Едвін Маттісон Макміллан | |
---|---|
Ім'я при народженні | англ. Edwin Mattison McMillan[1] |
Народився | 18 вересня 1907 Редондо Біч, Каліфорнія, США |
Помер | 7 вересня 1991 (83 роки) Ель Серіто, , Каліфорнія, США ·d[2] |
Поховання | d[3] |
Країна | США[2] |
Національність | США |
Діяльність | фізик, викладач університету |
Alma mater | Каліфорнійський технологічний інститут Принстонський університет |
Галузь | фізика |
Заклад | Університет Каліфорнії, Берклі |
Вчителі | d[2] |
Аспіранти, докторанти | d |
Членство | Національна академія наук США Американська академія мистецтв і наук Американське філософське товариство[2] Американське фізичне товариство[2] |
Відомий завдяки: | відкриття першого трансуранового елемента, прискорювачі |
Нагороди | Нобелівська премія з хімії (1951) |
Едвін Маттісон Макміллан у Вікісховищі |
Едвін Маттісон Макміллан (англ. Edwin Mattison McMillan) (18 вересня 1907, Редондо-Біч, штат Каліфорнія — 7 вересня 1991), американський фізик. Закінчив Каліфорнійський технологічний інститут в Берклі (1928); з 1935 співробітник Радіаційної лабораторії цього інституту (з 1958 директор). Професор Каліфорнійського університету (з 1946). Основні праці по ядерній фізиці і техніці прискорення елементарних частинок. У 1940, опромінюючи уранову мішень нейтронами, виявив перший трансурановий елемент нептуній (у 1940—41 за участю Макміллана був відкритий плутоній). У 1945 (дещо пізніше від В. Й. Векслера і незалежно від нього) запропонував принцип автофазування. Нобелівська премія з хімії (1951, спільно з Гленом Сіборгом) «за відкриття в області хімії трансуранових елементів».
Біографія
Народився 12 вересня 1907 в Редондо Біч (штат Каліфорнію) в сім'ї лікаря Едвіна Гарґо Макміллана і Ганни Марії Маттісон. Сім'я незабаром переїхала до Пасадени, де Макміллан здобув середню освіту. Займаючись в школі, відвідував публічні лекції в Каліфорнійському технологічному інституті, де пізніше спеціалізувався з фізиик, отримавши в 1928 році ступінь бакалавра, а наступного року ставши магістром природних наук.
Докторський ступінь присуджено у 1932 році Принстонським університетом за дисертацію про молекулярні пучки. Після цього він працював у Каліфорнійському університеті в Берклі як стипендіат Державного науково-дослідного фонду.
У 1930 році Ернест Орландо Лоуренс (лауреат Нобелівської премії з фізики за 1939 рік) побудував у Берклі перший циклотрон, прискорювач частинок, що надає протонам і ядрам атомів надзвичайно високу енергію.
Коли в 1934 році Лоуренс заснував радіаційну лабораторію в Берклі, Макміллан увійшов до числа її співробітників. Він провів на циклотроні Лоуренса досліди, аналогічні дослідженням О. Гана і його співробітників Ф. Штрасмана і Л. Майтнер, вивчаючи дії нейтронів на уран. У 1940 році Макміллан і його співробітник Філіп Ходж Ейблсон виявили, що розщеплювалися не всі ядра атомів урану, що піддалися удару нейтронами. Ті ядра, які захоплювали нейтрони, не піддавшись розщеплюванню, поводилися так, як передбачав Нобелівський лауреат Енріко Фермі: вони, унаслідок бета-розпаду, підвищували свій атомний номер (число протонів) з 92 до 93 і утворювали новий елемент, атом якого містив 93 протони і електрони. Цей елемент, названий ними нептунієм (на ім'я планети Нептун), став першим синтезованим трансурановим елементом. Дослідження з синтезу трансуранових елементів, початі Макмілланом, продовжив у Берклі Г. Сіборг.
У Другу світову війну Макміллан, виконуючи замовлення військового відомства, займався гідролокаторами, мікрохвильовими радарами і ядерною зброєю, працюючи в Берклі, в Массачусетському технологічному інституті (1940—1941), в лабораторії радіо- і звукового зв'язку військово-морських сил США в Сан-Дієго (1941—1942) і брав участь в Манхеттенському проекті (1942—1945).
