Едуар Бар фр Édouard Bard нар 1 вересня 1962 19620901 р французький кліматолог професор клімату та еволюції океану в Кол

Едуар Бар

Едуар Бар

Едуар Бар (фр. Édouard Bard; нар. 1 вересня 1962(19620901) р.) — французький кліматолог, професор клімату та еволюції океану в Коледжі Франції та член Французької академії наук.

Едуар Бар
image
Народився1 вересня 1962(1962-09-01)[1][2] (61 рік)
Женева, Швейцарія
Країнаimage Франція[4]
Діяльністькліматолог, викладач університету
Alma materd
Науковий керівникd[5]
Знання мовфранцузька[6]
ЗакладКолеж де Франс[7], d і d
ЧленствоФранцузька академія наук, Національна академія наук США, Європейська академія[8] і d
Нагороди
Сайтcollege-de-france.fr/site/edouard-bard/biographie.htm

Біографія

Після вивчення геологічної інженерії (ENSG) в Нансі Едуард Бар розпочав дослідження в комісаріаті атомної енергетики Франції (CEA) в Жиф-сюр-Іветт (докторська дисертація в 1987 р.) і продовжив в Обсерваторії Землі Ламонта-Доерті Колумбійського університету у Нью-Йорку як докторант у 1988 р. та як доцент у 1989 р. Повернувшись до Франції, він спочатку приєднався до СЕА як дослідник, а потім почав викладати як професор в Університеті Екс-Марселя в 1991 році та в Коледжі Франції в 2001 році. В даний час він є заступником директора Європейського центру з досліджень та освіти в галузі екологічних геологічних наук (CEREGE) в Arbois Technopole в Екс-ан-Провансі та координує проект EQUIPEX ASTER-CEREGE .

Едуард Бар є автором понад 200 статей у рецензованій науковій літературі, а також близько тридцяти популярних статей (деякі доступні для завантаження ) та книг, призначених для широкої громадськості, зокрема L'Homme et le climat, Découvertes Gallimard, 2005 та автор твору L'Homme face au climat, Odile Jacob, 2006 та L'Océan, le climat et nous: un équilibre fragile?, Le Pommier & Universcience, 2011.

У 2011 та 2012 рр. був науковим куратором виставки «L'océan, le climat et nous» у Cité des science et de l'industrie de la Villette у Парижі.

З 2004 р. Едуар Бар організовував численні симпозіуми та симпозіуми у Коледжі Франції з питань клімату та змін океану, деякі з яких широко відкриті для широкої громадськості та політиків, наприклад, «L'Homme face au climat» у 2004 р. «Закриття четвертого міжнародного полярного року» у 2009 році у партнерстві з Сенатом, «Арктика: основні наукові виклики» у 2012 р. у партнерстві з Арктичним семінаром, «Клімат, енергетика та суспільство: Коллеж Франції та COP21» у 2015 р. за участю президента республіки Франсуа Олланда.

У 2007 році він був віце-президентом групи 1 «Grenelle de l'Environnement» з питань боротьби зі зміною клімату та управління брав участь у французьких урядових делегаціях в Ілуліссаті в Гренландії та на Балі в Індонезії для ООН Конференція щодо зміни клімату (COP13). У 2009 році він був членом Commission du Grand Emprunt national (Programme des investissements d'avenir) під головуванням Ален Жюппе і Мішель Рокара, колишні прем'єр - міністри. З 2010 по 2013 рік він був членом Наукової ради OPECST.

Наукові внески

Наукова робота Едуарда Бара знаходиться на стику кліматології, океанографії та геології. Його головна мета - зрозуміти природне функціонування системи океан-атмосфера-кріосфера-біосфера в часових масштабах, що варіюються від кількох століть до декількох мільйонів років. Краще документування цих змін, їх точне датування, розуміння їх механізмів та їх моделювання є важливими завданнями проектів прогнозування майбутніх змін клімату.

