Домінік Дунін Донин зі Скшинського гербу Лебідь нар бл 1370 пом 22 липня 1418 польський шляхтич державний і церковний ді

Домінік Дунін (Донин) зі Скшинського гербу Лебідь (нар. бл. 1370 — пом. 22 липня 1418) — польський шляхтич, державний і церковний діяч Королівства Польського.

Домінік Дунін зі Скшинського
пол. Dominik Dunin (Donin) ze Skrzyńska
Herb Łabędź родовий герб Лебідь родини Дуніних
підканцлер коронний
1412 — 1418
Монарх	Владислав II Ягайло
Попередник	Миколай Тромба
Наступник	Ян Шафранєц

Народився	1370
Помер	22 липня 1418^[1]^[2]
Відомий як	політик, католицький священник
Країна	Королівство Польське
Батько	^d
Релігія	католицька церква

Життєпис

Він був першим з роду, хто називався Дуніним. За однією з версій, саме від його імені Домінік (Донин пол. Donyn de Vylka, 1400) і походить це прізвище. Хоча, у різних документах він названий різними іменами: Миколаєм (1404 і 1409), Домініком (лат. Dominicus Andree de Skizino — у 4 буллах від 1410, 1414 і 1417 років); у цей же час згадується Ян, підканцлер з такою ж гідністю, як і Донин (краківський декан), Каспер Несецький врешті називає його Петром. Найімовірніше, звали його Домініком, інші імена були помилково записані у документах або стосувалися його попередника Миколая Тромби та наступника Яна Шафранєца на посаді підканцлера.

Народився близько 1370 року. Батько — Анджей званий Жешотком зі Скшинсько (пом. 1413/1414), маршалок княжого двору і підкоморій сохачевський, мати — Збіґнєва з Бжезя, донька Збіґнєва з Бжезя, представниця родини Лянцкоронських. Мав рідних братів Кристина та Анджея, а також Мецлава та Миколая від іншого шлюбу батька та Беняша, Павла, Лутоша і Вєруша від іншого шлюбу матері.

Кар'єра

Печатка Дуніна зі Скшинського, підканцлера коронного

Домінік користувався протекцією свого діда Збіґнєва з Бжезя, впливового державного діяча, великого маршалка коронного.

Церковна кар'єра

Був каноніком сандомирським, влоцлавецьким, краківським, ґнєзненським, познаньським і крушвицьким, кустошем сандомирським, плебаном клодавським, деканом краківським (1415). Король Владислав II Ягайло подавав його кандидатуру на посаду єпископа познанського.

Політична кар'єра

З 1404 року був писарем королівської канцелярії. 1412 року став підканцлером Королівства Польського. 1414 року був протонотаріусом апостольським. За його каденції усталився офіційний титул підканцлерів латиною vicecancellarius regni Poloniae. Брав участь у багатьох дипломатичних місіях і переговорах від імені короля, а саме 1409 року з Тевтонським орденом, 1410 року з Богемією.

Примітки

Sejm-Wielki.pl — 2002.
d:Track:Q93482363
Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 106. — 220 с. —
d:Track:Q6453758d:Track:Q11686403d:Track:Q123985090
Seweryn Uruski, Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. T.3: «Czel-Eyw». Warszawa, 1906, s. 294.
Stanisław Karwowski, Piotr Włostowicz i Duninowie, Poznań, 1914, s. 87.
Stanisław Karwowski, Piotr Włostowicz i Duninowie, Poznań, 1914, s. 88.
. Klub Inteligencji Katolickiej im. Stefana Kardynała Wyszyńskiego w Radomiu. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 5 червня 2022. {{}}: |first= з пропущеним |last= ()
Kasper Niesiecki, Herbarz polski Kaspra Niesieckiego powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza. T. 3., s. 438.

Література

Polski Słownik Biograficzny, Т. 5, s. 471.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q7094076"_data-entity-id="Q93482363">Sejm-Wielki.pl<span_class="wef_low_priority_links">_—_2002.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q93482363]]</div>-1] Sejm-Wielki.pl — 2002.
d:Track:Q93482363

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q3331189"_data-entity-id="Q123985090">[[:d:Q123985090|Urzędnicy_centralni_i_nadworni_Polski_XIV-XVIII_wieku]]<span_class="wef_low_priority_links">_/_за_ред._[[:pl:Antoni_Gąsiorowski_(ur._1932)|A.&nbsp;Gąsiorowski]]_—_[[:Курник_(місто)|Kórnik]]:_[[:pl:Biblioteka_Kórnicka|Biblioteka_Kórnicka]],_1992._—_С.&nbsp;106._—_220&nbsp;с._—_ISBN_83-85213-04-X</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q6453758]][[d:Track:Q11686403]][[d:Track:Q123985090]]</div>-2] Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 106. — 220 с. —
d:Track:Q6453758d:Track:Q11686403d:Track:Q123985090

[A-3] Seweryn Uruski, Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. T.3: «Czel-Eyw». Warszawa, 1906, s. 294.

[B-4] Stanisław Karwowski, Piotr Włostowicz i Duninowie, Poznań, 1914, s. 87.

[5] Stanisław Karwowski, Piotr Włostowicz i Duninowie, Poznań, 1914, s. 88.

[6] . Klub Inteligencji Katolickiej im. Stefana Kardynała Wyszyńskiego w Radomiu. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 5 червня 2022. {{}}: |first= з пропущеним |last= ()

[7] Kasper Niesiecki, Herbarz polski Kaspra Niesieckiego powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza. T. 3., s. 438.

[1]

[2]