Після війни став професором фізики в Каліфорнійському університеті в Берклі, а в 1954 році — заступником директора радіаційної лабораторії Лоуренса. З 1958 року до відходу у відставку в 1973 році очолював цю лабораторію.
У 1945 році Макміллан зайнявся удосконаленням циклотрона, що привело його до розробки синхротрона, проте двома роком пізніше за радянського фізика академіка В. Й. Векслера.
У 1951 році Макміллану спільно з Сіборгом присуджено Нобелівська премія. Їхні імена вперше з'явилися в списку нобелівських номінантів у 1948.
Після отримання Нобелівської премії Макміллан продовжував активно займатися науково-дослідною діяльністю аж до відходу у відставку з Каліфорнійського університету в Берклі в 1973 році.
Макміллан був пристрасним альпіністом і хотів, щоб його діти почали лазити на вершини раніше, ніж стануть говорити.
Помер 7 вересня 1991 в Ель-Черріто (Каліфорнія).
Роботи
- The Synchrotron — a proposed high-energy particle accelerator // Phys. Rev. 1945. V. 68; Lecture Series in Nuclear Physics. Washington, DC, 1947; Production of mesons by X-rays // Science. 1949. V. 110. (with J.Peterson, R.White).
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #138352232 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- NNDB — 2002.
- Find a Grave — 1996.
Посилання
- Nobel Foundation biography [ 4 грудня 2001 у Wayback Machine.]
- Нобелівська лекція The Transuranium Elements: Early History [ 6 вересня 2015 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
portret Edvin Mattison MakmillanIm ya pri narodzhenni angl Edwin Mattison McMillan 1 Narodivsya 18 veresnya 1907 1907 09 18 Redondo Bich Kaliforniya SShAPomer 7 veresnya 1991 1991 09 07 83 roki El Serito Kaliforniya SShA d 2 Pohovannya d 3 Krayina SShA 2 Nacionalnist SShADiyalnist fizik vikladach universitetuAlma mater Kalifornijskij tehnologichnij institut Prinstonskij universitetGaluz fizikaZaklad Universitet Kaliforniyi BerkliVchiteli d 2 Aspiranti doktoranti dChlenstvo Nacionalna akademiya nauk SShA Amerikanska akademiya mistectv i nauk Amerikanske filosofske tovaristvo 2 Amerikanske fizichne tovaristvo 2 Vidomij zavdyaki vidkrittya pershogo transuranovogo elementa priskoryuvachiNagorodi Nobelivska premiya z himiyi 1951 Edvin Mattison Makmillan u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Makmillan Edvin Mattison Makmillan angl Edwin Mattison McMillan 18 veresnya 1907 Redondo Bich shtat Kaliforniya 7 veresnya 1991 amerikanskij fizik Zakinchiv Kalifornijskij tehnologichnij institut v Berkli 1928 z 1935 spivrobitnik Radiacijnoyi laboratoriyi cogo institutu z 1958 direktor Profesor Kalifornijskogo universitetu z 1946 Osnovni praci po yadernij fizici i tehnici priskorennya elementarnih chastinok U 1940 oprominyuyuchi uranovu mishen nejtronami viyaviv pershij transuranovij element neptunij u 1940 41 za uchastyu Makmillana buv vidkritij plutonij U 1945 desho piznishe vid V J Vekslera i nezalezhno vid nogo zaproponuvav princip avtofazuvannya Nobelivska premiya z himiyi 1951 spilno z Glenom Siborgom za vidkrittya v oblasti himiyi transuranovih elementiv BiografiyaNarodivsya 12 veresnya 1907 v Redondo Bich shtat Kaliforniyu v sim yi likarya Edvina Gargo Makmillana i Ganni Mariyi Mattison Sim ya nezabarom pereyihala do Pasadeni de Makmillan zdobuv serednyu osvitu Zajmayuchis v shkoli vidviduvav publichni lekciyi v