Для своїх досліджень Едуард Бар використовує методи аналітичної хімії для визначення величини та хронології змін клімату. Нові кількісні методи дозволили йому відновити минуле середовище з різних архівів, таких як морські та озерні відкладення, корали, сталагміти та полярний лід. Вивчає ті самі кліматичні явища, такі як зледеніння, використовуючи додаткові та часто інноваційні геохімічні методи. Для вивчення клімату минулого він використовує «машини часу» - складні мас-спектрометри для вимірювання радіоактивних ізотопів та датування кліматичних змін, записаних в геологічних архівах. Ще однією особливістю його досліджень є взаємна передача між дослідженнями минулого та недавнього періодів, а також сучасним середовищем. Оскільки варіації в кліматичній системі включають механізми з дуже різними константами часу, дійсно важливо мати довгострокову перспективу, щоб мати можливість розрізнити наслідки кліматичних впливів відповідно до їх геологічного, астрономічного та антропогенного походження.

Основні наукові праці Едуарда Бара стосуються таких тем: дифузія міченого радіовуглецем діоксиду вуглецю в океані (перші вимірювання в прискорювальній мас-спектрометрії, варіації температури поверхневого океану з використанням органічних, ізотопних та елементарних геохімічних показників, датування викопних коралів методом мас-спектрометрії урану та торію для реконструкції змін рівня моря та вивчення історії крижаних шапок, інноваційне використання радіовуглецю як індикатора обміну СО 2 на межі розділу океан-атмосфера, калібрування методу радіовуглецевого датування та використання інших космогенних нуклідів, таких як берилій 10 для реконструкції сонячної активності в минулому, а також варіацій геомагнітного поля та глобального вуглецевого кругообігу.

Більш детальний опис досліджень Едуарда Бара доступний на вебсайті GEOMAR Kiel (Центр досліджень океану імені Гельмгольца), опублікованому в рамках нагородження Фонду Петерсена за найкращі результати у 2013 році.

