Егіз Борис Ісаакович

Борис Ісаакович Егіз (при народженні Борух Егіз; 30 липня [11 серпня] 1869(18690811), м. Одеса — 23 вересня 1946, м. Вільнюс) — художник-портретист, педагог, член та секретар Товариства південноросійських художників, член-засновник Товариства художників ім, К. Костанді.

Егіз Борис Ісаакович
При народженні	Борух
Народження	30 липня (11 серпня) 1869 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть	23 вересня 1946(1946-09-23) (77 років)
	Вільнюс, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Національність	караїм
Країна	Російська імперія  СРСР
Жанр	портрет
Навчання	Одеська малювальна школа
Діяльність	художник

Біографія

Борис Егіз народився в Одесі 30 липня 1869 року в купецькій сім'ї караїмів. Батьки були проти того, щоб син став художником, але Борис здобуває освіту у 2-ій Одеській гімназії (закінчив у 1889 році) та паралельно у Одеській малювальній школі. Тут його наставниками стають Киріак Костанді, Геннадій Ладиженський, Л. Іоріні. За період навчання художника нагороджено 6 медалями, та у 1890 році було прийнято без екзаменів на навчання до Петербурзької Академії мистецтв у старший натурний клас до П. П. Чистякова.

З 1893 року — член ТПРХ.

У 1894 році Егіз закінчує навчання в Академії з медаллю та званням класного художника. З 1896 по 1897 р. продовжує навчання у Франції, де в Парижі в Академії Жульєна та Колороссі вчиться у Жана-Поля Лорана та Бенжамена Констана. Відвідує музеї Парижа, Венеції, Флоренції, Берліна, Дрездена, Мюнхена, Відня.

Повернувшись до Одеси з 1897 по 1920 рік викладає малювання у гімназіях міста, дає приватні уроки, бере участь у виставках ТПРХ, першому салоні В. Іздебського.

З 1904 по 1909 був секретарем Товариства південноросійських художників.

У 1920 році працює заступником завідучого музейним фондом, у 1918—1921 — помічник директора музею витончених мистецтв Одеси.

Після смерті Костанді (1852—1921) у 1922 році Егіз став одним з членів-засновників Товариства художників Костанді. Але вже восени того ж року Егіз виїхав до Константинополя, де мав роботу як портретист та викладач малювання.

У 1938 році Борис Егіз переїхав до сестри Віри Егіз (1871—1950) у Вільнюс. З 1944 року — член Спілки художників Литовської РСР.

Помер у 1946 році у Вільнюсі.

Творчість

Борис Егіз прославився як майстер салонного портрету, але також відтворював жанрові сцени та сільські пейзажі.

Творчий доробок художника знаходиться у колекціях Нью-Йорка, Парижа, Лондона, Рима, Києва, Москви, Санкт-Петербурга, Вільнюса та Одеси.

В Одеському художньому музеї збереглась графіка майстра.

У 2010 році Литовський художній музей експонував виставку творів Б. Егіза з власних запасників та приватних колекцій. Також дослідниками творчості художника у Вільнюсі видано книгу-альбом «Бари Эгиз. Живопись, рисунки».

Цікавою є епістолярна спадщина Б. Егіза, та його спогади про І. Айвазовського, К. Костанді та ін.

Примітки

1. Барковская, О.М. (2014). (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 30 січня 2018.
2. Сторчай, О. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 січня 2018. Процитовано 30 січня 2018.
3. . Архів оригіналу за 10 вересня 2017.
4. Калмановська, Л.Н. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 січня 2018. Процитовано 30 січня 2018.
5. . Архів оригіналу за 23 березня 2018.
6. Егіз, Б.І. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 серпня 2016. Процитовано 30 січня 2018.
7. Егіз, Б.І. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 серпня 2016. Процитовано 30 січня 2018.