Kalifornijskomu tehnologichnomu instituti de piznishe specializuvavsya z fiziik otrimavshi v 1928 roci stupin bakalavra a nastupnogo roku stavshi magistrom prirodnih nauk Doktorskij stupin prisudzheno u 1932 roci Prinstonskim universitetom za disertaciyu pro molekulyarni puchki Pislya cogo vin pracyuvav u Kalifornijskomu universiteti v Berkli yak stipendiat Derzhavnogo naukovo doslidnogo fondu U 1930 roci Ernest Orlando Lourens laureat Nobelivskoyi premiyi z fiziki za 1939 rik pobuduvav u Berkli pershij ciklotron priskoryuvach chastinok sho nadaye protonam i yadram atomiv nadzvichajno visoku energiyu Koli v 1934 roci Lourens zasnuvav radiacijnu laboratoriyu v Berkli Makmillan uvijshov do chisla yiyi spivrobitnikiv Vin proviv na ciklotroni Lourensa doslidi analogichni doslidzhennyam O Gana i jogo spivrobitnikiv F Shtrasmana i L Majtner vivchayuchi diyi nejtroniv na uran U 1940 roci Makmillan i jogo spivrobitnik Filip Hodzh Ejblson viyavili sho rozsheplyuvalisya ne vsi yadra atomiv uranu sho piddalisya udaru nejtronami Ti yadra yaki zahoplyuvali nejtroni ne piddavshis rozsheplyuvannyu povodilisya tak yak peredbachav Nobelivskij laureat Enriko Fermi voni unaslidok beta rozpadu pidvishuvali svij atomnij nomer chislo protoniv z 92 do 93 i utvoryuvali novij element atom yakogo mistiv 93 protoni i elektroni Cej element nazvanij nimi neptuniyem na im ya planeti Neptun stav pershim sintezovanim transuranovim elementom Doslidzhennya z sintezu transuranovih elementiv pochati Makmillanom prodovzhiv u Berkli G Siborg U Drugu svitovu vijnu Makmillan vikonuyuchi zamovlennya vijskovogo vidomstva zajmavsya gidrolokatorami mikrohvilovimi radarami i yadernoyu zbroyeyu pracyuyuchi v Berkli v Massachusetskomu tehnologichnomu instituti 1940 1941 v laboratoriyi radio i zvukovogo zv yazku vijskovo morskih sil SShA v San Diyego 1941 1942 i brav uchast v Manhettenskomu proekti 1942 1945 Pislya vijni stav profesorom fiziki v Kalifornijskomu universiteti v Berkli a v 1954 roci zastupnikom direktora radiacijnoyi laboratoriyi Lourensa Z 1958 roku do vidhodu u vidstavku v 1973 roci ocholyuvav cyu laboratoriyu U 1945 roci Makmillan zajnyavsya udoskonalennyam ciklotrona sho privelo jogo do rozrobki sinhrotrona prote dvoma rokom piznishe za radyanskogo fizika akademika V J Vekslera U 1951 roci Makmillanu spilno z Siborgom prisudzheno Nobelivska premiya Yihni imena vpershe z yavilisya v spisku nobelivskih nominantiv u 1948 Pislya otrimannya Nobelivskoyi premiyi Makmillan prodovzhuvav aktivno zajmatisya naukovo doslidnoyu diyalnistyu azh do vidhodu u vidstavku z Kalifornijskogo universitetu v Berkli v 1973 roci Makmillan buv pristrasnim alpinistom i hotiv shob jogo diti pochali laziti na vershini ranishe nizh stanut govoriti Pomer 7 veresnya 1991 v El Cherrito Kaliforniya RobotiThe Synchrotron a proposed high energy particle accelerator Phys Rev 1945 V 68 Lecture Series in Nuclear Physics Washington DC 1947 Production of mesons by X rays Science 1949 V 110 with J Peterson R White PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 138352232 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 NNDB 2002 d Track Q1373513 Find a Grave 1996 d Track Q63056PosilannyaNobel Foundation biography 4 grudnya 2001 u Wayback Machine Nobelivska lekciya The Transuranium Elements Early History 6 veresnya 2015 u Wayback Machine