Головні нагороди та відзнаки

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. Babelio — 2007.
    d:Track:Q2877812
  3. Who's Who in France 2011 — 2011. — Vol. 42. — P. 182. — 2271 с.
    d:Track:Q112031827
  4. Bibliothèque nationale de France Record #123082500 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
    d:Track:Q90d:Track:Q193563d:Track:Q15222191
  5. http://www.theses.fr/1987PA112383
  6. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  7. https://www.radiofrance.fr/personnes/edouard-bard
  8. https://www.ae-info.org/ae/User/Bard_Edouard
  9. . Архів оригіналу за 17 червня 2021. Процитовано 15 червня 2021.
  10. CEREGE [ 20 квітня 2017 у Wayback Machine.].
  11. . Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 15 червня 2021.
  12. AixMICADAS [ 16 червня 2021 у Wayback Machine.].
  13. . Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 15 червня 2021.
  14. . Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 15 червня 2021.
  15. . Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 15 червня 2021.
  16. . Архів оригіналу за 23 грудня 2016. Процитовано 15 червня 2021.
  17. Vidéos « Clôture de la quatrième année polaire internationale » [ 21 червня 2021 у Wayback Machine.]
  18. . Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 15 червня 2021.
  19. . Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 15 червня 2021.
  20. Rapport du groupe 1 du Grenelle de l’Environnement (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2014. Процитовано 8 жовтня 2014.
  21. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 травня 2021. Процитовано 15 червня 2021.
  22. Bard E, Rostek F, Sonzogni C. Interhemispheric synchrony of the last deglaciation inferred from alkenone palaeothermometry. Nature 385, 707-710 (1997).
  23. Bard E, Arnold M, Maurice P, Duplessy JC. Bomb radiocarbon in the ocean by means of accelerator mass spectrometry: technical aspect. Nuclear Instruments and Methods B 29, 297-301 (1987).
  24. Bard E, Arnold M, Östlund HG, Maurice P, Monfray P, Duplessy JC. Penetration of bomb radiocarbon in the tropical Indian ocean by means of accelerator mass spectrometry. Earth and Planetary Science Letters 87, 379-389 (1988).
  25. Bard E, Arnold M, Maurice P, Duprat J, Moyes J, Duplessy JC. Retreat velocity of the North-Atlantic polar front during the last deglaciation determined by 14C accelerator mass spectrometry. Nature 328, 791-794 (1987).
  26. Rostek F, Ruhland G, Bassinot F, Müller PJ, Labeyrie L, Lancelot Y, Bard E. Reconstructing sea surface temperature and salinity using d18O and alkenone records. Nature 364, 319-321 (1993).
  27. Bard E, Rostek F, Turon J-L, Gendreau S. Hydrological impact of Heinrich events in the subtropical northeast Atlantic. Science 289, 1321-1324 + 2 p. suppl. (2000).
  28. Bard E. Climate shock: Abrupt changes over millennial time scales. Physics Today 55 (12), 32-38, (2002).
  29. Leduc G, Vidal L, Tachikawa K, Rostek F, Sonzogni C, Beaufort L, Bard E. Moisture transport across Central America as a positive feedback on abrupt climatic changes. Nature 445, 908-911 + 25 p. suppl. (2007).
  30. Bard E, Rickaby R. Migration of the Subtropical Front as a modulator of glacial climate. Nature 406, 380-383 + 10 p. suppl. (2009).
  31. Bard E, Hamelin B, Fairbanks RG. U/Th ages obtained by mass spectrometry in corals from Barbados. Sea level during the past 130,000 years. Nature 346, 456-458 (1990)
  32. Bard E, Hamelin B, Arnold M, Montaggioni L, Cabioch G, Faure G, Rougerie F. Deglacial sea level record from Tahiti corals and the timing of meltwater discharge. Nature 382, 241-244+ 2 p. suppl. (1996).
  33. Lambeck K, Bard E. Sea-level change along the French Mediterranean coast since the time of the Last Glacial Maximum. Earth and Planetary Science Letters 175, 202-222 (2000).
  34. Mix AC, Bard E, Schneider RR. Environmental Processes of the Ice age: Land, Oceans, Glaciers (EPILOG). Quaternary Science Reviews 20, 627-657, (2001).
  35. Bard E, Antonioli F, Silenzi S. Sea-level during the penultimate interglacial period based on a submerged stalagmite from Argentarola Cave (Italy). Earth and Planetary Science Letters 196, 135-146 (2002).
  36. Ménot G, Bard E, Rostek F, Weijers JWH, Hopmans EC, Schouten S, Sinninghe Damsté JS. Early reactivation of European rivers during the last deglaciation. Science 313, 1623-1625 + 6 p. suppl. (2006).
  37. Bard E, Hamelin B, Delanghe-Sabatier D. Deglacial melt water pulse 1B and Younger Dryas sea-levels revisited with new onshore boreholes at Tahiti. Science 327, 1235-1237 + 15 p. suppl. (2010).
  38. Deschamps P, Durand N, Bard E, Hamelin B, Camoin G, Thomas AL, Henderson GM, Okuno J, Yokoyama Y. Ice sheet collapse and sea-level rise at the Bølling warming 14,600 yr ago. Nature 483, 559-564, + 35 p. suppl. (2012).
  39. Soulet G, Ménot G, Bayon G, Rostek F, Ponzevera, Toucanne S, Lericolais G, Bard E. Abrupt drainage cycles of the Fennoscandian Ice sheet. Proceedings of the National Academy of Sciences 110 (17), 6682-6687, + 4 p. suppl. & 4 Tables (2013).
  40. Bard E. Correction of accelerator mass spectrometry 14C ages measured in planktonic foraminifera: Paleoceanographic implications. Paleoceanography 3, 635-645 (1988).
  41. Bard E, Arnold M, Mangerud M, Paterne M, Labeyrie L, Duprat J, Mélières MA, Sonstegaard E, Duplessy JC. The North Atlantic atmosphere-sea surface 14C gradient during the Younger Dryas climatic event. Earth and Planetary Science Letters 126, 275-287 (1994).
  42. Bard E, Hamelin B, Fairbanks RG, Zindler A. Calibration of the 14C timescale over the past 30,000 years using mass spectrometric U-Th ages from Barbados corals. Nature 345, 405-410 (1990).
  43. Bard E. Geochemical and geophysical implications of the radiocarbon calibration. Geochimica et Cosmochimica Acta 62, 2025-2038 (1998).
  44. Reimer PJ, Bard E, et al. IntCal13 and Marine13 radiocarbon age calibration curves 0-50,000 years Cal BP. Radiocarbon 55 (4): 1869-1887, (2013).
  45. Bard E, Raisbeck G, Yiou F, Jouzel J Solar modulation of cosmogenic nuclide production over the last millennium: comparison between 14C and 10Be records. Earth and Planetary Science Letters 150, 453-462 (1997).
  46. Bard E, Raisbeck G, Yiou F, Jouzel J Solar irradiance during the last 1200 yr based on cosmogenic nuclides. Tellus B 52, 985-992 (2000).
  47. Bard E, Frank M. Climate change and solar variability: what's new under the Sun. Earth and Planetary Science Letters 248, 1-14 (2006).
  48. Delaygue G, Bard E. An Antarctic view of beryllium-10 and solar activity for the past millennium. Climate Dynamics 36, 2201-2218 (2011).
  49. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 січня 2022. Процитовано 15 червня 2021.
  50. . Архів оригіналу за 24 червня 2021.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Eduar Bar fr Edouard Bard nar 1 veresnya 1962 19620901 r francuzkij klimatolog profesor klimatu ta evolyuciyi okeanu v Koledzhi Franciyi ta chlen Francuzkoyi akademiyi nauk Eduar BarNarodivsya1 veresnya 1962 1962 09 01 1 2 61 rik Zheneva ShvejcariyaKrayina Franciya 4 Diyalnistklimatolog vikladach universitetuAlma materdNaukovij kerivnikd 5 Znannya movfrancuzka 6 ZakladKolezh de Frans 7 d i dChlenstvoFrancuzka akademiya nauk Nacionalna akademiya nauk SShA Yevropejska akademiya 8 i dNagorodibronzova medal Nacionalnogo centru naukovih doslidzhen 1991 d 2005 d 1997 Sajtcollege de france fr site edouard bard biographie htm Mediafajli u VikishovishiBiografiyaPislya vivchennya geologichnoyi inzheneriyi ENSG v Nansi Eduard Bar rozpochav doslidzhennya v komisariati atomnoyi energetiki Franciyi CEA v Zhif syur Ivett doktorska disertaciya v 1987 r i prodovzhiv v Observatoriyi Zemli Lamonta Doerti Kolumbijskogo universitetu u Nyu Jorku yak doktorant u 1988 r ta yak docent u 1989 r Povernuvshis do Franciyi vin spochatku priyednavsya do SEA yak doslidnik a potim pochav vikladati yak profesor v Universiteti Eks Marselya v 1991 roci ta v Koledzhi Franciyi v 2001 roci V danij chas vin ye zastupnikom direktora Yevropejskogo centru z doslidzhen ta osviti v galuzi ekologichnih geologichnih nauk CEREGE v Arbois Technopole v Eks an Provansi ta koordinuye proekt EQUIPEX ASTER CEREGE Eduard Bar ye avtorom ponad 200 statej u recenzovanij naukovij literaturi a takozh blizko tridcyati populyarnih statej deyaki dostupni dlya zavantazhennya ta knig priznachenih dlya shirokoyi gromadskosti zokrema L Homme et le climat Decouvertes Gallimard 2005 ta avtor tvoru L Homme face au climat Odile Jacob 2006 ta L Ocean le climat et nous un equilibre fragile Le Pommier amp Universcience 2011 U 2011 ta 2012 rr buv naukovim kuratorom vistavki L ocean le climat et nous u Cite des science et de l industrie de la Villette u Parizhi Z 2004 r Eduar Bar organizovuvav chislenni simpoziumi ta simpoziumi u Koledzhi Franciyi z pitan klimatu ta zmin okeanu deyaki z yakih shiroko vidkriti dlya shirokoyi gromadskosti ta politikiv napriklad L Homme face au climat u 2004 r Zakrittya chetvertogo mizhnarodnogo polyarnogo roku u 2009 roci u partnerstvi z Senatom Arktika osnovni naukovi vikliki u 2012 r u partnerstvi z Arktichnim seminarom Klimat energetika ta suspilstvo Kollezh Franciyi ta COP21 u 2015 r za uchastyu prezidenta respubliki Fransua Ollanda U 2007 roci vin buv vice prezidentom grupi 1 Grenelle de l Environnement z pitan borotbi zi zminoyu klimatu ta upravlinnya brav uchast u francuzkih uryadovih delegaciyah v Ilulissati v Grenlandiyi ta na Bali v Indoneziyi dlya OON Konferenciya shodo zmini klimatu COP13 U 2009 roci vin buv chlenom Commission du Grand Emprunt national Programme des investissements d avenir pid golovuvannyam Alen Zhyuppe i Mishel Rokara kolishni prem yer ministri Z 2010 po 2013 rik vin buv chlenom Naukovoyi radi OPECST Naukovi vneskiNaukova robota Eduarda Bara znahoditsya na stiku klimatologiyi okeanografiyi ta geologiyi Jogo golovna meta zrozumiti prirodne funkcionuvannya sistemi okean atmosfera kriosfera biosfera v chasovih masshtabah sho variyuyutsya vid kilkoh stolit do dekilkoh miljoniv rokiv Krashe dokumentuvannya cih zmin yih tochne datuvannya rozuminnya yih mehanizmiv ta yih modelyuvannya ye vazhlivimi zavdannyami proektiv prognozuvannya majbutnih zmin klimatu Dlya svoyih doslidzhen Eduard Bar vikoristovuye metodi analitichnoyi himiyi dlya viznachennya velichini ta hronologiyi zmin klimatu Novi kilkisni metodi dozvolili jomu vidnoviti minule seredovishe z riznih arhiviv takih yak morski ta ozerni vidkladennya korali stalagmiti ta polyarnij lid Vivchaye ti sami klimatichni yavisha taki yak zledeninnya vikoristovuyuchi dodatkovi ta chasto innovacijni geohimichni metodi Dlya vivchennya klimatu minulogo vin vikoristovuye mashini chasu skladni mas spektrometri dlya vimiryuvannya radioaktivnih izotopiv ta datuvannya klimatichnih zmin zapisanih v geologichnih arhivah She odniyeyu osoblivistyu jogo doslidzhen ye vzayemna peredacha mizh doslidzhennyami minulogo ta nedavnogo periodiv a takozh suchasnim seredovishem Oskilki variaciyi v klimatichnij sistemi vklyuchayut mehanizmi z duzhe riznimi konstantami chasu dijsno vazhlivo mati dovgostrokovu perspektivu shob mati mozhlivist rozrizniti naslidki klimatichnih vpliviv vidpovidno do yih geologichnogo astronomichnogo ta antropogennogo pohodzhennya Osnovni naukovi praci Eduarda Bara stosuyutsya takih tem difuziya michenogo radiovuglecem dioksidu vuglecyu v okeani pershi vimiryuvannya v priskoryuvalnij mas spektrometriyi variaciyi temperaturi poverhnevogo okeanu z vikoristannyam organichnih izotopnih ta elementarnih geohimichnih pokaznikiv datuvannya vikopnih koraliv metodom mas spektrometriyi uranu ta toriyu dlya rekonstrukciyi zmin rivnya morya ta vivchennya istoriyi krizhanih shapok innovacijne vikoristannya radiovuglecyu yak indikatora obminu SO 2 na mezhi rozdilu okean atmosfera kalibruvannya metodu radiovuglecevogo datuvannya ta vikoristannya inshih kosmogennih nuklidiv takih yak berilij 10 dlya rekonstrukciyi sonyachnoyi aktivnosti v minulomu a takozh variacij geomagnitnogo polya ta globalnogo vuglecevogo krugoobigu Bilsh detalnij opis doslidzhen Eduarda Bara dostupnij na vebsajti GEOMAR Kiel Centr doslidzhen okeanu imeni Gelmgolca opublikovanomu v ramkah nagorodzhennya Fondu Petersena za najkrashi rezultati u 2013 roci Golovni nagorodi ta vidznaki1991 Bronzova medal Nacionalnogo centru naukovih doslidzhen za jogo doslidzhennya 1993 Vidatnij priz molodogo vchenogo vid Yevropejskogo Soyuzu geonauk 1994 molodshij chlen Institutu universitetu Franciyi IUF 1997 Medal Donat Geologichnogo tovaristva Ameriki GSA ta chlen GSA 1997 Premiya imeni Pola Gasta Geohimichne tovaristvo chitannya 1997 medal Machelvena Amerikanskogo geofizichnogo soyuzu AGU ta chlen AGU 2005 nagoroda A G Hantsmena za doskonalist u galuzi morskih nauk Kanada 2005 Premiya Zhorzha Lemetra za geofiziku ta astronomiyu Belgiya 2006 Lekciya premiyi Sverdrupa rozdil Nauki pro okean AGU 2006 Gran pri Zherara Mezhi Francuzkoyi akademiyi nauk ta CNRS 2007 Shevalye v Nacionalnomu orderi Legiona d Onner 2009 obranij chlenom Academia Europaea 2010 obranij chlenom Francuzkoyi akademiyi nauk Institut Franciyi 2011 obranij inozemnim chlenom Korolivskoyi belgijskoyi akademiyi Naukovij viddil 2012 Reding Avstralijskogo nacionalnogo universitetu imeni Jeger Hejlza Kanberra 2013 medal Vegenera Yevropejskogo soyuzu geonauk EGU ta pochesnij chlen EGU 2013 Nagoroda za doskonalist vid Fondu Petersena Centr doslidzhen okeanu Gelmgolca GEOMAR Kiel 2014 obranij inozemnim chlenom Nacionalnoyi akademiyi nauk SShA 2014 Velika medal Princ Albert 1 go Okeanografichnogo institutu Monako Video 2016 a takozh 2014 ta 2001 visokopostavlenij doslidnik Thomson ReutersPrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Babelio 2007 d Track Q2877812 Who s Who in France 2011 2011 Vol 42 P 182 2271 s d Track Q112031827 Bibliotheque nationale de France Record 123082500 BnF catalogue general Paris BnF d Track Q90d Track Q193563d Track Q15222191 http www theses fr 1987PA112383 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 https www radiofrance fr personnes edouard bard https www ae info org ae User Bard Edouard Arhiv originalu za 17 chervnya 2021 Procitovano 15 chervnya 2021 CEREGE 20 kvitnya 2017 u Wayback Machine Arhiv originalu za 20 veresnya 2019 Procitovano 15 chervnya 2021 AixMICADAS 16 chervnya 2021 u Wayback Machine Arhiv originalu za 20 veresnya 2019 Procitovano 15 chervnya 2021 Arhiv originalu za 11 listopada 2021 Procitovano 15 chervnya 2021 Arhiv originalu za 5 serpnya 2020 Procitovano 15 chervnya 2021 Arhiv originalu za 23 grudnya 2016 Procitovano 15 chervnya 2021 Videos Cloture de la quatrieme annee polaire internationale 21 chervnya 2021 u Wayback Machine Arhiv originalu za 20 veresnya 2019 Procitovano 15 chervnya 2021 Arhiv originalu za 28 chervnya 2021 Procitovano 15 chervnya 2021 Rapport du groupe 1 du Grenelle de l Environnement PDF Arhiv originalu PDF za 8 zhovtnya 2014 Procitovano 8 zhovtnya 2014 PDF Arhiv originalu PDF za 4 travnya 2021 Procitovano 15 chervnya 2021 Bard E Rostek F Sonzogni C Interhemispheric synchrony of the last deglaciation inferred from alkenone palaeothermometry Nature 385 707 710 1997 Bard E Arnold M Maurice P Duplessy JC Bomb radiocarbon in the ocean by means of accelerator mass spectrometry technical aspect Nuclear Instruments and Methods B 29 297 301 1987 Bard E Arnold M Ostlund HG Maurice P Monfray P Duplessy JC Penetration of bomb radiocarbon in the tropical Indian ocean by means of accelerator mass spectrometry Earth and Planetary Science Letters 87 379 389 1988 Bard E Arnold M Maurice P Duprat J Moyes J Duplessy JC Retreat velocity of the North Atlantic polar front during the last deglaciation determined by 14C accelerator mass spectrometry Nature 328 791 794 1987 Rostek F Ruhland G Bassinot F Muller PJ Labeyrie L Lancelot Y Bard E Reconstructing sea surface temperature and salinity using d18O and alkenone records Nature 364 319 321 1993 Bard E Rostek F Turon J L Gendreau S Hydrological impact of Heinrich events in the subtropical northeast Atlantic Science 289 1321 1324 2 p suppl 2000 Bard E Climate shock Abrupt changes over millennial time scales Physics Today 55 12 32 38 2002 Leduc G Vidal L Tachikawa K Rostek F Sonzogni C Beaufort L Bard E Moisture transport across Central America as a positive feedback on abrupt climatic changes Nature 445 908 911 25 p suppl 2007 Bard E Rickaby R Migration of the Subtropical Front as a modulator of glacial climate Nature 406 380 383 10 p suppl 2009 Bard E Hamelin B Fairbanks RG U Th ages obtained by mass spectrometry in corals from Barbados Sea level during the past 130 000 years Nature 346 456 458 1990 Bard E Hamelin B Arnold M Montaggioni L Cabioch G Faure G Rougerie F Deglacial sea level record from Tahiti corals and the timing of meltwater discharge Nature 382 241 244 2 p suppl 1996 Lambeck K Bard E Sea level change along the French Mediterranean coast since the time of the Last Glacial Maximum Earth and Planetary Science Letters 175 202 222 2000 Mix AC Bard E Schneider RR Environmental Processes of the Ice age Land Oceans Glaciers EPILOG Quaternary Science Reviews 20 627 657 2001 Bard E Antonioli F Silenzi S Sea level during the penultimate interglacial period based on a submerged stalagmite from Argentarola Cave Italy Earth and Planetary Science Letters 196 135 146 2002 Menot G Bard E Rostek F Weijers JWH Hopmans EC Schouten S Sinninghe Damste JS Early reactivation of European rivers during the last deglaciation Science 313 1623 1625 6 p suppl 2006 Bard E Hamelin B Delanghe Sabatier D Deglacial melt water pulse 1B and Younger Dryas sea levels revisited with new onshore boreholes at Tahiti Science 327 1235 1237 15 p suppl 2010 Deschamps P Durand N Bard E Hamelin B Camoin G Thomas AL Henderson GM Okuno J Yokoyama Y Ice sheet collapse and sea level rise at the Bolling warming 14 600 yr ago Nature 483 559 564 35 p suppl 2012 Soulet G Menot G Bayon G Rostek F Ponzevera Toucanne S Lericolais G Bard E Abrupt drainage cycles of the Fennoscandian Ice sheet Proceedings of the National Academy of Sciences 110 17 6682 6687 4 p suppl amp 4 Tables 2013 Bard E Correction of accelerator mass spectrometry 14C ages measured in planktonic foraminifera Paleoceanographic implications Paleoceanography 3 635 645 1988 Bard E Arnold M Mangerud M Paterne M Labeyrie L Duprat J Melieres MA Sonstegaard E Duplessy JC The North Atlantic atmosphere sea surface 14C gradient during the Younger Dryas climatic event Earth and Planetary Science Letters 126 275 287 1994 Bard E Hamelin B Fairbanks RG Zindler A Calibration of the 14C timescale over the past 30 000 years using mass spectrometric U Th ages from Barbados corals Nature 345 405 410 1990 Bard E Geochemical and geophysical implications of the radiocarbon calibration Geochimica et Cosmochimica Acta 62 2025 2038 1998 Reimer PJ Bard E et al IntCal13 and Marine13 radiocarbon age calibration curves 0 50 000 years Cal BP Radiocarbon 55 4 1869 1887 2013 Bard E Raisbeck G Yiou F Jouzel J Solar modulation of cosmogenic nuclide production over the last millennium comparison between 14C and 10Be records Earth and Planetary Science Letters 150 453 462 1997 Bard E Raisbeck G Yiou F Jouzel J Solar irradiance during the last 1200 yr based on cosmogenic nuclides Tellus B 52 985 992 2000 Bard E Frank M Climate change and solar variability what s new under the Sun Earth and Planetary Science Letters 248 1 14 2006 Delaygue G Bard E An Antarctic view of beryllium 10 and solar activity for the past millennium Climate Dynamics 36 2201 2218 2011 PDF Arhiv originalu PDF za 20 sichnya 2022 Procitovano 15 chervnya 2021 Arhiv originalu za 24 chervnya 2021

Дата публікації:
Топ